Копенгагенська інтерпретація
Копенга́генська інтерпрета́ція — ймовірнісне трактування рівнянь квантової механіки, в якому вектор стану квантової системи визначає амплітуду ймовірності.
Копенгагенська інтерпретація склалася в 1927 році під час співпраці Вернера Гайзенберга і Нільса Бора в Копенгагені, Данія. На той час склалася ситуація, коли в розпорядженні фізиків були рівняння, що могли з успіхом пояснити й передбачити явища, незрозумілі з погляду класичної фізики. Однак якісні міркування потребували вміння мислити, користуючись новими некласичними поняттями.
Строгого формулювання копенгагенської інтерпретації не існує, оскільки вона складалася, вбираючи в себе ідеї багатьох фізиків.
Основні принципи [ред.]
- Квантова система може бути повністю описана певним вектором стану, який визначає все доступне спостерігачу знання про неї.
- Опис квантової системи має ймовірнісний характер. Ймовірність події задається квадратом норми вектору стану. (Макс Борн)
- Принцип невизначеності Гейзенберга стверджує, що неможливо визначити значення усіх властивостей системи одночасно.
- Квантова система одночасно проявляє властивості, характерні для частинок і хвиль. Цей принцип відомий як корпускулярно-хвильовий дуалізм Луї де Бройля.
- Принцип доповнюваності Нільса Бора стверджує, що експериментально проявляється тільки одна з дуальних властивостей квантової системи, а не обидві зразу.
- Принцип суперпозиції стверджує, що квантова система може перебувати в стані, у якому вимірювання фізичної характеристики може давати різні результати, а хвильова функція лише визначає ймовірність того чи іншого результату.
- Вимірювання є за своєю природою взаємодією квантової системи з класичним приладом. При вимірювання когерентність квантового стану руйнується.
- При збільшенні розмірів квантової системи її властивості переходять в класичні. Це твердження відоме під назвою принцип відповідності.
Квантовий детермінізм [ред.]
У квантовій механіці справедливий принцип детермінізму: при відомих початкових умовах за допомогою рівнянь руху можна однозначно визначити стан (хвильову функцію) квантової системи в будь-який момент часу. Однак, хвильова функція не визначає однозначно результати вимірювання. Ця особливість квантової механіки завжди викликала багато критики і суперечок. Відоме заперечення Альберта Ейнштейна, висловлене на Солвеївському конгресі 1927 року: "Я переконаний, що Бог не кидає кості". Нільс Бор відповів: "Ейнштейне, не вказуйте Богові, що робити."
Критика [ред.]
Чимало фізиків вважали копенгагенську інтерпретацію незадовільною, оскільки вона не узгоджувалася із поняттями класичної фізики, зокрема, заперечувала класичний детермінізм. Визначним критиком копенгагенської інтерпретації був Альберт Ейнштейн. Відомі його диспути з Нільсом Бором. Критики вважали, що можливим поясненням квантових ефектів існування невідкритих ще прихованих змінних.
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
