Корделія (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Корделія
Дані про відкриття
Дата відкриття 20 січня 1986
Відкривач(і) Р. Терріл / «Вояджер-2»
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 49 751,722 ± 0,149[1] км
Орбітальний період 0,33503384 ± 0,00000058[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,00026 ± 0,000096[1]
Нахил орбіти 0,08479 ± 0,031° (к экватору Урана)° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Середній радіус 21 ± 3 [2] км
Площа поверхні ~5500 [3] км²
Об'єм ~38 900 км³[3]
Маса ~5,0×1016 кг[3]
Густина ~1,3 (припущення) г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0073 [3] м/с²
Альбедо 0,08 ± 0,01[4]
Атмосфера
Інші позначення


Знімок, за допомогою якого була відкрита Корнелія

Корделія (англ. Cordelia) — найближчий до планети супутник Урана. Відноситься до внутрішніх супутників.

Була відкрита 20 січня 1986 року на знімках, зроблених космічним апаратом «Вояджер-2», і отримала тимчасове позначення S/1986 U 7[5]. З тих пір не спостерігалася, поки космічний телескоп «Габбл» не отримав відповідні зображення у 1997 році[4].

Названа за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Король Лір». Також позначається як Уран VI[6].

За винятком орбіти[1], середнього радіуса 21 км[2], габаритних розмірів 50 × 36 × 36 км[2] та геометричного альбедо 0,08[4], про Корделію практично нічого не відомо.

На зімках, які передав «Вояджер-2», Корделія виглядає як продовгуватий об'єкт, направленний своєю головною віссю у бік Урана. Співвідношення її поперечного розміру до повздовжнього становить 0,7 ± 0,2[2].

Корделія виконує роль «супутника-пастуха» на внутрішньому краю кільця Епсілон Урана[7].

Орбіта Корделії розташовується усередині синхронної орбіти Урана, унаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через вплив приливних сил[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Jacobson R. A. The Orbits of the Inner Uranian Satellites From Hubble Space Telescope and Voyager 2 Observations // The Astronomical Journal. — 115 (1998) С. 1195–1199. DOI:10.1086/300263.
  2. а б в г д Karkoschka Erich Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites // Icarus. — 151 (2001) С. 69–77. DOI:10.1006/icar.2001.6597.
  3. а б в г Пораховано за значеннями інших параметрів.
  4. а б в Karkoschka Erich Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope // Icarus. — 151 (2001) С. 51–68. DOI:10.1006/icar.2001.6596.
  5. Smith, B. A. (1986-01-27). «IAU Circular No. 4168». Процитовано 2006-08-05. 
  6. «Planet and Satellite Names and Discoverers». Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 2006-07-21. Архів оригіналу за 2011-08-17. Процитовано 2006-08-05. 
  7. Esposito L. W. Planetary rings // Reports On Progress In Physics. — 65 (2002) С. 1741–1783. DOI:10.1088/0034-4885/65/12/201.

Посилання[ред.ред. код]