Кордуанський маяк
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Кордуанський маяк | |
| Дата створення / заснування | 1615[1] |
|---|---|
 | |
| Прізвисько | Versailles de la mer[2][3] |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[4] |
| Адміністративна одиниця | Ле-Вердон-сюр-Мер[4] |
| Розташовується на водоймі | Жиронда |
| У межах природно-географічного об'єкта | Plateau de Cordouand |
| З матеріалу | камінь |
| Дата/час прийняття в експлуатацію | 1611 |
| Висота лампи маяка | 60 м[5] |
| Дальність видимості маяка | 35 188 м[5], 29 632 м[5] і 27 780 м[5] |
| Сектор видимості | 014°-126°[5], 126°-178°30′[5], 178°30′-250°[5], 250°-267°[5], 267°-294°30′[5] і 294°30′-014°[5] |
| Характеристика світла маяка | Oc(2+1) WRG 12s[5] |
| Кількість відвідувачів за рік | 20 000 осіб[1] |
| Статус спадщини | пам'ятка історії класифікованаd[4], Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і світова спадщина ЮНЕСКО[6] |
| Висота | 67,5 м |
| Площа | 17 015,0957 га[7] і 83 879,8361 га[7] |
 | |
| Критерій Світової спадщини (2005) | (i)d і (iv)d |
| Тип лінзи | first order Fresnel lensd |
 | |
 Кордуанський маяк у Вікісховищі | |
Координати: 45°35′10″ пн. ш. 1°10′23″ зх. д. / 45.58631980002777340° пн. ш. 1.173325400028° зх. д.
Кордуанський маяк (фр. Le phare de Cordouan) — маяк, розташований за 7 км у морі на Кордуанському плато, в естуарії Жиронда, що утворюється при впадінні річок Гаронна та Дордонь в Атлантичний океан. Маяк убезпечує рух суден двома проходами, які дозволяють увійти до Жиронди: Великий західний прохід та вужчий Південний прохід.[8].
Маяк розташований в департаменті Жиронда в Аквітанії, між містечками Руаян, Во-сюр-Мер та мисом Пуант де Грав на території комуни Ле Вердон-сюр-Мер, де він записаний в кадастрі, як ділянка під номером 1.
Маяк побудовано у 1584—[1611]] роках[9], таким чином це найдавніший діючий маяк у Франції[10]. Кордуанський маяк був першим маяком, занесеним до списку історичних пам'яток (з 1862 року)[11].
Маяк перебуває у власності держави.[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.pharesdefrance.fr/index.php/les-phares-a-voir/sud-atlantique/phare-de-cordouan
- ↑ https://www.lemonde.fr/culture/article/2021/07/24/le-phare-de-cordouan-versailles-de-la-mer-classe-sur-la-liste-du-patrimoine-mondial-de-l-humanite_6089440_3246.html
- ↑ https://www.radiofrance.fr/franceculture/podcasts/sur-les-docks-14-15/retour-au-phare-de-cordouan-le-versailles-de-la-mer-1018636
- ↑ а б в base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ а б в г д е ж и к л м NGA List of Lights, Radio Aids and Fog Signals — National Geospatial-Intelligence Agency.
- ↑ https://en.unesco.org/news/five-sites-arab-and-europe-regions-inscribed-unescos-world-heritage-list
- ↑ а б https://whc.unesco.org/fr/list/1625
- ↑ Морські мапи 7425 та 7426, видані SHOM
- ↑ Історична довідка на базі даних Меріме. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 13 листопада 2013.
- ↑ René Faille, Cordouan, les Baleines, Chassiron, Éditions Patrimoines et médias, 1993, 255 p.
- ↑ Там само
- ↑ Phare de Cordouan. Dossier. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 13 листопада 2013.
Література[ред. | ред. код]
- G. Labat, Documents sur la ville de Royan et la tour de Cordouan, 1884–1901, 5 volumes (lire en ligne) (фр.)
- Association pour la sauvegarde du phare de Cordouan, Le Verdon-sur-Mer: Gironde, France : porte de l'Aquitaine, phare de Cordouan, Le Verdon-sur-Mer, 1982. (фр.)
- René Faille, Cordouan, les Baleines, Chassiron, Éditions Patrimoines et médias, 1993. — 255 p. — ISBN 9782910137021. (фр.)
- Philip Plisson et René Faille, La route des quatre phares: Cordouan, les Baleines, Chassiron, la Coubre, Éditions Pêcheur d'images, 2000. — 60 p. — ISBN 9782909292748. (фр.)
- Jacques Péret et Christophe Gauriaud, Cordouan, sentinelle de l'estuaire, Geste éditions, 2007. — 139 p. — ISBN 9782845613225. (фр.)
- Jean-Pierre Alaux, Cordouan: le Versailles des mers, Elytis, 2 juin 2011. — 96 p. — ISBN 978-2356390745. (фр.)
- Frédéric Chasseboeuf, Cordouan: roi des phares, Éditions Bonne anse, 23 juin 2011. — 92 p. — ISBN 978-2916470191. (фр.)
- Alexandrine Civard-Racinais, Visiter le phare de Cordouan, Éditions Sud Ouest, 2011. — 32 p. — ISBN 9782817701462. (фр.)
- Jacques Péret, Sécuriser l'estuaire de la Gironde du XVIe siècle au XVIIIe siècle : une mission impossible ?, dans Risque, sécurité et sécurisation maritimes depuis le moyen âge, Revue d'histoire maritime, Presses de l'Université Paris Sorbonne, Paris, 2008. — p. 163–176. — ISBN 978-2-84050-590-7. (фр.)
- Etienne Glouzot, Un voyage à l'ile de Cordouan au XVIe siècle, p. 401–425, Bibliothèque de l'école des chartes, année 1905, no 66 Persée: texte
- Esteban Castaner Munoz, L'exhaussement du phare de cordouan: Un chantier des lumières (1786–1789), Bulletin monumental, Société Française d'Archéologie, année 2006, volume 164, no 2. — p. 187—194. (фр.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кордуанський маяк |
- Офіційний сайт [Архівовано 14 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Culture.fr : Le Phare de Cordouan [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- le Guide du littoral de Gironde — Путівник по Жиронді
|
