Королівство остготів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Королівство остготів ( гот. Ostrogutans iudangardi) — нетривке пізньоантичне раннефеодальне державне утворення, створене в ході захоплень римської території одним з германських племен — остготами. Столицею держави (як і в епоху пізньої Західної Римської імперії) залишалася Равенна. Королівство остготів проіснувало з 489 по 553 роки, коли вся територія королівства «повернулася» до складу Східної Римської імперії. До складу королівства входили Італія, Сицилія, передальпійський області, Далмація і Прованс (з 510 р.).

Мапа Королівства остготів

Передісторія[ред.ред. код]

Остготи — це східна гілка племені готів. Вони осіли і встановили свою владу в провінції Дакія, але в кінці IV століття потрапили під панування гунів, при цьому зберігши свою політичну організацію. Після смерті Аттіли почався розпад держави гунів, остготи здобули незалежність. При імператорі Маркіані велика кількість остготів оселилося в провінції Паннонія на правах федератів, але через те, що імператор Східної Римської імперії Лев I Макелла не платив платню остготам, останні напали і розорили провінцію Іллірія та уклали союз з Гензеріхом для нападу на Візантію. В 461 році між остготами та Східною Римською імперією було укладено мир, в результаті якого Теодоріх Амал, син Теодемера Амала, був посланий заручником в Константинополь, де отримав римську освіту. Після цього протягом декількох років багато готів служили Римської імперії і мали сильний військовий і політичний вплив.

До середини V століття Західна Римська імперія та її цінності переживали сильний занепад. В 476 році відбулося заміщення влади останнього романського імператора Ромула, заміненого Одоакром.

Королівство Одоакра[ред.ред. код]

В 476 році Одоакр, германський magister militum, скинув римського імператора Ромула Августа і оголосив себе Rex Italiae (Цар Італії). В 477 році Флавій Зенон визнав Одоакра патрицієм і римським намісником. Одоакр зберіг римську адміністративну систему, активно співпрацював з римським Сенатом. В 477 році йому вдалося вигнати вандалів з Сицилії, а в 480 році, після смерті Юлія Непота, завоювати Далмацію.

Завоювання Італії готами[ред.ред. код]

В 488 році імператор Зенон звинуватив Одоакра в підтримці заколотника Іллуса і уклав угоду з Теодоріхом. Згідно з угодою, Теодоріх, в разі перемоги над Одоакром, ставав правителем Італії в якості представника імператора.

Восени 488 року Теодоріх зі своїми людьми (їх число оцінюється приблизно в 100 000 чоловік) виступив з Мезії, пройшов через Далмацію і, перейшовши Альпи, вступив до Італії в кінці серпня 489 року. Перше зіткнення з армією Одоакра сталося біля річки Ізонцо 28 серпня. Одоакр був розбитий і відступив до Верони, де через місяць стався новий бій, що закінчилося перемогою Теодоріха. Одоакр втік до своєї столиці Равенни, а більша частина його армії здалася готам.

В 490 році Одоакр почав нову компанію проти Теодоріха. Йому вдалося взяти Мілан і Кремону та обложити головні сили готів у Павії. Проте після цього в конфлікт втрутилися вестготи. Одоакру довелося зняти облогу Павії, а 11 серпня 490 року він зазнав нищівної поразки на річці Адда. Одоакр знову втік до Равенни, після чого Сенат і більшість міст Італії оголосили про підтримку Теодоріха.

Готи почали облогу Равенни, але, не маючи флоту, вони не могли блокувати її з моря, тому облога сильно укріпленого міста затягнулася. Тільки в 492 році готи побудували флот і змогли захопити гавань Равенни, повністю блокувавши місто. Шість місяців потому почалися переговори з Одоакром. Угоди була досягнуто 25 лютого 493 року. Теодоріх і Одоакр погодилися розділити Італію між ними, однак на бенкеті, яким відзначили цю подію, Теодоріх убив Одоакра (15 березня), за цим послідувало винищення солдатів і прихильників Одоакра. З цього моменту Теодоріх став правителем Італії.

Правління Теодоріха[ред.ред. код]

Подібно Одоакру, Теодоріх вважався патрицієм і намісником імператора в Італії, що було визнано новим імператором Анастасієм в 497 році. Однак фактично він був незалежним правителем.

Після завоювання Італії, адміністративна система, що існувала в королівстві Одоакра, збереглася, при цьому державні посади займали практично виключно римляни. Римський Сенат продовжував функціонувати, будучи значною мірою консультативним органом. Закони Імперії збереглися, за ними жило римське населення, на готів поширювалося їхнє власне традиційне право. З іншого боку, служба в армії та заняття військових посад були виключно справою готів.

Готи оселилися головним чином на півночі Італії і трималися відособлено від римського населення. Цьому сприяло відмінність їхньої віри: готи були аріанами, тоді як римляни — нікеніанами. Однак, на відміну від вестготів і вандалів, остготи відрізнялися релігійної терпимістю.

Правителі остготів[ред.ред. код]

  • Теодоріх Великий (Thiudoric) 489 — 526
  • Аталаріх (Atthalaric) 526 — 534
  • Теодахад (Thiudahad) 534 — 536
  • Вітігес (Wittigeis) 536 — 540
  • Ільдебад (Hildibad) 540 — 541
  • Ерар (Heraric, Ariaric) 541
  • Тотіла (Baduila) 541 — 552
  • Тейя (Theia, Teja) 552 — 553

Література[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.