Королівські ботанічні сади в К'ю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 51°28′ пн. ш. 0°17′ зх. д. / 51.474667° пн. ш. 0.295467° зх. д. / 51.474667; -0.295467

Королівські ботанічні сади в К'ю
Royal Botanic Gardens, Kew
a
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Kew Gardens Palm House, London - July 2009.jpg
Країна Великобританія
Тип культурний
Критерії ii, iii, iv
Ідентифікатор 1084
Регіонb Європа

Історія реєстрації

Зареєстроване: 2003
27 сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Королівські ботанічні сади в К'ю (Велика Британія)
Королівські ботанічні сади в К'ю
Королівські ботанічні сади К'ю на карті Великобританії

Королі́вські ботані́чні сади́ К'ю (англ. Royal Botanic Gardens, Kew), або Сади К'ю (англ. Kew Gardens) — комплекс ботанічних садів і оранжерей площею 121 га[1] в південно-західній частині Лондона між Річмондом і К'ю, історичний парковий ландшафт XVIIIXX століть. Сади створені в 1759 році і в 2009 році відсвяткували своє 250-річчя. Директором садів в 2008 році став професор Стівен Хоппер (англ. Stephen Donald Hopper), який змінив на цій посаді професора сера Пітера Крейна (англ. Sir Peter Crane). «Королівські ботанічні сади в К'ю» — це також офіційна назва організації, що управляє садами в К'ю і садами в Суссексі, Вейкхарст Плейс.

Королівські ботанічні сади К'ю — всесвітньо визнаний ботанічний дослідний і навчальний центр з 700 співробітниками і доходом 56 млн фунтів стерлінгів за фінансовий рік, що закінчився 31 березня 2008 року, і з 2 мільйонами відвідувачів за той же рік[2]. Сади фінансуються Департаментом у справах навколишнього середовища, продовольства і сільського господарства (англ. Department for Environment, Food and Rural Affairs; скор. Defra).

У садах К'ю знаходиться найбільша у світі колекція живих рослин. Більше 30 000 рослин ростуть в садах, а найбільший у світі гербарій включає 7 мільйонів рослин. Бібліотека містить більше 750 000 томів і більше 175 000 малюнків рослин. Сади К'ю видають Index Kewensis — ботанічний номенклатурний довідник, в якому реєструються всі опубліковані ботанічні назви насіннєвих рослин рангом від роду і нижче. У садах К'ю знаходяться чотири будівлі першого рівня значущості та 35 будівель другого рівня значущості всесвітньої спадщини[3].

Історія[ред.ред. код]

Августа Саксен-Готська

Сади К'ю виникли в 1670 році в парку К'ю, створеному лордом Генрі Кейпелом з Т'юксбері (англ. Lord Capel of Tewkesbury) на місці аптекарського городу, закладеного ботаніком Вільямом Тернером (англ. William Turner, близько 1510–1568). Парк розташовувався на заході Лондона, навпроти Сайон-хауса, і об'єднував два королівських володіння.

Згодом сади були розширені принцесою Августою Саксен-Готською, вдовою Фредеріка, принца Уельського. У цей час кілька садових споруд були побудовані архітектором сером Вільямом Чемберсом (англ. Sir William Chambers). Одне з них, Велика пагода в китайському стилі, було зведено в 1761 році і збереглося до наших днів. Георг III розширив сади.

Колекція садів росла безсистемно до тих пір, поки в 1771 році не був призначений перший учений колектор — ботанік Френсіс Массон (англ. Francis Masson)[4]. Король Георг III, який вирішив розвивати сади, залучив ботаніків Вільяма Айтона і сера Джозефа Бенкса. У 1781 році Георгом III був придбаний цегляний «Голландський дім» (англ. Dutch House), що притулявся до парку. Нині він відомий як палац К'ю (англ. Kew Palace). Старий парк К'ю був знесений у 1802 році.

Сховище принцеси Уельської

Після смерті Вільгельма IV в 1837 році і сходження на престол королеви Вікторії сади в К'ю прийшли в запустіння, і майбутнє їх висіло на волосині. У 1838 році урядова комісія на чолі з Джоном Ліндлі прийшла до висновку, що сади необхідно передати державі, наділивши їх статусом національного ботанічного саду, який би слугував центром мережі колоніальних ботанічних садів. «Медицина, комерція, сільське господарство і садівництво отримають величезну користь від введення такої системи», — заявив Ліндлі.

У 1840 році сади стали національним ботанічним садом. Першим офіційним директором Королівських ботанічних садів в К'ю в березні 1841 був призначений сер Вільям Джексон Гукер — професор ботаніки Університету в Глазго. Гукер повинен був керувати садами від імені Служби лісів. Під керівництвом нового директора сади стали відроджуватися — територія садів збільшилася до 30 гектарів (75 акрів), а дендрарію (арборетума) — до 109 гектарів (270 акрів), а пізніше до її нинішнього розміру в 120 гектарів (300 акрів). Вільям Несфілд, якому було доручено перебудову садів, зробив нещодавно збудований Палм-хаус (англ. Palm House) їх центральним пунктом. Палм-хаус був створений архітектором Децімусом Бертоном і металургом Річардом Тернером між 1844 і 1848 роками і став першою великою спорудою, в якій використовувалася кована сталь. З'єднання технічної та архітектурної майстерності якісно змінило можливості ботанічного саду, дозволивши вирощувати в ньому тропічні рослини.

Крім внеску у створення ландшафтного і архітектурного вигляду садів Вільям Гукер залишив Садам К'ю й іншу спадщину — гербарій та бібліотеку.

Темперейт-хаус (англ. Temperate house) — будівля в два рази більша, ніж Палм-хаус, було зведено пізніше, в кінці XIX століття. Зараз воно найбільше з збережених вікторіанських теплиць.

Темперейт-хаус

Чайний будиночок (англ. Tea House) був спалений в лютому 1913 року суфражистками Олів Уоррен і Ліліан Лентон при серії підпалів у Лондоні[5].

Третє велике сховище, яке вміщує рослини 10 кліматичних зон, було відкрито в 1987 році Діаною, принцесою Уельською, в пам'ять своєї попередниці Августи Саксен-Готської[6].

У жовтні 1987 року на сади Кю обрушилася Велика Буря (англ. Great Storm of 1987), сотні дерев були вирвані вітром з корінням і загинули.

У липні 2003 року сади були включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Директори Королівських ботанічних садів в К'ю[ред.ред. код]


Палм-хаус та ворота перед озером Вікторії
Палм-хаус та ворота перед озером Вікторії

Сади К'ю сьогодні[ред.ред. код]

Сади К'ю є провідним центром ботанічних досліджень і підготовки професійних садівників. У 2005 році в К'ю побували 1,48 мільйона відвідувачів, що є найбільшим числом з 1949 року[22]. У саду діють наукові відділи: сховище, гербарій, бібліотека. У зимові місяці працює ковзанка.

Озеро за Палм-хаусом

Гербарій і колекція насіння[ред.ред. код]

Гербарій К'ю є одним з найбільших у світі, включаючи близько 7 млн ​​зразків рослин (які мають 98% всіх наявних у світі видів вищих рослин), які використовуються в основному для таксономічних досліджень. У гербарії представлені типи рослин усіх регіонів світу, особливо велику кількість тропічних рослин[23].

Хантер-хаус, місце зберігання нинішнього гербарію, був придбаний К'ю в 1852 році. Початок зібранню засушених рослин поклала особиста колекція Гукера, а також зразки рослин, подаровані Джорджем Бентамом. Коли рослини не поміщалися в будівлі гербарію, до Хантер-хаусу додали цокольний поверх і чотири флігелі, побудовані через рівні проміжки часу.

Гербарій Гарвардського університету (англ. Harvard University Herbaria) і Австралійський національний гербарій співпрацюють з К'ю в створенні бази даних IPNI, авторитетного джерела інформації по ботанічній номенклатурі.

К'ю має важливе значення як колекція (банк) насіння, є спонсором проекту «Насіннєвий банк тисячоліття» (англ. 'Millennium Seed Bank Project').

Незважаючи на несприятливі умови вирощування (забруднення атмосфери Лондона, сухість ґрунтів і мала кількість опадів) К'ю як і раніше є одним з найповніших колекцій рослин у Великобританії. У спробі захистити колекції від несприятливих умов К'ю створив дві дослідні станції, одну з них в саду Уейкхерст в Сассексі (власність Національного фонду історичних та природних пам'яток, англ. National Trust for Places of Historic Interest or Natural Beauty), іншу, що спеціалізуються на вирощуванні хвойних дерев, — в Беджбері Пінетум (англ. Bedgebury Pinetum) у Кенті, спільно з Комісією по лісу (англ. Forestry Commission).

Бібліотека та архіви[ред.ред. код]

Бібліотека й архіви К'ю є одними з найбільших у світі ботанічних колекцій, включають вони понад півмільйона одиниць зберігання, в тому числі книги, ботанічні ілюстрації, фотографії, листи та рукописи вчених, спеціалізовані періодичні видання та географічні карти. Бібліотека Джодрелл (англ. Jodrell Library) нещодавно була об'єднана з бібліотеками етноботаники і мікології, і всі вони тепер розміщені в лабораторії Джодрелл (англ. Jodrell Laboratory).

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Альпійський будиночок
Альпійський будиночок

У березні 2006 року було відкрито альпійський будиночок Девіса (англ. Davies Alpine House); це вже третій варіант альпійського будинку; перший був побудований в 1887 році. У новій будівлі — притулку рослин альпійського пояса — створена система автоматичного управління жалюзі, які перешкоджають перегріву приміщень.

  • Chokushi-Mon
Японсткі ворота (Chokushi-Mon)

Chokushi-Mon — ворота в японському стилі, збудовані біля Пагоди в 1910 році, відтворюють частина традиційного японського храму. Вони є копією карамон (китайських воріт) храму Нісі Хонгандзі в Кіото. Ця споруда входить до складу стилізованого традиційного японського саду.

  • Компостна купа

У К'ю знаходиться найбільша у світі купа компосту. Протягом довгого часу в ній збиралися виполоті бур'яни, обрізані пагони і бадилля рослин і гній з придворних стаєнь. Цей компост використовується як живильний ґрунт в саду, але іноді він продається на аукціоні в рамках заходів з пошуку додаткових фінансових коштів для садів.

  • Міжнародна виставка «Садовий фотограф року»

Недалеко від павільйону Ресторан під відкритим небом влаштована виставка фотографій, відібраних для участі у щорічних конкурсах «Садовий фотограф року».

  • Палац К'ю
Палац в К'ю

Палац К'ю — найменший з британських королівських палаців. Він був побудований голландським купцем Семуелем Фортрей (англ. Samuel Fortrey) приблизно в 1631 році. Пізніше він був придбаний Георгом III. Метод будівництва, який був тут застосований, полягає в кладці цегли поперемінно довгими і короткими сторонами і відомий як «фламандський ряд». Ця кладка і загострений дах надали будівлі характерні голландські риси. Будівля зазнала значних змін, перш ніж було відкрито для відвідувань публіки в 2006 році. Палац не входить до складу Садів, має самостійне, окреме від садів управління і є єдиною постійно відкритою пам'яткою Садів, де для огляду потрібна додаткова плата.

З боку заднього фасаду Палацу розбитий «Сад Королеви», який включає в себе колекцію рослин, які, як вважається, мають лікувальні властивості.

  • Мінка
Мінка

Після Японського фестивалю 2001 Сади К'ю придбали японський дерев'яний будинок будівлі 1900 року, прозваний Мінка (англ. Minka), який спочатку знаходився в передмісті міста Окадзакі. Японські майстри розібрали і заново зібрали каркас будівлі, а британські будівельники, які працювали на реконструкції театру «Глобус», звели стінові панелі.

Роботи почалися 7 травня 2001 року, каркас був зібраний 21 травня. Будівництво було повністю завершено у листопаді 2001 року, однак предмети внутрішнього оздоблення знайшли своє місце лише в 2006 році.

Мінка розташований в заростях бамбука на заході центральної частини саду.

  • Галерея Маріанни Норт
Галерея ботанічного мистецтва Маріанни Норт
Галерея Маріанни Норт всередині

Галерея Маріанни Норт (англ. Marianne North) була побудована в 1880-х роках для розміщення живописних робіт Маріанни Норт, дочки члена англійського парламенту, яка подорожувала поодинці по Північній і Південній Америці і багатьом частинам Азії, щоб замалювати рослини. У галереї знаходяться 832 її картин і малюнків. Картини були заповідані художницею Садам К'ю. За заповітом розташування картин в галереї не може бути змінено.

  • Музей
Музей № 1

Поруч з Палм-хаусом знаходиться будинок, відоме як «Музей № 1», яке було спроектовано Децімусом Бертоном і відкрито після спорудження в 1857 році. Музей покликаний показати залежність людини від рослин і включає етноботанічні колекції К'ю, у тому числі інструменти, прикраси, одяг, продукти харчування та лікарські засоби. Будівля була відремонтована в 1998 році. Верхні два поверхи зайняті навчальним центром, а на першому поверсі будинку розташована виставка «Рослини + Люди», яка підкреслює різноманітність рослин і способів їх застосування людиною.

  • Пагода
Пагода

Велика пагода, зведена в 1762 році за проектом Вільяма Чемберса, за формою наслідує китайському архітектурному стилю Та. Нижній з десяти восьмикутних поверхів у поперечнику має 49 футів (15 м). Висота будівлі від заснування до найвищої точки — 163 фути (50 м).

Кожен поверх закінчується дахом, створеної на китайський зразок, спочатку покритої керамічною плиткою і увінчаною великими постатями драконів; як і раніше ходять чутки, що дракони були зроблені з золота і були продані Георгом IV, щоб сплатити борги, а на їх місце були поставлені інші — дерев'яні[24]. Насправді дракони були зроблені з дерева й пофарбовані золотою фарбою, яка з часом відлущити. Стіни будівлі зроблені з цегли. У центрі пагоди влаштовано сходи в 253 ступені.

Пагода була закрита для публіки протягом багатьох років, але в 2006 році знову відкрита в літні місяці. Триваючий ремонт спрямований на те, щоб відкрити будинок для постійного відвідування публіки і тим відзначити 250-річчя Садів К'ю в 2009 році.

  • Котедж королеви Шарлотти
Котедж королеви Шарлотти

Котедж королеви Шарлотти був піднесений їй Георгом III як весільний подарунок. Зараз він підноситься в музейній зоні, присвяченій охороні рослин. Котедж був відновлений службою історичних королівських палаців і нині керується цією службою.

  • Різотрон
Різотрон

Різотрон відкритий для відвідувачів в той же час, що і алея високих дерев. Різотрон — це мультимедіа-галерея, в якій бронзова скульптура поєднується з жидкокристалічними екранами, оповідаючи про життя деревних коренів (см. Різома).

  • Місток Секлерів
Місток Секлерів

Місток Секлерів, що повис над садовим озером, зроблений з граніту та бронзи і відкритий в травні 2006 року. Він названий на честь подружжя меценатів Секлерів — Мортімера та його дружини Терези (англ. Dr Mortimer and Theresa Sackler). Спорудження удостоєно спеціальної премії Королівського інституту британських архітекторів у 2008 році.

  • Галерея Ширлі Шервуд
Галерея Ширлі Шервуд

Галерея ботанічного мистецтва Ширлі Шервуд (англ. Shirley Sherwood) відкрилася у квітні 2008 року. Вона включає живопис з колекцій К'ю і доктора Ширлі Шервуд. Багато хто з картин ніколи раніше не були показані глядачам. У галереї представлені зразки творчості таких майстрів ботанічної ілюстрації, як Георг Діонісіус Ереті (нім. Georg Dionysius Ehret), брати Фердинанд, Йозеф Антон і Франц Андреас Бауер, П'єр-Жозеф редут і Уолтер Худ Фітч (англ. Walter Hood Fitch). За задумом організаторів експозиція повинна змінюватися раз на півроку. Ця галерея пов'язана з Галереєю Маріанни Норт (див. вище).

  • «Алея над верхівками дерев»
«Алея над верхівками дерев» в К'ю

«Алея над верхівками дерев»[25] відкрита 24 травня 2008 року. Цей засклений з усіх сторін пішохідний міст довжиною 200 метрів, винесений на 15 метрів, обсаджена 18-метровими деревами. Короткометражний фільм про будівництво цієї алеї доступний у мережі Інтернет[26].

  • Будинок латаття
Будинок латаття

Будинок латаття — найжаркіше і найвологіше приміщення в К'ю. Посеред залу — великий ставок з різними видами латаття. Навколо ставка встановлені екрани, де розповідається про економічно важливі теплолюбні рослини.

Колекції рослин в К'ю[ред.ред. код]

  • Дендрарій (Арборетум) — Сади К'ю включають дендрарій різних видів дерев.
  • Колекція хижих рослин — розміщена в сховище принцеси Уельської.
  • Колекція кактусів — розміщена всередині і навколо сховища принцеси Уельської.
  • Кам'янистий садок
  • Колекція альпійських рослин
  • Колекція бонсай
  • Колекція трав
  • Колекція рододендронів
  • Садок азалій
  • Сад бамбука
  • Рожевий сад (розарій)
  • Колекція ялівців
  • Колекція барбарисом
  • Бузковий сад (сірінгарій)
  • Садок водних рослин
  • Кам'янистий садок
  • Сад лікарських рослин
  • Колекція папороті
  • Колекція орхідей — розбита на дві частини відповідно двом кліматичним зонам зростання орхідних. Вона знаходиться в сховищі принцеси Уельської. Щоб зберегти інтерес відвідувачів, виставку постійно міняють, представляючи кожен раз обов'язково квітучі екземпляри різних видів.

Оранжерея[ред.ред. код]

Kew palmahaz1.jpg Kew palmahaz3.jpg
Kew palmahaz2.jpg Banana.plant.kewgardens.arp.jpg
Kew palmahaz4.jpg Kew.gardens.date.palm.london.arp.jpg

Вільям Несфілд, якому було доручено перебудову садів, зробив нещодавно збудований Палм-хаус (англ. Palm House) їх центральним пунктом. Палм-хаус був створений архітектором Децімусом Бертоном і металургом Річардом Тернером між 1844 і 1848 роками і став першою великою спорудою, в якому використовувалася кована сталь.


Примітки[ред.ред. код]

  1. Royal Botanic Gardens, Kew: History and Heritage: World Heritage Site
  2. Annual Report, pages 11 and 33(англ.)
  3. Director of Royal Botanic Gardens(англ.)
  4. Dictionary of Canadian Biography(англ.) Перевірено 18 листопада 2008 р.
  5. [1] Sufragists Burn a Pavilion at Kew; Two Arrested and Held Without Bail. The New York Times February 21, 1913 (англ.) Проверено 18 ноября 2008 г.
  6. Augusta, Princess of Wales (англ.) Перевірено 18 листопада 2008 р.
  7. а б «Princess Alexandra unveils blue plaque for former directors of Kew Gardens». News. English Heritage. 27 July 2010. Процитовано 24 January 2014. 
  8. doi:10.1098/rsbm.1944.0020
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  9. doi:10.1098/rsbm.1942.0009
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  10. Ray Desmond (1994). Dictionary of British and Irish Botantists and Horticulturalists. Taylor & Francis. с. 235. ISBN 0-85066-843-3. 
  11. Desmond, Ray (1995). Kew: The History of the Royal Botanic Gardens. The Harvill Press. с. 323. ISBN 1 86046 529 3. Процитовано 25 January 2014. 
  12. «World Garden». British Council Film Collection. The British Council. Процитовано 24 January 2014. 
  13. doi:10.1098/rsbm.1995.0027
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  14. «Obituary: Sir George Taylor». The Independent. 16 November 1993. Процитовано 24 January 2014. 
  15. Gunning, Brian (ed.). «Jack Heslop-Harrison biography, part 4». Процитовано 10 March 2014. 
  16. Verdcourt, Bernard (1987). «John Patrick Micklethwait Brenan (1917–1985)». Kew Bulletin 42 (2). с. 286–296. 
  17. «Arthur Bell». The Daily Telegraph. 27 June 2006. Процитовано 24 January 2014. 
  18. «Ghillean Prance (1937–)». Kew, History & Heritage. Royal Botanic Gardens, Kew. Процитовано 25 February 2014. 
  19. «Director - Professor Sir Peter Crane FRS». Kew, History and Heritage. Royal Botanic Gardens, Kew. Процитовано 8 March 2014. 
  20. «Director (CEO & Chief Scientist) - Professor Stephen D Hopper AC FLS FTSE». History & Heritage. Royal Botanic Gardens, Kew. Процитовано 8 March 2014. 
  21. Dowell, Ben (13 June 2012). «Richard Deverell to become director of Kew Gardens». The Guardian. Процитовано 24 January 2014. 
  22. Kew Annual Report and Accounts for the Year Ended 31 March 2006, page 9. (англ.)Проверено 19 ноября 2008 г.
  23. Официальный сайт Садов К'ю, Гербарий(англ.) Перевірено 18 листорада 2008 р.
  24. Kew, History & Heritage (англ.) Перевірено 19 листопада 2008 р.
  25. Treetop Walkway (англ.) Перевірено 19 листопала 2008 р.
  26. The making of the Treetop Walkway (англ.)Перевірено 19 листопада 2008 р.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ботанічний сад К'ю // 100 великих заповідників і парків / Авт.-сост. Н. А. Юдіна. — М.: Віче, 2003. — С. 332—336.
  • The History of the Royal Botanic Gardens Kew by Ray Desmond. 2nd Edition. Richmond: Kew Publishing, 2007. 480 pp. Hardback. ISBN 978 1842461686.

Посилання[ред.ред. код]

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №2003
англ.фр.