Конюшина повзуча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Конюшина повзуча
Trifolium repens1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Конюшинові (Trifolieae)
Рід: Конюшина (Trifolium)
Вид: Конюшина повзуча
Біноміальна назва
Trifolium repens
L.
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 26231
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3899
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Trifolium repens

Конюши́на повзу́ча (Trifolium repens). Місцеві назви — бі́ла конюши́на, бі́лий горі́шок, орі́шина, сі́ре зі́лля, ли́шки, в’язі́ль, ка́шка, тройнячо́к, хреща́тий барві́нок, хре́стики. Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових, цінна кормова рослина.

Ботанічні характеристики[ред.ред. код]

Квітка конюшини повзучої
Листки конюшини

Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцеподібні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітоносах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересені.

Поширення[ред.ред. код]

Росте на луках, схилах, по степах переважно в западинах і на подах, по всій Україні, крім високогір'я Карпат.

Сировина[ред.ред. код]

Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають під час повного цвітіння рослини. Сушать під наметом або в теплому приміщенні, стежачи за тим, щоб суцвіття (головки) не пересохли і не обсипалися. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни Е, С, каротин (провітамін А) та інші, естрагенний ізофлавон, куместрол.

Фармакологічні властивості і використання[ред.ред. код]

В народній медицині рослина відома своїми тонізувальними, знеболювальними, ранозагоювальними і протитоксичними властивостями. Настій трави п'ють при простудних захворюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема, при маткових кровотечах, при порушеннях сольового обміну та при втраті сил внаслідок виснажливих захворювань.

Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися.

Лікарські форми і застосування[ред.ред. код]

Внутрішньо — настій трави (3 чайні ложки трави на склянку окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.