Коронавірус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Коронавірус
Coronaviruses 004 lores.jpg
Класифікація вірусів
Група: iv
Ряд: Nidovirales
Родина: Coronaviridae
Підродина: Coronavirinae
Genus
Alphacoronavirus
Betacoronavirus
Gammacoronavirus

Коронавірус — рід вірусів, що об'єднує РНК-вмісні плеоморфні віруси середньої величини. Діаметр різних вірусів — приблизно 80-220 нм. Віруси розмножуються в цитоплазмі інфікованих клітин. В основному, коронавірусами прийнято вважати віруси інфекційного бронхіту птахів, хоча в це сімейство входять і коронавіруси людини.

Морфологія віріонів[ред.ред. код]

Віріони діаметром 75-160 нм. Вони оточені поверхневими булавовидними виступами довжиною 12-24 нм і нагадують фігуру сонячної корони. Виступи розташовані в два рази рідше, ніж шипики на поверхні вірусу грипу, легко відламуються при зберіганні та очищенні вірусу, руйнуються бромелайном та трипсином.

В серцевині віріона розрізняють центральне тіло та матрикс. Центральне тіло являє собою центральний нуклеокапсид з діаметром 14-16 нм, утворений нитками діаметром 9 нм. Матрикс розташований між нуклеокапсидом та ліпопротеїдною оболонкою.

Фізико — хімічні та фізичні властивості[ред.ред. код]

Коефіцієнт седиментації вірусів 390S.

Плавуча щільність в хлориді цезію 1,18 г/см3 Плавуча щільність нуклеокапсида 1,31 г/см3. Вірус чутливий до ефіру та детиргентів, нестійкі до pH 3,0, прогріванню при температурі 56 °C, УФ — променям.

Геном[ред.ред. код]

Представлений одноланцюговою лінійною РНК з молекулярною массою 5*106 — 7*106 і коефіціентом седиментації 60-70S. При нагріванні РНК дисоціює на фрагменти з коефіцієнтом седиментації 35S та 4S. РНК містить до 70 поліаденілатових послідовностей на 3’-кінці. Геном коронавірусів має позитивну полярність.
Розмір геному 27-32kb.
Стратегія реплікації цитоплазматичного типу:

  1. Прикріплення вірусного білка S до рецепторів хазяїна, що опосередковує ендоцитоз вірусу а клітину хазяїна.
  2. Злиття вірусної мембрани з мембраною ендосоми, ssРНК (+) викидаєтся в цитоплазму.
  3. Синтез та протеолітичне розщеплення реплікази поліпротеїну.
  4. Реплікація відбуваєтся в вірусних фабриках. dsРНК геном синтезуєтся з ssРНК (+).
  5. Геном dsРНК транскрибуєтся/реплікуєтся тим самим забезпечуючи утворення геномів мРНК/нова ssРНК(+).
  6. Синтез структурних білків кодованих себгеномною мРНК
  7. Збірка і брунькування на мембрані ендоплазматичного ретикулуму, проміжного компартменту та комплексу Гольджі.
  8. Випуск нових віріонів.

Білки, Ліпіди Вуглеводи[ред.ред. код]

До складу віріона входять РНК, білки, ліпіди, вуглеводи. Ліпіди знаходяться в складі ліпопротеїдної мембрани, вуглеводи — в складі глікопротеїдів.

Коронавіруси містять три группи білків нуклеокапсида з молекулярною массою 50*103 — 60*103 який асоційований з геномом і формує спіральний РНП; білки оболонки, що являются глікопротеїдами з молекулярною массою 90*103-180*103, які забезпечують адсорбацію та проникнення вірусу в клітину і обумовлюють злиття вірусної та клітинної мембрани; матриксний білок з молекулярною массою 20*103 — 35*103, що входить до складу вірусної оболонки і в різній ступені глікозильований.

Коронавіруси людини мають спільний антиген з коронавірусами тварин (велика рогата худоба, мишей, свиней), за винятком віруса інфекційного бронхіта кур та деяких інших.

Біологічні властивості[ред.ред. код]

Коронавіруси інфікують птахів та багатьох ссавців. Основними мішенями вірусу є дихальні шляхи, ШКТ та нервові тканини, в той же час часто страждають печінка, нирки, серце та очі. Також коронавіруси уражують епітеліальні клітини та макрофаги. В природі коронавіруси мають значно ширше коло господарів, ніж очікувалось в лабораторних умовах. Атипічна пневмонія людей (SARS) викликана коронавірусом який, як вважається, перейшов до людей від іншого виду тварин. Передача відбувається через фекально-оральний, респіраторний шляхи, переносники невідомі.

Незважаючи на те, що коронавіруси можуть взаємодіяти з численними клітинними рецепторами, для розвитку інфекції необхідна специфічна взаємодія. В залежності від рецепторів, які використовує вірус, їх поділяють на 3 групи. Інфікування коронавірусами, скоріше за все, має всесвітній характер, оскільки в кожній країні, де проводяться серологічні та вірусологічні дослідження, було знайдено докази інфікування коронавірусами.

Інфекції носять сезонний характер і розповсюджуются в основному в осінньо-зимовий період. Джерелом інфекції є хвора людина, шлях передачі повітряно-крапельний. Захворювання високо контагіозне.

Коронавіруси спричиняють у людей респіраторні ураження по типу застуди, найбільш характерними проявами є нежить, зазвичай без підвищення температури, окрім випадку ТГРС і інфікування коронавірусом близькосхідного респіраторного синдрому (БСРС-КоВ), який спричиняє тяжку гостру респіраторну інфекцію (ТГРІ) і створює надзвичайну ситуацію у системі охорони здоров'я ряду країн Азії і Африкиі[1]. В кишечник вірус потрапляє вторинно в результаті вірусемії.

Примітки[ред.ред. код]