Корейці в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Корейці в Україні — національна меншина, представлена переважно вихідцями з Середньої Азії, що були депортовані туди у 1930-х роках з Далекого Сходу СРСР. Більшість українських корейців проживають у південних регіонах, найбільше — у Криму та Миколаївській області.

Корейці в Україні
Кількість 12 - 30 тис.
Походження корейці
Мова Українська
Корейська
Релігія Християнство

Історія[ред. | ред. код]

Перші корейці в Україні з'явилися на початку XX століття. Масовіше заселення почалося в 50-60 роках у Миколаївську, Херсонську області та у Крим, де корейці орендували землю під баштанництво і для вирощування цибулі. У містах України корейці почали з'являтися в часи «хрущовської відлиги». Це були в основному випускники вищих навчальних закладів. І сьогодні корейська діаспора в Україні характеризується високим освітньо-культурним рівнем: близько 80% громадян України корейського походження мають вищу освіту.

До початку 90-х років не існувало ніяких національно-культурних суспільств, і лише в 1992 році була утворена Асоціація Корейців України. Сьогодні в 27 містах України діють регіональні асоціації корейців. І за неофіційними даними в Україні сьогодні проживає близько 50 000 корейців. Більшість корейців потрапили в Україну з Узбекистану, Казахстану і Далекого Сходу. Необхідно відзначити, що українські корейці, незважаючи на свою нечисленність, активно включилися в суспільно-політичне і національно-культурне життя незалежної України. Починаючи з 1992 року в багатьох містах і, у першу чергу, у м. Києві були відкриті недільні школи по навчанню корейській мові, національні ансамблі, культурні центри.

У 1992 р. була утворена Асоціація Корейців України (АКУ), яка має регіональні осередки у багатьох містах України.

У 1995 р. у Київському Національному лінгвістичному університеті (КНЛУ) було відкрито відділення з вивчення корейської мови, де почали готувати філологів-перекладачів корейської мови. На базі КНЛУ регулярно проводяться всеукраїнська студентська олімпіада з корейської мови, семінари для викладачів, інші освітянські та культурні заходи.

У 1996 р. було відкрито відділення з вивчення корейської мови у Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Того ж року у Київській гімназії східних мов створено групу з вивчення корейської мови.

У 2006 році створено Центр корейської мови та літератури у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Головними завданнями центру є вдосконалення системи підготовки філологів-кореєзнавців, покращення умов для науково-методичної роботи викладачів та аспірантів корейської секції, створення умов для самостійного вивчення корейської мови та літератури з різних галузей кореєзнавства студентами університету та інших вузів України.

З 2007 р. у Києві функціонує Корейський культурний центр, на базі якого є бібліотека, проводяться різноманітні культурні заходи, курси з корейської мови. Центром видається журнал «Мугунхва» (у перекладі з корейської - «квітка гібіскуса», яка є національним символом Республіки Корея).

Історична динаміка[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності корейців за переписами[1]:

Розселення[ред. | ред. код]

Чисельність корейців у регіонах України за переписом 2001 р.[2]

Регіон Чисельність
Автономна Республіка Крим 2877
Миколаївська область 1751
Дніпропетровська область 1446
Херсонська область 1253
Донецька область 1124
Запорізька область 931
Одеська область 773
Луганська область 482
Харківська область 394
м. Київ 384
Кіровоградська область 271
Полтавська область 216
Черкаська область 151
м. Севастополь 150
Київська область 109
Житомирська область 46
Львівська область 45
Вінницька область 43
Хмельницька область 41
Закарпатська область 40
Сумська область 35
Тернопільська область 33
Чернівецька область 33
Чернігівська область 26
Івано-Франківська область 21
Волинська область 18
Рівненська область 18
Україна 12711

Мова[ред. | ред. код]

Рідна мова корейців України за переписом 2001 р.[3]

Відомі представники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Переписи населення Російської Імперії та СРСР. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 11 червня 2013. 
  2. Національний склад регіонів України [Архівовано 9 листопада 2017 у Wayback Machine.] за переписом 2001 р.
  3. Перепис населення 2001 р. Розподіл населення за національністю та рідною мовою [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]