Королівство Польща (1916—1918)
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Королівство Польща, також неофіційна назва Регентське Королівство Польща (пол. Królestwo Regencyjne) — держава, що була заснована Актом від 5-го листопада визнана Німецькою Імперією і Австро-Угорщиною. Було утворено в межах колишньої Російської території Царства Польського (проте без певних кордонів) в 1916 і існувало як держава сателіт Німеччини. Державність Польщі ніколи не набувала багато підтримки в Німеччині і фактично було націлене лише на здобуття польської армії для Центральних Держав[1].
Зміст |
Утворення королівства [ред.]
Декларація обох імператорів про створення Ради Регентства (пол. Rada Regencyjna), обмежила владу Німеччини на окупованих територіях і, дозволила обрання нового монарха. Особа, яка мала найбільшу можливість стати його королем, був австрієць — Габсбурґ Карл Стефан (пол. Karol Стефан), чиї дві дочки були одружені, на польських аристократах: князь Олґерд Чарторийський та Ієроним Радзівіл. Які, говорили на чистій польській мові. Архикнязь був готов прийняти корону, але як член Імперського Дому Австрії йому був потрібний дозвіл від голови сім'ї, імператора і короля Карл І, який вагався, плануючи перейняти на себе польську корону.
Польська мова була відновлена по всій території Царства Польського у освітніх і політичних установах, заборонених Росією після польських повстань 1830 і 1863. Центральні держави підтримали військо (нім. Polnische Wehrmacht), яке було створено для допомоги Німеччині у війні, але мобілізація (проводилася полковником Владиславом Сікорським) не знайшла підтримку серед поляків і дала незначущі результати: у кінцевій стадії Регентства армія мала лише близько 5,000 чоловік. Королівство мало свою власну валюту, 'Marka polska' (Польська марка) і Конституцію прийняту 12-го вересня 1917 (монархія, двопалатний парламент, позаполітичні міністри).
Німецькі цілі [ред.]
Мета німецької політики була створення краю, який міг легко експлуатуватися з подальшою германізацією, зниження польського населення через голод і важку працю, з завершальною метою створення з Польщі німецької провінції. Під час німецької окупації поляки підлягали примусовій праці і конфіскації продовольства і майна.
Хоча спочатку ближче було австро-польське рішення, вони були відкинуті в лютому після підпорядкування Австро-Угорщини Німеччині.[2]. Контроль над польською економікою і сировиною був у Німеччини. Німці мали повний контроль над польською армією. Кордони цієї «автономної» Польщі мали бути зміненими на користь Німеччини. Німецькі посадові особи вимагали так звану «Польську Пограничну Смугу», яка приводила би до анексії значних частин польських територій, які були частиною російського поділу Польщі. В кінці 1916 Німеччини хотіла анексувати майже 30,000 квадратних кілометрів польської території.
Ці землі мали бути заселені етнічними німцями і поляки мали бути переміщенні[3] Такі плани також запропонували члени німецької меншини в Польщі в області Лодзь, вони протестували проти Акта 5 листопада, і вимагали від німецького уряду анексії західної Польщі Німеччиною.[4]
| Історичні польські держави |
Примітки [ред.]
- ↑ [1]
- ↑ Hein Erich Goemans, War and Punishment: The Causes of War Termination and the First World War,
Princeton University Press, 2000, ISBN 0-691-04944-0, pp. 104-5 - ↑ Keith Bullivant, Geoffrey J. Giles and Walter Pape, Germany and Eastern Europe: Cultural Identity and Cultural Differences,
Rodopi, 1999, ISBN 90-420-0678-1, pp. 28-9 - ↑ Aleksander Kraushar, Warszawa podczas okupacji niemieckiej 1915-1918, Lwów 1921, pp. 39
