Король Лір (фільм, 1970)

Король Лір
	Король Лир
Жанр	трагедія
Режисер	Козінцев Григорій Михайлович
Сценарист	Козінцев Григорій Михайлович,;
У головних; ролях	Донатас Баніоніс; Юрі Ярвет; Ельза Радзіня; Даль Олег Іванович
Оператор	Йонас Ґріцюс
Композитор	Шостакович Дмитро Дмитрович
Кінокомпанія	Ленфільм
Тривалість	139 хв.
Країна	СРСР
Рік	1970
IMDb	ID 0064553
Кошторис	139 млн. руб

Король Лір — двосерійна кінострічка, яку створив режисер Козінцев Григорій Михайлович у 1970 р. За сюжетну лінію використано п'єсу Вільяма Шекспіра у перекладі російською мовою Пастернака Бориса Леонідовича.

Зміст

1 Історія
- 1.1 Актори
- 1.2 Знімальна група
2 Посилання

Історія[ред.]

Вільям Шекспір (1577–1612) створив текст п'єси «Король Лір» у 1605–1606 рр. Вже 26 грудня 1606 р. відбулася її перша постановка. Практично з цього часу її почали вважати за одну з найвеличніших трагедій драматурга та всієї театральної історії Європи.

Демократичні традиції англійського театру наприкінці 16 століття почали сходити на нівець. Англійський театр починає сильно «аристократизуватись». Відбилось це і на сюжетах п'єс Роджера Меннерса, що й сам належав до привілейованих верств населення. Майже всі п'єси Шекспіра після 1600 року виводять на сцену або королівські особи, або аристократів (Гамлет — принц Датський, Отелло — військовий, наближений до аристократії Венеції. Королівською особою є й Лір. Уся п'єса — це трагедія відносин між старим батьком та його дітьми.

Саме цим і була цікава п'єса Роджера Меннерса для сучасників кінорежисера Григорія Козінцева та акторів багатьох театрів, де вона йшла. Зіграти у п'єсі «Король Лір» було метою багатьох акторів, бо роль ставала важливим етапом в творчій долі акторів 19-20 століть. Вона хвилювала яскавим відтвренням характерів — гонористого старого Ліра, не здатного розгледіти фальшиві почуття дочок, відкриття справжньої вартості любові молодшої дочки, щирої та малослівної, прозріння старого батька лише в часи втрати найдорожчої зі своїх дітей. Особиста трагедія батька, що побачив смерть улюбленої дочки, переростала у скорботу по усім ображеним та пригнобленим в цьому світі, що ставало центральною сценою вистави. Окрім театру, вона неодноразово ставала приводом для графічних листів чи картин відомих художників.

Свою інтерпретацію відомої театральної п'єси і дав Г. М. Козінцев в своїй кінострічці.