Корнеліс де Ягер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корнеліс де Ягер
нід. Cornelis de Jager
Народився 29 квітня 1921(1921-04-29)[2]
Ден-Бург, Тесел, Північна Голландія, Нідерланди[3]
Помер 27 травня 2021(2021-05-27)[1] (100 років)
Ден-Бург, Тесел, Північна Голландія, Нідерланди[3]
Країна  Нідерланди[4]
Діяльність астроном, астрофізик, фізик, викладач університету
Галузь астрофізика і астрономія[5]
Alma mater Утрехтський університет (1952)[6]
Науковий керівник Марсел Міннарт[7]
Відомі учні Camiel de Loored[6]
Знання мов нідерландська[8][5] і англійська[5]
Заклад Утрехтський університет
Членство Леопольдина, Нідерландська королівська академія наук[9], Індійська національна академія наук, Європейська академія[10], Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd і МАС
Нагороди
Сайт cdejager.com

Корнеліс де Ягер (нід. Cornelis de Jager; 29 квітня 1921 — 27 травня 2021) — голландський астроном, член Нідерландської королівської АН (1969).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Родився в Текселі. У 1945 році закінчив Утрехтський університет, з яким пов'язана вся його подальша діяльність: у 1946 році викладав тут теоретичну фізику, упродовж 1957—1960 років — астрофізику, з 1960 року — професор астрофізики; з 1946 року працює в астрономічній обсерваторії університету (з 1963 року — директор); в 1965 році очолив також лабораторію космічних досліджень.

Основні наукові роботи відносяться до фізики Сонця і зірок. Розробляв деякі питання теорії утворення фраунгоферових ліній, розвинув методику інтерпретації спостережуваних профілів ліній. Побудував модель атмосфери Сонця. Спільно з Л. Невеном розрахував одну з ранніх серій моделей зоряних атмосфер для великого інтервалу ефективних температур і світимостей. В останні роки велику увагу приділяє космічним дослідженням. Сконструював ряд приладів для ультрафіолетової спектроскопії Сонця і для спостережень Сонця та інших космічних об'єктів у рентгенівському діапазоні з борту штучних супутників Землі. На підставі спостережень у радіо- та рентгенівському діапазонах досліджував процеси, що призводять до утворення сонячних спалахів.

Автор монографій «Будова і динаміка атмосфери Сонця» (1959) та «Зірки найбільшою світності» (1980).

Головний редактор міжнародних журналів «Solar Physics» (з 1960) і «Space Science Reviews» (з 1961).

Генеральний секретар Міжнародного астрономічного союзу (1970—1973), президент КОСПАР (1972—1978 і 1982—1986), президент Міжнародної ради наукових союзів (1978—1980).

Премія імені П. Ж. С. Жансен Французького астрономічного товариства (1984).

На його честь названо астероїд 3798 де Яґер[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Professor Kees de Jager overleden
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б https://www.astronomie.nl/nieuws/kees-de-jager-100-overleden-2834
  4. ↑ LIBRIS — 2012.
  5. ↑ а б в Czech National Authority Database
  6. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  9. ↑ https://www.knaw.nl/nl/leden/leden/4303
  10. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Jager_Cornelis
  11. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корнеліс_де_Ягер&oldid=35624588