Коректурні знаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Коректу́рні зна́ки — система умовних графічних знаків, які застосовують для розмітки оригіналів та виправлення різноманітних помилок в коректурних відбитках. Вони вказують на місце і характер виправлення помилок в тексті або ілюстративному матеріалі. Графічне креслення цих знаків наведені в «СИБИД. ГОСТ 7.62-90 Знаки для разметки оригиналов и исправления корректируемых и пробных оттисков. Общие требования», який набув чинності 1 січня 1991 р. і написаний російською мовою на основі радянських стандартів.

Всі коректурні знаки й виправлення чітко пишуть чорними, синіми або фіолетовими чорнилами, але не олівцем. Пояснення до виправлень оформлюють на берегах сторінки.

Види коректурних знаків[ред.ред. код]

Файл:Коректурний знак1.jpg
Таблиця практичного використання коректурного знака

Відповідно до стандарту, коректурні знаки поділяються на ті, що призначені для внесення правок в текстові оригінали і ілюстративні. Крім того, існують такі групи коректурних знаків:

  • знаки заміни, вилучення, вставки;
  • знаки перестановки;
  • знаки зміни пробілів;
  • знаки абзацного відступу;
  • знаки виправлення технічних дефектів набору;
  • знаки шрифтових виділень та змін;
  • знаки відміни внесених попередньо змін[1].

Для ілюстраційної частини використовують такі коректурні знаки:

  • зміни насиченості вказаного кольору на заданий відсоток; — зміни негативу на позитив і навпаки;
  • зміни контрастності;
  • вирівнювання нечітких контурів;
  • видалення окремих деталей ілюстрації;
  • повертання ілюстрації чи її деталей на вказаний кут;
  • перетворення прямого зображення в дзеркальне й навпаки;
  • зміни розмірів ілюстрації чи її деталей;
  • внесення змін по всій ілюстрації.

Основні правила використання коректурних знаків[ред.ред. код]

  • Під час редагування авторського чи коректури видавничого оригіналу помилки виправляють за допомогою коректурних знаків. Текст виправлення (заміни чи вставлення), коли він є, зазначають на березі, при цьому коректурний знак із виправленням повторюють на полях (лівому або правому) навпроти рядка з помилкою, де й пишуть текст виправлення справа від коректурного знака.
  • Один коректурний знак повинен стосуватися тільки одного виправлення, а тому графічні позначення знаків потрібно модифікувати. Коли ж однакове виправлення повторюють декілька разів, то можна вказувати коректурний знак один раз та у кружечку поруч зазначити необхідну кількість повторень знака.
  • Додаткові вказівки стосовно видання слід обводити та подавати на берегах поряд із коректурними знаками.
  • У виданнях із багатостовпцевим набором, де мала відстань між рядками й стовпцями використовують спеціальні лінії, якими з'єднують місце розташування відхилення з продубльованим коректурним знаком на полі сторінки, де уточнюють особливості виправлення.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Т. Крайнікова. Коректура. — К.: Наша культура і наука, 2005.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Поліграфія та видавнича справа [Текст] : рос.-укр. тлумачний слов. / уклад. : Б. В. Дурняк, О. В. Мельников, О. М. Василишин, О. Г. Дячок. — Львів : Афіша, 2002. — 456 с. — ISBN 966-7760-79-0
  2. Технологія набору та верстки [Текст] : навч. посіб. / Д. В. Василишин, О. М. Василишин; за ред. О. В. Мельникова; рец.: О. М. Величко, М. С. Антоник, Ю. Ц. Жидецький. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2011. — 272 с. — 300 пр. — ISBN 978-966-322-190-8.