Конюшина повзуча

Конюши́на повзу́ча або біла (Trifolium repens) — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових, цінна кормова рослина.

Ботанічні характеристики

Квітка конюшини повзучої

Листки конюшини

Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцевидні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересені.

Поширення

Росте на луках, схилах, по степах переважно в западинах і на подах, по всій Україні, крім високогір'я Карпат.

Сировина

Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають під час повного цвітіння рослини. Сушать під наметом або в теплому приміщенні, стежачи за тим, щоб суцвіття (головки) не пересохли і не обсипалися. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни Е, С, каротин (провітамін А) та інші] й естрагенний ізофлавон куместрол.

Фармакологічні властивості і використання

В народній медицині рослина відома як тонізуючий, знеболюючий, ранозагоювальний і антитоксичний засіб. Настій трави п'ють при простудних захворюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема, при маткових кровотечах, при порушеннях сольового обміну та при втраті сил внаслідок виснажливих захворювань.

Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися.

Лікарські форми і застосування

Внутрішньо — настій трави (3 чайні ложки трави на склянку окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Література

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)

Джерела

• Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. — Київ, «Радянська школа», 1979 (IV кв.)