Королівські ботанічні сади в К'ю

Королівські ботанічні сади в К'ю Royal Botanic Gardens, Kewa Світова спадщина ЮНЕСКО
Країна	Великобританія
Тип	культурний
Критерії	ii, iii, iv
Ідентифікатор	1084
Регіонb	Європа
Історія реєстрації
Зареєстроване:	2003 27 сесія
a Назва, як офіційно зазначено у списку b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Королівські ботанічні сади К'ю на карті Великобританії

Королі́вські ботані́чні сади́ К'ю (англ. Royal Botanic Gardens, Kew), або Сади К'ю (англ. Kew Gardens) — комплекс ботанічних садів і оранжерей площею 121 га в південно-західній частині Лондона між Річмондом і К'ю, історичний парковий ландшафт XVIII–XX століть. Сади створені в 1759 році і в 2009 році відсвяткували своє 250-річчя. Директором садів в 2008 році став професор Стівен Хоппер (англ. Stephen Donald Hopper), який змінив на цій посаді професора сера Пітера Крейна (англ. Sir Peter Crane). «Королівські ботанічні сади в К'ю» — це також офіційна назва організації, що управляє садами в К'ю і садами в Суссексі, Вейкхарст Плейс.

Королівські ботанічні сади К'ю — всесвітньо визнаний ботанічний дослідний і навчальний центр з 700 співробітниками і доходом 56 млн фунтів стерлінгів за фінансовий рік, що закінчився 31 березня 2008 року, і з 2 мільйонами відвідувачів за той же рік. Сади фінансуються Департаментом у справах навколишнього середовища, продовольства і сільського господарства (англ. Department for Environment, Food and Rural Affairs; скор. Defra).

У садах К'ю знаходиться найбільша у світі колекція живих рослин. Більше 30 000 рослин ростуть в садах, а найбільший у світі гербарій включає 7 мільйонів рослин. Бібліотека містить більше 750 000 томів і більше 175 000 малюнків рослин. Сади К'ю видають Index Kewensis — ботанічний номенклатурний довідник, в якому реєструються всі опубліковані ботанічні назви насіннєвих рослин рангом від роду і нижче. У садах К'ю знаходяться чотири будівлі першого рівня значущості та 35 будівель другого рівня значущості всесвітньої спадщини.

Історія

Августа Саксен-Готська

Сади К'ю виникли в 1670 році в парку К'ю, створеному лордом Генрі Кейпелом з Т'юксбері (англ. Lord Capel of Tewkesbury) на місці аптекарського городу, закладеного ботаніком Вільямом Тернером (англ. William Turner, близько 1510–1568). Парк розташовувався на заході Лондона, навпроти Сайон-хауса, і об'єднував два королівських володіння.

Згодом сади були розширені принцесою Августою Саксен-Готською, вдовою Фредеріка, принца Уельського. У цей час кілька садових споруд були побудовані архітектором сером Вільямом Чемберсом (англ. Sir William Chambers). Одне з них, Велика пагода в китайському стилі, було зведено в 1761 році і збереглося до наших днів. Георг III розширив сади.

Колекція садів росла безсистемно до тих пір, поки в 1771 році не був призначений перший учений колектор — ботанік Френсіс Массон (англ. Francis Masson). Король Георг III, який вирішив розвивати сади, залучив ботаніків Вільяма Айтона і сера Джозефа Бенкса. У 1781 році Георгом III був придбаний цегляний «Голландський дім» (англ. Dutch House), що притулявся до парку. Нині він відомий як палац К'ю (англ. Kew Palace). Старий парк К'ю був знесений у 1802 році.

Сховище принцеси Уельської

Після смерті Вільгельма IV в 1837 році і сходження на престол королеви Вікторії сади в К'ю прийшли в запустіння, і майбутнє їх висіло на волосині. У 1838 році урядова комісія на чолі з Джоном Ліндлі прийшла до висновку, що сади необхідно передати державі, наділивши їх статусом національного ботанічного саду, який би слугував центром мережі колоніальних ботанічних садів. «Медицина, комерція, сільське господарство і садівництво отримають величезну користь від введення такої системи», — заявив Ліндлі.

У 1840 році сади стали національним ботанічним садом. Першим офіційним директором Королівських ботанічних садів в К'ю в березні 1841 був призначений сер Вільям Джексон Гукер — професор ботаніки Університету в Глазго. Гукер повинен був керувати садами від імені Служби лісів. Під керівництвом нового директора сади стали відроджуватися — територія садів збільшилася до 30 гектарів (75 акрів), а дендрарію (арборетума) — до 109 гектарів (270 акрів), а пізніше до її нинішнього розміру в 120 гектарів (300 акрів). Вільям Несфілд, якому було доручено перебудову садів, зробив нещодавно збудований Палм-хаус (англ. Palm House) їх центральним пунктом. Палм-хаус був створений архітектором Децімусом Бертоном і металургом Річардом Тернером між 1844 і 1848 роками і став першим великим спорудою, в якому використовувалася кована сталь. З'єднання технічного та архітектурної майстерності якісно змінило можливості ботанічного саду, дозволивши вирощувати в ньому тропічні рослини.

Крім внеску у створення ландшафтного і архітектурного вигляду садів Вільям Гукер залишив Садам К'ю й іншу спадщину — гербарій та бібліотеку.

Темперейт-хаус (англ. Temperate house) — будівля в два рази більша, ніж Палм-хаус, було зведено пізніше, в кінці XIX століття. Зараз воно найбільше з збережених вікторіанських теплиць.

Темперейт-хаус

Чайний будиночок (англ. Tea House) був спалений в лютому 1913 року суфражистками Олів Уоррен і Ліліан Лентон при серії підпалів у Лондоні.

Третє велике сховище, яке вміщує рослини 10 кліматичних зон, було відкрито в 1987 році Діаною, принцесою Уельською, в пам'ять своєї попередниці Августи Саксен-Готської.

У жовтні 1987 року на сади Кю обрушилася Велика Буря (англ. Great Storm of 1987), сотні дерев були вирвані вітром з корінням і загинули.

У липні 2003 року сади були включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Сади К'ю сьогодні

Сади К'ю є провідним центром ботанічних досліджень і підготовки професійних садівників. У 2005 році в К'ю побували 1,48 мільйона відвідувачів, що є найбільшим числом з 1949 року. У саду діють наукові відділи: сховище, гербарій, бібліотека. У зимові місяці працює ковзанка.

Озеро за Палм-хаусом

Гербарій і колекція насіння

Гербарій К'ю є одним з найбільших у світі, включаючи близько 7 млн ​​зразків рослин (які мають 98% всіх наявних у світі видів вищих рослин), які використовуються в основному для таксономічних досліджень. У гербарії представлені типи рослин усіх регіонів світу, особливо велику кількість тропічних рослин.

Хантер-хаус, місце зберігання нинішнього гербарію, був придбаний К'ю в 1852 році. Початок зібранню засушених рослин поклала особиста колекція Гукера, а також зразки рослин, подаровані Джорджем Бентамом. Коли рослини не поміщалися в будівлі гербарію, до Хантер-хаусу додали цокольний поверх і чотири флігелі, побудовані через рівні проміжки часу.

Гербарій Гарвардського університету (англ. Harvard University Herbaria) і Австралійський національний гербарій співпрацюють з К'ю в створенні бази даних IPNI, авторитетного джерела інформації по ботанічній номенклатурі.

К'ю має важливе значення як колекція (банк) насіння, є спонсором проекту «Насіннєвий банк тисячоліття» (англ. 'Millennium Seed Bank Project').

Незважаючи на несприятливі умови вирощування (забруднення атмосфери Лондона, сухість ґрунтів і мала кількість опадів) К'ю як і раніше є одним з найповніших колекцій рослин у Великобританії. У спробі захистити колекції від несприятливих умов К'ю створив дві дослідні станції, одну з них в саду Уейкхерст в Сассексі (власність Національного фонду історичних та природних пам'яток, англ. National Trust for Places of Historic Interest or Natural Beauty), іншу, що спеціалізуються на вирощуванні хвойних дерев, — в Беджбері Пінетум (англ. Bedgebury Pinetum) у Кенті, спільно з Комісією по лісу (англ. Forestry Commission).

Бібліотека та архіви

Бібліотека й архіви К'ю є одними з найбільших у світі ботанічних колекцій, включають вони понад півмільйона одиниць зберігання, в тому числі книги, ботанічні ілюстрації, фотографії, листи та рукописи вчених, спеціалізовані періодичні видання та географічні карти. Бібліотека Джодрелл (англ. Jodrell Library) нещодавно була об'єднана з бібліотеками етноботаники і мікології, і всі вони тепер розміщені в лабораторії Джодрелл (англ. Jodrell Laboratory).

Визначні пам'ятки

• Альпійський будиночок

Альпійський будиночок

У березні 2006 року було відкрито альпійський будиночок Девіса (англ. Davies Alpine House); це вже третій варіант альпійського будинку; перший був побудований в 1887 році. У новій будівлі — притулку рослин альпійського пояса — створена система автоматичного управління жалюзі, які перешкоджають перегріву приміщень.

• Chokushi-Mon

Японсткі ворота (Chokushi-Mon)

Chokushi-Mon — ворота в японському стилі, збудовані біля Пагоди в 1910 році, відтворюють частина традиційного японського храму. Вони є копією карамон (китайських воріт) храму Нісі Хонгандзі в Кіото. Ця споруда входить до складу стилізованого традиційного японського саду.

• Компостна купа

У К'ю знаходиться найбільша у світі купа компосту. Протягом довгого часу в ній збиралися виполоти бур'яни, обрізані пагони і бадилля рослин і гній з придворних стаєнь. Цей компост використовується як живильний ґрунт в саду, але іноді він продається на аукціоні в рамках заходів з пошуку додаткових фінансових коштів для садів.

• Міжнародна виставка «Садовий фотограф року»

Недалеко від павільйону Ресторан під відкритим небом влаштована виставка фотографій, відібраних для участі у щорічних конкурсах «Садовий фотограф року».

• Палац К'ю

Палац в К'ю

Палац К'ю — найменший з британських королівських палаців. Він був побудований голландським купцем Семуелем Фортрей (англ. Samuel Fortrey) приблизно в 1631 році. Пізніше він був придбаний Георгом III. Метод будівництва, який був тут застосований, полягає в кладці цегли поперемінно довгими і короткими сторонами і відомий як «фламандський ряд». Ця кладка і загострений дах надали будівлі характерні голландські риси. Будівля зазнала значних змін, перш ніж було відкрито для відвідувань публіки в 2006 році. Палац не входить до складу Садів, має самостійне, окреме від садів управління і є єдиною постійно відкритою пам'яткою Садів, де для огляду потрібна додаткова плата.

З боку заднього фасаду Палацу розбитий «Сад Королеви», який включає в себе колекцію рослин, які, як вважається, мають лікувальні властивості.

• Мінка

Мінка

Після Японського фестивалю 2001 Сади К'ю придбали японський дерев'яний будинок будівлі 1900 року, прозваний Мінка (англ. Minka), який спочатку знаходився в передмісті міста Окадзакі. Японські майстри розібрали і заново зібрали каркас будівлі, а британські будівельники, які працювали на реконструкції театру «Глобус», звели стінові панелі.

Роботи почалися 7 травня 2001 року, каркас був зібраний 21 травня. Будівництво було повністю завершено у листопаді 2001 року, однак предмети внутрішнього оздоблення знайшли своє місце лише в 2006 році.

Мінка розташований в заростях бамбука на заході центральної частини саду.

• Галерея Маріанни Норт

Галерея ботанічного мистецтва Маріанни Норт

Галерея Маріанни Норт всередині

Галерея Маріанни Норт (англ. Marianne North) була побудована в 1880-х роках для розміщення живописних робіт Маріанни Норт, дочки члена англійського парламенту, яка подорожувала поодинці по Північній і Південній Америці і багатьом частинам Азії, щоб замалювати рослини. У галереї знаходяться 832 її картин і малюнків. Картини були заповідані художницею Садам К'ю. За заповітом розташування картин в галереї не може бути змінено.

• Музей

Музей № 1

Поруч з Палм-хаусом знаходиться будинок, відоме як «Музей № 1», яке було спроектовано Децімусом Бертоном і відкрито після спорудження в 1857 році. Музей покликаний показати залежність людини від рослин і включає етноботанічні колекції К'ю, у тому числі інструменти, прикраси, одяг, продукти харчування та лікарські засоби. Будівля була відремонтована в 1998 році. Верхні два поверхи зайняті навчальним центром, а на першому поверсі будинку розташована виставка «Рослини + Люди», яка підкреслює різноманітність рослин і способів їх застосування людиною.

• Пагода

Пагода

Велика пагода, зведена в 1762 році за проектом Вільяма Чемберса, за формою наслідує китайському архітектурному стилю Та. Нижній з десяти восьмикутних поверхів у поперечнику має 49 футів (15 м). Висота будівлі від заснування до найвищої точки — 163 фути (50 м).

Кожен поверх закінчується дахом, створеної на китайський зразок, спочатку покритої керамічною плиткою і увінчаною великими постатями драконів; як і раніше ходять чутки, що дракони були зроблені з золота і були продані Георгом IV, щоб сплатити борги, а на їх місце були поставлені інші — дерев'яні. Насправді дракони були зроблені з дерева й пофарбовані золотою фарбою, яка з часом відлущити. Стіни будівлі зроблені з цегли. У центрі пагоди влаштовано сходи в 253 ступені.

Пагода була закрита для публіки протягом багатьох років, але в 2006 році знову відкрита в літні місяці. Триваючий ремонт спрямований на те, щоб відкрити будинок для постійного відвідування публіки і тим відзначити 250-річчя Садів К'ю в 2009 році.

• Котедж королеви Шарлотти

Котедж королеви Шарлотти

Котедж королеви Шарлотти був піднесений їй Георгом III як весільний подарунок. Зараз він підноситься в музейній зоні, присвяченій охороні рослин. Котедж був відновлений службою історичних королівських палаців і нині керується цією службою.

• Різотрон

Різотрон

Різотрон відкритий для відвідувачів в той же час, що і алея високих дерев. Різотрон — це мультимедіа-галерея, в якій бронзова скульптура поєднується з жидкокристалічними екранами, оповідаючи про життя деревних коренів (см. Різома).

• Місток Секлерів

Місток Секлерів

Місток Секлерів, що повис над садовим озером, зроблений з граніту та бронзи і відкритий в травні 2006 року. Він названий на честь подружжя меценатів Секлерів — Мортімера та його дружини Терези (англ. Dr Mortimer and Theresa Sackler). Спорудження удостоєно спеціальної премії Королівського інституту британських архітекторів у 2008 році.

• Галерея Ширлі Шервуд

Галерея Ширлі Шервуд

Галерея ботанічного мистецтва Ширлі Шервуд (англ. Shirley Sherwood) відкрилася у квітні 2008 року. Вона включає живопис з колекцій К'ю і доктора Ширлі Шервуд. Багато хто з картин ніколи раніше не були показані глядачам. У галереї представлені зразки творчості таких майстрів ботанічної ілюстрації, як Георг Діонісіус Ереті (нім. Georg Dionysius Ehret), брати Фердинанд, Йозеф Антон і Франц Андреас Бауер, П'єр-Жозеф редут і Уолтер Худ Фітч (англ. Walter Hood Fitch). За задумом організаторів експозиція повинна змінюватися раз на півроку. Ця галерея пов'язана з Галереєю Маріанни Норт (див. вище).

• «Алея над верхівками дерев»

«Алея над верхівками дерев» в К'ю

«Алея над верхівками дерев» відкрита 24 травня 2008 року. Цей засклений з усіх сторін пішохідний міст довжиною 200 метрів, винесений на 15 метрів, обсаджена 18-метровими деревами. Короткометражний фільм про будівництво цієї алеї доступний у мережі Інтернет.

• Будинок латаття

Будинок латаття

Будинок латаття — найжаркіше і найвологіше приміщення в К'ю. Посеред залу — великий ставок з різними видами латаття. Навколо ставка встановлені екрани, де розповідається про економічно важливі теплолюбні рослини.

Колекції рослин в К'ю

• Дендрарій (Арборетум) — Сади К'ю включають дендрарій різних видів дерев.
• Колекція хижих рослин — розміщена в сховище принцеси Уельської.
• Колекція кактусів — розміщена всередині і навколо сховища принцеси Уельської.
• Кам'янистий садок
• Колекція альпійських рослин
• Колекція бонсай
• Колекція трав
• Колекція рододендронів
• Садок азалій
• Сад бамбука
• Рожевий сад (розарій)
• Колекція ялівців
• Колекція барбарисом
• Бузковий сад (сірінгарій)
• Садок водних рослин
• Кам'янистий садок
• Сад лікарських рослин
• Колекція папороті
• Колекція орхідей — розбита на дві частини відповідно двом кліматичним зонам зростання орхідних. Вона знаходиться в сховищі принцеси Уельської. Щоб зберегти інтерес відвідувачів, виставку постійно міняють, представляючи кожен раз обов'язково квітучі екземпляри різних видів.

Оранжерея

Вільям Несфілд, якому було доручено перебудову садів, зробив нещодавно збудований Палм-хаус (англ. Palm House) їх центральним пунктом. Палм-хаус був створений архітектором Децімусом Бертоном і металургом Річардом Тернером між 1844 і 1848 роками і став першою великою спорудою, в якому використовувалася кована сталь.

Джерела

• Ботанічний сад К'ю // 100 великих заповідників і парків / Авт.-сост. Н. А. Юдіна. — М.: Віче, 2003. — С. 332—336.
• The History of the Royal Botanic Gardens Kew by Ray Desmond. 2nd Edition. Richmond: Kew Publishing, 2007. 480 pp. Hardback. ISBN 978 1842461686.

Посиланя

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №2003 англ. • фр.

• Королівські ботанічні сади К'ю, історія і сучасність, фотоальбом (Перевірено 30 березня 2009)
• Королівські ботанічні сади К'ю, офіційний сайт (англ.) (Перевірено 19 листопада 2008)
• Kew: щорічний огляд 2007/2008(англ.) (Перевірено 1 лютого 2009)
• «Насінний банк тисячоліття» (англ.) (Перевірено 19 листопада 2008)
• The International Plant Names Index (IPNI) — Міжнародний індекс назв рослин (англ.) (Перевірено 19 листопада 2008)
• Документальний фільм виробництва компанії BBC A Year at Kew (англ.) (Перевірено 19 листопада 2008)
• Віртуальна подорож Садами (англ.) (Перевірено 19 листопада 2008)
• Мікрозображення рослин К'ю (англ.) (Перевірено 19 листопада 2008)