Кордієрит
| Кордієрит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Crd[2] |
| Хімічна формула | Mg₂Al₄Si₅O₁₈ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.CJ.10[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія[4] |
| Просторова група | space group Cccmd |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | П'єр Луї Антуан Кордьє[5] |
 Кордієрит у Вікісховищі | |
Кордієрит — мінерал класу силікатів. Метасилікат магнію та алюмінію кільцевої будови.
Історія та етимологія[ред. | ред. код]
Мінерал був відомий Аврааму Готтлобу Вернеру (1749—1817) і отримав назву «іоліт» — від грецька ἴον [іон] — «фіолетовий» і λίθος [літос] — камінь, разом «фіолетовий камінь» — через його чорно-блакитний колір, який має тенденцію до фіолетового, що нагадував Вернеру фіалку[6].
У 1809 році французький мінералог П'єр Луї Антуан Кордьє (1777–1861) дав мінералу назву «Dichroite» («двоколірний»; див. «Description du dichroite», опублікований у 1809 році). Однак, оскільки властивість мінералу насправді є плеохроїзм, французький мінералог та колекціонер Дж. А. Г. Лукас (J. A. H. Lucas) у 1813 році перейменував його в кордієрит.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Mg2Al3[AlSi5O18] або (Mg; Fe 2+)2Al4Si5O18.
Містить (%): MgO — 13,68; Al2О3 — 34,96; SiO2 — 51,36.
Домішки: FeO, CaO, Na2O.
Сингонія ромбічна.
Густина 2,57-2,66.
Твердість 7-7,5.
Безбарвний, синій.
Блиск скляний.
Злам раковистий.
Крихкий.
Диморфний з індіалітом; утворює ряд із секанінаїтом (багатий на залізо аналог кордієриту).
Асоціація: силіманіт, калійний польовий шпат, мусковіт, біотит, корунд, шпінель, гранат, андалузит.
Породотвірний мінерал кордієритових ґнейсів і сланців. Поширений в термічно метаморфізованих глинистих відкладеннях. Характерний для порід з надлишком алюмінію і малим вмістом лугів та кальцію. Іноді пов'язаний з пегматитовими утвореннями. Знаходиться також у магматичних породах (андезитах і гранітах). Прозорі різновиди кордієриту використовують як дорогоцінне каміння.
Знахідки відомі в ряді країн світу: Баварія, Німеччина; Орійярві та Леппявірти, Фінляндія. У Норвегії, в Крагерао. У районі гори Біті, Мадагаскар. Також у Зімбабве, Намібії, Шрі-Ланці, у Індії, Австралії (Північна територія), Україні. У США, штати Нью-Гемпшир, Коннектикут та ін. В Канаді, провінція Манітоба.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- кордієрит бериліїстий (відміна кордієриту з околиць Вежни (Моравія, Чехія), яка містить до 1,94 % ВеО);
- кордієрит водний (змінений кордієрит);
- кордієрит залізистий (відміна кордієриту з родовища Сасаго (Японія), яка містить до 15,5 % FeO);
- кордієрит-пініт (змінений кордієрит);
- α-кордієрит (кордієрит);
- β-кордієрит (штучна низькотемпературна поліморфна модифікація кордієриту, яка синтезована за гідротермальних умов);
- γ-кордієрит (індіаліт — магніїстий різновид кордієриту, Mg2Al3[AlSi5O18]).
- кордфефагіт — кордієрит з підвищеним вмістом води та Fe2+. Прихованокристалічна асоціація слюд та інших шаруватих силікатів. Осн. знахідка — гранітоїди Бердичівського масиву (Україна).
Галерея[ред. | ред. код]
-
Необроблений зразок мінералу ліворуч і праворуч огранений камінь -
Кордієрит з Мадагаскару -
Поліхроїзм кордієриту -
Кристалічна структура кордієриту
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Handbuch der Mineralogie, Band 1 von C. A. S. Hoffmann, Abraham Gottlob Werner und August Breithaupt, 1811. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кордієрит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Кордієрит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 419-421.
