Корнеліс де Ягер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Корнеліс де Ягер (нід. Cornelis de Jager; 9 квітня 1921) — голландський астроном, член Нідерландської королівської АН (1969).

Родився в Текселі. У 1945 закінчив Утрехтський університет, з яким пов'язана вся його подальша діяльність: у 1946 викладав тут теоретичну фізику, в 1957-1960 — астрофізику, з 1960 — професор астрофізики; з 1946 працює в астрономічній обсерваторії університету (з 1963 — директор); в 1965 очолив також Лабораторію космічних досліджень.

Основні наукові роботи відносяться до фізики Сонця і зірок. Розробляв деякі питання теорії утворення фраунгоферових ліній, розвинув методику інтерпретації спостережуваних профілів ліній. Побудував модель атмосфери Сонця. Спільно з Л.Невеном розрахував одну з ранніх серій моделей зоряних атмосфер для великого інтервалу ефективних температур і світимостей. В останні роки велику увагу приділяє космічним дослідженням. Сконструював ряд приладів для ультрафіолетової спектроскопії Сонця і для спостережень Сонця та інших космічних об'єктів в рентгенівському діапазоні з борту штучних супутників Землі. На підставі спостережень в радіо- та рентгенівському діапазонах досліджував процеси, що призводять до утворення сонячних спалахів.

Автор монографій «Будова і динаміка атмосфери Сонця» (1959, рос. пер. 1962) та «Зірки найбільшою світності» (1980, рос. пер. 1984).

Головний редактор міжнародних журналів «Solar Physics» (з 1960) і «Space Science Reviews» (з 1961).

Генеральний секретар Міжнародного астрономічного союзу (1970-1973), президент КОСПАР (1972-1978 і 1982-1986), президент Міжнародної ради наукових союзів (1978-1980).

Премія ім. П.Ж.С.Жансен Французького астрономічного товариства (1984).

На його честь названо астероїд 3798 де Яґер[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]