Користувач:Muslsss/Кураш Владислав Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Кураш
Народився 9.07.1974 рік
Суми, Україна
Діяльність письменник, есеїст
Напрямок постмодернізм, реалізм
Жанр проза

Владислав Кураш та Ала В'ячеславівна Потапова на з'їзді "Русского Собрания", Київ, Російский Центр Науки та Культуры, 5.10.13 р.


Кураш Владислав Ігорович[ред. | ред. код]

Кураш Владислав Ігорович (9 липня 1974, Суми)— сучасний український письменник , лауреат Міжнародного Фонду "Великий Мандрівник - Молоді" за 2013 рік.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько — Кураш Ігор Іванович, натураліст, природознавець, еколог, свого часу створив два національних парки України в Сумській області: Національний природничий парк «Деснянсько-Старогутський» та Національний природничий парк «Гетьманський».
З 1991 по 1993, після закінчення школи, Владислав Кураш працював продавцем в супермаркеті, поштарем, прибиральником у пивному барі. У 1993 році працює на кондитерській фабриці вантажником. У 1994 році наймається матросом на риболовецьке судно, на якому плавав до берегів Африки, Латинської Америки, берегів Японії та в північні моря. Враження, здобуті під час плавань, лягли в основу багатьох його морських оповідань та повістей («Доримар» та інш.).
У 2007 році в Літературному альманасі «Дні слов’янської письменності в Україні», Київ, було надруковане оповідання Владислава Кураша «Подивись смерті в очі».
В тому ж році Владислав Кураш знайомиться з Потаповою Аллою В'ячеславівною, президентом Всеукраїнського національного культурно-просвітницького товариства «Російські збори»[1], створеного при Національній спілці письменників України[2], та зближується з його членами.
У 2007році він їде до Німеччини. Після цього слідують поїздки до Франції, до Іспанії, Італії, Португалії. Там він знайомиться з багатьма відомими та цікавими людьми, серед яких були і емігранти з України. Багаті враження від мандрівок виплеснулися в низці оповідань про українських емігрантів в Європі.
У 2008році в Літературному журналі «Русло», Київ, повторно було надруковане оповідання Владислава Кураша «Подивись смерті в очі».
В тому ж році в Літературному журналі «Нова література» було надруковане оповідання «Помста» - оповідання про португальський бій биків.

Творчість[ред. | ред. код]

Владислав Кураш у своїх творах зворухнув тему нелегкого життя нелегальних емігрантів у Європі («Кожному своє», «Дядько Михайло», «Quo vadis», «Так все і було», «Назавжди з Парижем» та інш.). Ці оповідання остаточно ствердили його, як прозаїка та есеїста. Серед цих оповідань більш відомими стали «Айда в Америку», «Срібна куля» та «На передовій», які згодом увійшли до збірок «Вихід є», «Діти долі».
В 2011 році в Літературному журналі «Нева», Петербург друкуються оповідання Владислава Кураша із збірки «Вихід є» "Айда в Америку", "Срібна куля", "На передовій".
В 2011 році в збірці молодих авторів «Слідкуй за Рукою», «Megachaos», друкується оповідання Владислава Кураша «Срібна куля».
В 2013 році у Владислава Кураша виходь збірка оповідань «Діти долі», до якої увійшло багато оповідань з морської та емігрантської прози.
В 2013 році Владислав Кураш стає членом Всеукраїнського національного культурно-просвітницького товариства «Ру́сское Собра́ние».
В 2013 році в Літературному журналі «День та ніч», Красноярськ друкуються оповідання Владислава Кураша із збірки «Діти долі» "Дуель", "Зникаюча у хвилях".
В 2014 році Грошев-Дворкін, Євген Миколайович пише критичні очерки про збірку оповідань "Діти Долі" Владислава Кураша.
В 2014 році Грошев-Дворкін, Євген Миколайович пише оповідання про Владислава Кураша ("Майдан Незалежності").
В 2014 році 16.05. по запрошенню Александра Сороковика стає членом Англійського клубу[3] при Міжнародному Союзі письменників «Новый Современник», а 22.08.2014 був виключений із членів Клубу за зневажливу поведінку та образливі вислови в адресу інших членів клубу.
В 2014 році у Владислава Кураша виходь збірка оповідань «Вихід є».
В 2014 році в Літературному журналі «Кольцо А», Москва друкується оповідання Владислава Кураша із збірки «Діти долі» "Зачем тебе я".
В 2014 році в Літературному журналі «9 муз»[4], Греція друкуються оповідання Владислава Кураша із збірки «Діти долі» "Зачем тебе я", "Я жил для тебя", оповідання "Старый знакомый", "Твой дом там, где ті его построишь" із збірки «Вихід є», вірші "Амазонка", "Что тебе рассказать", "Цветок зла" з роману "Доримар".
В 2014 році в Літературному журналі «Точка ZRения», Москва друкуються оповідання Владислава Кураша із збірки «Вихід є» "Навеки с Парижем", із збірки «Діти долі» "Айда в Америку", "Срібна куля", "Подивись смерті у вічі"[5].
В 2014 році в Літературному журналі «Новый Журнал», Нью-Йорк друкується оповідання Владислава Кураша із збірки «Вихід є» "Так всё и было".
В 2014 році в Літературному журналі «Камертон», Москва друкується оповідання Владислава Кураша із збірки «Вихід є» "Так всё и было".
В 2014 році в Літературному журналі «Русский переплёт», Москва друкується оповідання Владислава Кураша із збірки «Діти долі» "Посмотри смерти в глаза".
В 2014 році в Літературному арт-журналі «Рефлексия абсурда», Москва друкується оповідання Владислава Кураша із збірки «Діти долі» "Зачем тебе я".
В 2014 році в Літературному журналі «Жизнь Международного Фонда ВСМ», Тель-Авів друкується оповідання Владислава Кураша із збірки «Вихід є» "Навеки с Парижем".
В 2014 році оповідання Владислава Кураша "Айда в Америку" із збірки «Діти долі» друкується в Літературних журналах "Творческая Россия", Москва, "Начинающий писатель", Москва, "Post Scriptum", Київ.
В 2014 році в Літературному журналі «Великороссь», Москва друкується оповідання Владислава Кураша із збірки «Діти долі» "Посмотри смерти в глаза".
В 2015 році готується до друку збірка оповідань «Діти долі» в українському перекладі.

Літературні конкурси[ред. | ред. код]

В 2009 році Владислав Кураш стає лауреатом літературного конкурсу "Молекулярное кафе"-2009» ("Айда в Америку").
В 2009 році Владислав Кураш входе у лонг-ліст літературного конкурсу "Пишущая Украина" (оповідання «Айда в Америку»).
В 2009 році Владислав Кураш входе у лонг-ліст літературного конкурсу журналу "Млечный Путь" (оповідання «Посмотри смерти в глаза»).
В 2011 році Владислав Кураш стає переможцем літературного конкурсу "Два вагона лета - 2011" ("На передовой").
В 2013 році Владислав Кураш стає переможцем літературних конкурсів "Шляхи героя - тур 1" ("Помста"), "Шляхи героя - тур 4" ("Срібна куля").
В 2013 році Владислав Кураш стає лауреатом Міжнародного Фонду «Великий Мандрівник — Молоді».
В 2013 році Владислав Кураш входе до десятки самих популярних авторів журнала «Нова Література» в липні[6] (за даними лічильника SpyLog).
В 2013 році оповідання "Помста" Владислава Кураша входе до десятки самих читаємих творів журнала «Нова Література» в липні[7] (по результатам Рейтингу Top.Mail.ru).
В 2013 році Владислав Кураш входе до десятки самих популярних авторів журнала «Нова Література» в серпні[8] (за даними лічильника SpyLog).
В 2013 році оповідання "Помста" Владислава Кураша входе до десятки самих читаємих творів журнала «Нова Література» в серпні[9] (по результатам Рейтингу Top.Mail.ru).
В 2013 році Владислав Кураш входе у десятку переможців літературного конкурсу «Малая проза» (оповідання «Айда в Америку»).
В 2014 році Владислав Кураш входе в десятку переможців літературного фестиваля-конкурсу «Русский Stil-2014» (оповідання "Дуель")[10].
В 2014 році Владислав Кураш входе у лонг-ліст літературного фестиваля-конкурсу «Бумажний Ранет-2014» (оповідання "Ускользающая по волнам")[11].
В 2014 році Владислав Кураш стає переможцем літературного конкурсу "Ночные магнолии" ("Помста").
В 2014 році Владислав Кураш стає магістром Міжнародного Фонду «Великий Мандрівник — Молоді».
В 2014 році Владислав Кураш нагороджений почесним дипломом у номінації «Творчеством красим этот мир» на честь святкування дев'ятирічча Міжнародного Фонду «Великий Мандрівник — Молоді».
В 2014 році Владислав Кураш входе в десятку переможців літературного конкурсу «Нарисуем портрет» (оповідання "Посмотри смерти в глаза").

Критика[ред. | ред. код]

Гордієнко Олена Олександрівна пише:
«Владислав Кураш - писатель трагического мироощущения, его рассказы называют пессимистическими, хотя это в корне неверно. Характер творчества Кураша можно скорее определить как трагический героизм. Он воспевает победу в самом поражении и вопреки ему утверждает и славит упорство человеческого духа. Тема зыбкости человеческого счастья является центральной темой рассказов Владислава Кураша. В рассказах Владислава Кураша, как правило, показаны индивидуалисты, которые надеются лишь на себя, на свою волю, и поэтому зачастую их борьба заканчивается трагически. Их жизнь пуста и бессмысленна. Они полны ненависти и презрения к миру, их окружающему, они убеждены, что мир изменить нельзя, и, тем не менее они действуют, пытаются бороться, сражаться за своё счастье. Это, прежде всего, люди думающие и ищущие ответ, осознающие свою ответственность за происходящее. Всеми силами они сопротивляются среде, хотя их усилия, зачастую, тщетны – они не видят перед собой ни надежды, ни ясной цели. Их удел – душевный надлом, одиночество. Они - индивидуалисты и надеются лишь на себя, на свою волю. Они противостоят трагическому миру и принимают его удары с достоинством. Владислав Кураш стремится как можно глубже анализировать психологическое состояние своих героев в основные моменты их жизни, чтобы показать, как они расстаются с иллюзиями и надеждами. Его герои выступают в рассказах как представители «потерянного поколения». Автор и сам принадлежит к «потерянному поколению». Но он не только не смиряется со своим уделом – он спорит с самим понятием «потерянное поколение», как с синонимом обречённости. Поэтому его герои мужественно противостоят судьбе, стоически преодолевают отчуждение. Таков стержень моральных поисков писателя – закон стоического противостояния трагизму бытия. Его герои горячо любят жизнь, поэтому они и действуют, и сражаются, и не могут без этого, в этом заключается весь смысл их жизни. Автора ни на минуту не покидает надежда, что лучшие, самые мужественные, честные, живущие по совести, выстоят и победят».
Грошев-Дворкін Євген Миколайович написав:
"Айда в Америку" Кураша В.И. - рассказ, про который необходимо сказать, что написан профессионально. Здесь никаких правок не требуется. Всё так - каждое слово, каждая буква на месте. Не удивлюсь, если доживу, что знакомством с Автором буду гордиться, когда он встанет рядом со знАчимыми писателями современности. А для этого, уже сегодня, есть все предпосылки. По сюжету рассказа. Тяжкий сюжет. Трагичный в своём авантюризме. К тому же написан так, что чувствуешь себя участником событий. Как будто это я должен был встретить ребят в Штатах и оказать им содействие на первых порах пребывания в Америке. Встретил, называется. Постоял инкогнито в толпе докеров, пока полиция разбиралась с неожиданной находкой, и пошёл домой пить водку. Потому, что только с ней можно унять боль за соотечественников. А как подумал о том, что придётся ещё в Киев звонить, как представил себе лицо Маргариты, вообще готов был в 'петлю головой'. Эх, жизнь ты наша никудышная! Как же так получилось, что сыны твои, Украина, как последние отбросы общества, сгинули на чужбине? Как так получилось, что не стало им места в родном Отечестве?... Нет ответа!
"Серебряная пуля" - Второй рассказ Кураша В.И. Эта работа приятно удивила меня своим сюжетом и его исполнением. На базе таких рассказов можно ставить спектакли, снимать кинофильмы. Тематика сегодняшнего дня, которая заслуживает внимания. Чувствуется способность Автора преподнести её на обозрение."
Борис Кутенков у журналі "День і ніч" пише:
"Проза Владислава Кураша — апология низовых сторон жизни: в криминально-приключенческом рассказе «Айда в Америку!» побег двух молодых людей за красивой жизнью заканчивается трагически. Однако надежда в мире Кураша присутствует — у героя остаются жена и ребёнок, выросший похожим на него, а в рассказе «На передовой» героя, почти спившегося бродягу, спасает старый приятель, помогая ему выпутаться из передряг."
Леонід Левінзон пише:
"Прочитал рассказ «Дуэль» - очень недоброжелательные друг к другу люди встретились на перекрёстке. А потом разошлись. Город остался цел. Сюжет меня оставил равнодушным".
9 Муз:
"Зачем тебе я" Кураша В.И. - Характеры не только главных героев, но и второстепенных выписаны четко и психологически точно. В коротком рассказе — длинная повесть. Но и в жизни бывает такая любовь. Бывает. И она не подсудна".
Джон Маверік написав:
"Дуэль" Кураша В.И. - рассказ отличается незамысловатой — на первый взгляд — композицией. По сути это рассказ диалог, словесная дуэль двух персонажей. Двое встречаются на перекрестке, в когда-то родном городе, куда их — вероятно, эмигрантов — случайно занесла судьба. Язык не поворачивается назвать их друзьями — скорее, они то, что называется «друзья-враги». Далее следует обычный разговор, люди обсуждает общих знакомых (один жалок и выглядит, как бродяга, другая — разъезжает в шикарном ландо), какие-то события из своей жизни (о которых упоминают вскользь, намеками) — но под нейтральными, повседневными словами, как вода под тонким ледком, плещутся ненависть, страх и вражда. И уже не удивляешься, узнав, что в течение всей беседы оба сжимали в карманах оружие, нож и снятый с предохранителя пистолет. Наверное, одно неловкое слово или движение — и дуэль окончилась бы по-другому. Кураш виртуозно передает внутреннее состояние героев, причем не явно, не прибегая к мысленной речи, а через мимику, тончайшие намеки, интонации. Кураш, как бы все время остается в тени, в стороне, не «прыгает по головам» персонажей, а наблюдает — спокойно и вдумчиво. Язык рассказа сдержанный, можно даже сказать — скупой, но при этом очень точно выверенный. Каждое слово на месте, каждая реплика не случайна и одновременно абсолютно лишена пафоса, благодаря чему диалог воспринимается живым и естественным.
Андрій Корнілов написав:
"Месть" Кураша В.И. - замешанный на страсти сюжет лихо закручен, написано ярко и, даже можно сказать, ароматно. Прямо чувствуется запах пота, крови, и, конечно же, портвейна. Как без него! Но, как показал рассказ, вино и женщины до добра не доводят. Описание корриды достойно сравнения с Хемингуейэм, Мериме и Лондоном.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Всеукраїнськє національне культурно-просвітницьке товариство «Російські збори»
  2. ↑ Національна спілка письменників України
  3. ↑ Кураш в Англійському клубі
  4. ↑ Литературный журнал "9 Муз"
  5. ↑ Владислав Кураш "Точка ZRения"
  6. ↑ Владислав Кураш входе до десятки самих популярних авторів журнала «Нова Література» в липні
  7. ↑ оповідання "Помста" Владислава Кураша входе до десятки самихх читаємих творів журнала «Нова Література» в липні
  8. ↑ Владислав Кураш входе до десятки самих популярних авторів журнала «Нова Література» в серпні
  9. ↑ оповідання "Помста" Владислава Кураша входе до десятки самихх читаємих творів журнала «Нова Література» в серпні
  10. ↑ Лонг-ліст літературного фестиваля-конкурсу «Русский Stil-2014»
  11. ↑ Лонг-ліст літературного фестиваля-конкурсу «Бумажний Ранет-2014»
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кураш Владислав Ігорович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Muslsss/Кураш_Владислав_Ігорович&oldid=16063348