Корейська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Корейська мова
한국어, 조선말
Поширення корейської мови
Поширення корейської мови
Поширена в: Республіка Корея, КНДР, КНР, Японія, США, Канада
Місце: 12
Писемність: хангиль, ханча
Класифікація: ізольована мова
Офіційний статус
Державна: Північна Корея, Південна Корея
Офіційна: Північна Корея, Південна Корея
Регулює: Південна Корея Південна Корея: Національний Інститут корейської мови
Коди мови
ISO 639-1 ko
ISO 639-2 kor
SIL kor

Корейська мова[1] — мова корейців, державна мова Республіки Корея та КНДР. Також поширена у Японії, Китаї, США, Канаді, Росії та деяких середньоазійських країнах серед корейської діаспори. Загалом загальне число мовців досягає 80 мільйонів.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Корейська мова вважається ізольованою мовою. Гіпотетично відноситься до алтайських мов, хоча її класифікація є досі спірною. Розрізняють 6 діалектів: північно-східний, що включає корейські говори північно-східного Китаю, північно-західний, центральний, південно-східний, який має велику кількість загальних рис з північно-східним, південно-західним діалектами, а також діалект острова Чеджу, який, як і північні діалекти, зберіг ряд архаїчних рис. Діалектичні відмінності корейської мови головним чином стосуються лексики та фонетики, меншою мірою морфології, однак в 20 столітті відбувається нівелювання діалектів.

З різноманітних гіпотез генетичної спорідненості корейської мови найбільш розповсюдженою є, так звана, алтайська, прибічники якої спираються на фонетичну відповідність, структурну схожість та етимологічні дані або відносять корейську мову (іноді разом з японською) до тунгусо-маньчжурської гілки, або визначають її як особливу гілку, що виділилась раніше інших — 3-го тис. до н. е. В лексиці корейської мови є декілька пластів: власне корейські слова, включаючи ономатопію; ханмунні або запозичення з китайської мови, різноманітних типів; старі запозичення з санскриту, монгольської та маньчжурської, нові — з російської, англійської та інших європейських мов.

До 1894 писемною літературною корейською мовою був ханмун. Після створення в 1444 фонетичного письма розширились можливості для розвитку літературної корейської мови. Сучасна літературна мова була кодифікована в 1933 як «стандартна мова» (пхьоджунмаль) з опорним сеульським говором центрального діалекту. В 1966 в КНДР замість «стандартної мови» був введений статус «культурної мови» (мунхвао). Її нормою вважався пхеньянський говір. Через розподілення країни на дві частини єдиний процес нормування літературної корейської мови був порушений, і, власне кажучи, таким чином розвиваються дві його різновидності.

Корейські епіграфічні пам'ятки на ханмуні датуються початком 5 століття. Ранні тексти, записані китайськими ієрогліфами способом іду, збереглись з 9 ст.

Абетка[ред.ред. код]

Докладніше: Хангиль
Запис Прості Голосні
Хангиль
МФА a ʌ o u ɯ i ɛ e ø ɰi
Стара латинка a ŏ o u ŭ i ae e oe wi
Нова латинка a eo o u eu i ae e oe wi
Єльська латинка a e o u/wu u i ay ey oy wi
Російська а о o у ы и э е ве ви
Українська а о o у и і е е ве ві
Запис Складені голосні (дифтонги)
Хангиль
МФА jа jʌ jo ju jɛ je wа wɛ wʌ we ɰi
Стара латинка ya yo yu yae ye wa wae we ŭi
Нова латинка ya yeo yo yu yae ye wa wae wo we ui
Єльська латинка ya ye yo yu yay yey wa way wo wey uy
Російська я ё ё ю йя йе ва вэ во ве ый
Українська я йо йо ю йя є ва ве во ве ий
  • Дифтонги ㅕ та ㅛ передаються українською як ьо, якщо стоять після приголосного, за винятком приголосного ㅇ.
Запис Приголосні
Хангиль
МФА k~g kʰ t~d tʰ p~b pʰ ~ tɕ͈ ʰ s~ɕ ~ɕ͈ h~ɦ n m ŋ l~ɾ
Стара латинка k kk k' t tt t' p pp p' ch tch ch' s ss h n m ng r
Нова латинка g/k kk k d/t tt t b/p pp p j jj ch s ss h n m ng r/l
Єльська латинка k kk kh t tt th p pp ph c cc ch s ss h n m ng/ŋ l
Кирилиця к кк кх т тт тх п пп пх ч чч чх с сс х н м н р/л
  • /p, t, tɕ, k, h/ вимовляються як [b, d, dʑ, ɡ, ɦ] між дзвінкими звуками, на початку другого складу. [ɦ] чується дуже рідко.
  • /ŋ/ присутнє лише між голосними і наприкінці складу.
  • /s, s͈/ палаталізуються і вимовляються як [ɕ, ɕ͈] перед /i, j/.

Будова[ред.ред. код]

Аглютинативна мова, порядок слів SOV (підметдодатокприсудок).

Наприклад:

난 차를 마십니다

нан чхариль масімніда

Я п'ю чай

난 - скорочено від 나는 нанин - я

차 - чай, 를 - закінчення знахідного відмінка

마십니다 - пити (в вічливій офіційній формі; інфінітив - 마시다)

Залежний член завжди передує головному.

Діалекти[ред.ред. код]

Оґура (1940)[2]
Лі (1967)[3]

Корейська мова поділяється на два діалекти: центральнокорейський та чеджуський. Перший поширений на Корейському півострові, другий на острові — Чеджу. Центральнокорейський діалект поділяється на декілька наріч, які у свою чергу поділяються на ряд говорів.

    
Північно-західне наріччя або Пхьонанський діалект— поширений на північному заході Корейського півострова, на території корейської історичної провінції Пхьонан (КНДР), а також на прикордонних землях Кореї та південно-східної Маньчжурії (КНР). Включає в себе Пхеньянський говір, який поширений в Пхеньяні та околицях і взятий за основу корейської літературної мови в КНДР.
    
Північно-східне наріччя або Хамгьонський діалект— поширений на північному сході Корейського півострова, на території корейської історичної провінції Хамгьон (КНДР), а також на прикордонних землях Кореї та західної Маньчжурії (КНР). Використовується більшістю корейською діаспорою Китаю, Росії, Казахстану, України.
    
Центральне наріччя, Кьонгіський діалект, Хванхеський діалект або Канвонський діалект — поширений в центральній частині Корейського півострова, на території корейських історичних провінцій Кьонгі, Хванхе і Канвон, що розділені між КНДР та Республікою Корея. Поділяється на ряд говорів:
Сеульський говір — центрально-північний говір, поширений в Сеулі та околицях, на території провінції Кьонгі. Взятий за основу корейської літературної мови у Республіці Корея.
Йондонський говір — східний говір, поширений в регіоні Йондон, на сході провінції Канвон.
Чхунчхонський говір — південний говір, поширений на території корейської історичної провінції Чхунчхон.
    
Південно-західне наріччя або Чолласький діалект— поширений на південному заході Корейського півострова, на території корейської історичної провінції Чолла (Республіка Корея).
    
Південно-східне наріччя або Кьонсанський діалект— поширений на південному сході Корейського півострова, на території корейської історичної провінції Кьонсан (Республіка Корея), а також деяких місцевостях Японії. Поділяється на ряд говорів:
Пусанський говір — південний говір, поширений в Пусані та околицях, на території провінції Кьонсан.
Тегуський говір — центральний говір, поширений в Тегу та околицях, на території провінції Кьонсан.
    
Чеджуський діалект — поширений на острові Чеджудо. Зберігає середньовічні особливості корейської мови, а також має багато запозичень з китайської та японської мов.

Дивіться також[ред.ред. код]

Писемність

Латинізація

Кирилізація

Примітки[ред.ред. код]

  1. В РК: 韓国語, 한국어, хангук'о або 한국말, хангукмаль; в КНДР, КНР і Японії: 朝鮮語, 조선어, чосон'о або 조선말, чосонмаль.
  2. Ogura, S.(1940) The Outline of the Korean Dialects,Memoirs of the Research Department of the Tokyo Bunko No. 12,Tokyo: Toyo Bunko.
  3. 李崇寧(1967) 「韓國方言史」,『韓國文化史大系V』,高大民族文化研究所出版部.

Література[ред.ред. код]

  • Sohn, H.-M. (1999). The Korean Language. Cambridge: Cambridge University Press.
  • Song, J,J. (2005). The Korean Language: Structure, Use and Context. London: Routledge.
  • Агеева, Алла. Корейська мова: підручник / А. Агеева, Кім Сук Вон. - К. : Київський університет, 2004. - 231 с.
  • Українсько-корейський тематичний словник [Текст] / уклад.: Кім Сук Вон, А. Г. Рижков, Ю. Міксьон. - К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. - 448 с.

Посилання[ред.ред. код]