Корнин (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Корнин
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Громада Корнинська сільська громада
Основні дані
Засноване 1545
Населення 3568
Площа 1,28 км²
Густота населення 1846,09 осіб/км²
Поштовий індекс 35304
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°33′29″ пн. ш. 26°17′11″ сх. д. / 50.55806° пн. ш. 26.28639° сх. д. / 50.55806; 26.28639Координати: 50°33′29″ пн. ш. 26°17′11″ сх. д. / 50.55806° пн. ш. 26.28639° сх. д. / 50.55806; 26.28639
Середня висота
над рівнем моря
186 м
Водойми Устя (притока Горині)
Відстань до
обласного центру
8 км
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Квасилів (зупинний пункт)
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 35304, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Корнин, вул. Центральна, 41
Сільський голова Горбатюк-Василейко Роман Олексійович
Карта
Корнин. Карта розташування: Україна
Корнин
Корнин
Корнин. Карта розташування: Рівненська область
Корнин
Корнин
Мапа
Мапа

CMNS: Корнин у Вікісховищі

Ко́рнин — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Розташоване на річці Устя, за 8 кілометрів від районного (та обласного) центру, на південному заході Рівненського району. Корнин — центр громади, які підпорядковані села: Корнин, Колоденка, Порозове , Тайкури та Загороща.

Історія[ред. | ред. код]

Знак при в'їзді.
Пам'ятник воїнам- односельчанам і жертвам УБН, с. Корнин,.jpg

Уперше Корнин згадується в акті 1470 року, де сказано, що Ванько Скердеєвич продає свій маєток «на имя Корнино». Вісім років опісля Ванько Чжусич ділить з братаничем Олехном дідизну й серед іншого «Корнино».

Опис Луцького замку 1545 року повідомляє про «городню Миколи Радзивила с имения его Корнина». Майновий реєстр 1583 року серед інших дає опис «Личных владений корнинських крестьян». Акт 1606 року веде мову про «корнинського подданого» на прізвище Струк, який за звільнення від кари вчиненого злочину дає хабар 30 копійок литовських грошей панові Кчешківському. Також в описі згадується городня пана Миколая Радзивіла, земського маршала, у маєтку його «Кекорнино».

В 1606 році назва фігурує в акті про страчення Павла Ложковського.

Картографічні матеріали 1618—1777 р.р. називають село Корнино і лише зрідка — Коркин, зарисовуючи незначні культивовані масиви, гаї, луги, озера, ставки, надрічкові болота. За даними 1889 року «село Корнин при р. Устье» в кінці XIX ст. мало 90 домів, чехів-латинян — 701.

Народні оповіді свідчать різне. Одні, що Корнин з колишнього Некорнин, бо заснував його знатний мисливець Некорний, якого прозвали так за непокору до всевладних, інші, що Корнин від корняти «колоти», бо тут мовляв, при лісовому наддоріжжі розбишаки «корнили» людей. Дехто навіть вважав, що Корнин у зв'язку з словом «корний» — покірний.

У 1918-1921 роках у селі кілька разів змінювалась влада.

За нацистської окупації в Корнині діяла група підпільників.

На фронтах Німецько-радянської війни з ворогом билися 58 чоловік, 17 з яких загинули. Споруджено пам'ятник-обеліск односельцям, полеглим на фронтах війни.

З 1950 року діяв колгосп «Перемога».

Архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]

Миколаївська церква (дер.), с. Корнин,.jpg
Дзвіниця Миколаївської церкви (дер.), с. Корнин,.jpg

Пам'яткою архітектури села Корнин є [[Свято-Миколаївська церква (Корнин)|дзвіниця та церква Святого Миколая, яку збудували на наприкінці XVII століття. Будівля створена зі звичайного дерева на кам'яному фундаменті, але унікальна тим, що в ній присутні різноманітні архітектурні елементи. Це так званий національний стиль.

Бібліотека[ред. | ред. код]

Корнинська ПШБ.

Публічно-шкільна бібліотека села Корнин обслуговує 510 користувачів, книжковий фонд бібліотеки 10 370 примірників книг та підручників. Розташована бібліотека в двох приміщеннях — в приміщенні Будинку культури знаходиться сільський відділ, у приміщенні школи — шкільний відділ.

Постаті[ред. | ред. код]

  • Свіржевський Роман Петрович (1994—2016) — учасник російсько-української війни[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Походження назв населених пунктів Ровенщини / Я. О. Пура . — Львів: Світ, 1990 . — 144 с. — ISBN 5-11-000881-7.

Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.

Войтович В. М. Храм: Пам'ятки церковної архітектури м. Рівного та його околиць.— Рівне. 1995.— 64 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]