Корвети типу «Флавер»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
HMCS Kenogami (K125).jpg
Канадський корвет HMCS Kenogami (K125)
Загальні характеристики «Флавер»
Тип: Корвет
Довжина: 62,48-63,40 м
Ширина: 10,06 м
Осадка: 940—1030 т (стандартна)[1]
Рушійна сила: Одновальна парова машина потрійного розширення
Швидкість: 16 вузлів (29,6 км/год)

Корвети типу «Флавер» (англ. Flower class) — тип корветів періоду Другої світової війни. Кораблі, що відіграли величезну роль у битві за Атлантику і стали для англійців таким же символом перемоги, яким для СРСР був танк Т-34[2][3]. Призначались для протичовнової оборони трансатлантичних конвоїв, однак, виконували різноманітні бойові завдання, в тому числі патрульну й мінно-тральну службу. Разом було збудовано 267 корветів цього типу.

Історія створення[ред.ред. код]

Клас корветів відродився в Королівському флоті 1939 року, коли було перекласифіковано 112 конвойних (чи ескортних) шлюпів, збудованих у 1915–1938 роках для колоніальної служби.[4] Але, усвідомивши неминучість війни, Британське Адміралтейство почало кілька термінових військових програм. Подібно до Першої світової війни, головна увага приділялась Флоту метрополії. Від ескортних же сил вимагались дешевизна, простота й можливість масового будівництва.[4]

Адміралтейство звернулось до фірми Smith's Dock Со. Ltd South Bank в Мідлсборо з проханням розробити проект корабля, який можна було б швидко та у великій кількості будувати на верфях, що не мали досвіду військового кораблебудування. В якості прототипу було обрано раніше збудоване на тій же верфі китобійне судно Southern Pride, що використовувало просту в обслуговуванні парову машину, проте вугільний котел було замінено на нафтовий. Корпус корабля подовжили для розміщення погребів боєзапасу та екіпажу.

Швидкість нового корабля, 16 вузлів, хоч і невисока, була більшою, ніж у підводного човна в підводному положенні, натомість мала довжина дозволяла описувати циркуляцію практично на місці. Озброєння складалось з відкритої чотиридюймової гармати, огородженої барбетом, і (в окремих випадках) двофунтової зенітної гармати «пом-пом» на круговій платформі в кормі. Все це доповнювалось парою кулеметів «Льюїс» чи «Віккерс» на містку. Перші корвети з їхнім коротким полубаком і містком китобоя мало були схожими на бойові кораблі: на хвилі екіпажі, що складались із новобранців і резервістів, дуже швидко укачувало, а через короткий полубак палубу в районі надбудови сильно заливало.

Для того, щоб пристосувати кораблі до вирішення задач, що змінились, кулемети Льюїс на них замінили на 20-мм гармати Ерлікон, а для розміщення екіпажу, що зріс із 47 у первинному проекті до 95 осіб, полубак подовжили спочатку до половини довжини корабля, потім до двох третин. Це ж допомогло вирішити проблему із затопленням. Іноді новий варіант називається «модифікованим Flower».[1]

Служба у військовий час[5]
Прапор Flower Мод.
Flower
Castle Втрати
Велика Британія 150 26 39 21
Канада 86 36 12 10
Індія - 3[6] - -
Нова Зеландія - 2[6] - -
США 10[6] 15[6] - -
Греція 4[6] - - -
Франція 9[6] - - 2
Нідерланди 1[6] - - -
Норвегія 6[6] - 1 3
Югославія 1[7] - - -
Південно-Африканська Республіка 1[6] - - -
Flag of German Reich (1935–1945).svg
4[8] - - 4

Служба[ред.ред. код]

Після поразки Франції в червні 1940 підводні човни країн Осі отримали зручні бази в окупованих гітлерівськими військами атлантичних портах. В результаті з'ясувалось, що по-перше, конвої потрібні у протичовновій обороні упродовж всього шляху слідування, а по-друге, їхні маршрути виявились у межах досяжності німецьких бомбардувальників і торпедоносців. Незважаючи на первинне призначення — прибережні дії, військова необхідність змусила з 1941 року використовувати корвети для охорони океанських конвоїв. Через нестачу ескортних кораблів основне навантаження з їх супроводження лягло на корвети типу Flower, єдиний тип, який можна було будувати швидко й у масовій кількості, незважаючи на те, що вони не були розраховані на тривале плавання й не мали достатнього зенітного озброєння. Кораблі успадкували від свого прототипу-китобоя чудову морехідність.

Первинно конвоювання проводилось лише від Британських островів до меридіану 30° з. д., після чого транспорти йшли самостійно. З часом запровадили охорону упродовж всього шляху. Але в типовому випадку корвети доходили тільки до точки передачі посередині Атлантики (англ. Mid-ocean Meeting Point, MOMP), де конвой приймала під охорону інша сторона. Звільнені кораблі підбирали зустрічний конвой і вели назад.[9]

Служба на борту упродовж тривалих переходів була одноманітною, виснажливою та вкрай важкою психологічно. Умови проживання для офіцерів були прийнятними, але для матросів у переповненому, задушливому й сирому кубрику вони були важкими. Через неможливість збереження продуктів понад 2-3 дні, харчування тижнями складалось із сухого пюре й солонини. Основну частину екіпажів становили зовсім молоді хлопці, нестійкі до морської хвороби.

Подальший розвиток типу[ред.ред. код]

Для усунення основних недоліків проекту (малого запасу пального та скупченості в житлових відсіках) було збільшено розміри корпусу, що дозволило розмістити й додаткове озброєння. Новий варіант, відомий як корвети типу «Касл» (англ. Castle), будувався починаючи з 1942 року. Подальше збільшення розмірів, установка двовалової силової установки для покращення живучості, посилення озброєння призвели до створення фрегатів типу «Рівер» (англ. River), що будувались з 1943.

Повоєнне використання[ред.ред. код]

Кораблі, що втратили необхідність після війни, були продані на злам, передані до дружніх флотів, проте 110 з них були продані як надлишки військового майна та почали використовуватись у цивільних цілях, були переобладнані на китобої й вантажні судна, буксири, метеорологічні судна. Кілька з них було придбано Пальямом і використовувались для нелегального транспортування євреїв до Палестини.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Ескортні кораблі й тральщики — Flower
  2. Ніколас Монсаррат. «Жорстоке море». Повість (журнальний варіант) (ru). Літературний додаток до журналу Вокруг света, Искатель №№ 3-6 за 1972 рік. Архів оригіналу за 2012-03-29. Процитовано 2013-12-01. 
  3. см. Дашиян
  4. а б Naval History of World War II, by Bernard Ireland. HarperCollins, 1998, p. 21. ISBN 0-00472-143-8
  5. Uboat.Net — Corvettes
  6. а б в г д е ж и к Колишні британські
  7. Колишній британський HMS Mallow (K81)
  8. Захоплені у Сен-Назер, 3 введені у стрій німцями
  9. Love, Robert W., jr. Operation Roll of Drums. in: To Die Gallantly: the Battle of the Atlantic. Westview Press, 1994. p. 96-102. ISBN 0-81332-332-0

Посилання[ред.ред. код]

Судно Це незавершена стаття про судна.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.