Конюшина польова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Конюшина польова
Trifolium arvense - kassiristik Keilas.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Конюшинові (Trifolieae)
Рід: Конюшина (Trifolium)
Вид: Конюшина польова
Біноміальна назва
Trifolium arvense
L.
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 26221
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 361560
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Trifolium arvense

Конюши́на польова́ (Trifolium arvense). Місцеві назви — ко́тики, котки́, котя́чі лапки́, комо́нниця, огіро́чник, поли́ця, сп'юх. Однорічна трав'яниста рослина родини бобових.

Ботанічні характеристики[ред.ред. код]

Конюшина польова

Стебло тонке, прямовисне, іноді висхідне, одиничне, розгалужене, 10—20 см заввишки. Листки трійчасті, стеблові, нижні рано відмирають. Листочки лінійно-довгасті, дрібнозубчасті, іноді виїмкуваті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм завширшки. Квітки дрібні, неправильні, посаджені, блідо-рожеві, у головкуватих суцвіттях. Головки м'яковолохаті, щільні, видовжено-циліндричні, на ніжках, що виходять з пазух листків. Цвіте у травні — вересні.

Поширення[ред.ред. код]

Трапляється на луках, узліссях, переважно на піщаних ґрунтах по всій території України.

Сировина[ред.ред. код]

Для виготовлення ліків використовують траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після попереднього в'ялення на сонці, сировину досушують під накриттям або в добре провітрюваному приміщенні. Трава неофіцинальна, містить глікозиди, трифолін, дубильні речовини (до 5%), ефірну олію, вітаміни С і Е, смолисті речовини, незначну кількість алкалоїдів та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використання[ред.ред. код]

В народній медицині рослина проявляє протизапальні, обволікальні, болетамувальні, антисептичні, сечогінні та гіпоглікемічні властивості. Використовують у вигляді настою при кашлі, бронхіті, трахеїті, туберкульозі легенів, гіперацидному гастриті, кривавому поносі, захворюваннях нирок і сечового міхура, цукровому діабеті, головному болі та нервових розладах. Зовнішньо, у вигляді припарок, застосовують як болетамувальний засіб при ломці та для гоїння ран.

Лікарські форми і застосування[ред.ред. код]

Внутрішньо — настій трави (3 чайні ложку трави на 200 мл окропу, настоюють 30 хвилин) по чверті склянки чотири рази на день, за 20 хвилин до їжі. Зовнішньо — три столові ложки трави загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Лікарські рослин: Енциклопедичний довідник / Відп. Ред. А.М. Гродзінський. – Голов. ред.. УРЕ, –1989. – 544 с.