Коронарія зозуляча

Коронарія зозуляча

Корона́рія зозу́ляча, зозу́лин цві́т (лат. Lychnis flos-cuculi L.)

Ботанічні характеристики

Багаторічна рослина висотою 30—70 см. Стебла прямостоячі, вгорі галузисті. Нижні листки видовжено-лопатеві, верхні — вузьколінійні. Квітки зібрані в рідкі суцвіття. Чашолистків і пелюсток по 5. Кожна пелюстка довжиною до 2,5 см, глибоко розсічена на 4 частки. Цвіте у червні — серпні.

Походження назви

Назва роду походить від латинського слова, що в перекладі означає «корона» (квітка рослини схожа на корону). Видова назва складається з двох латинських слів, у перекладі — «квітка» і «зозуля».

На стеблі коронарії (у вузлах) є краплі рідини, схожої на піну (звідси назва рослини — «зозулячі сльози»). Якщо обережно здути рідину із стебла, можна побачити на ньому маленьку зелену личинку пінявки — дрібної комахи, яка виділяє рідину і в ній живе. Запилюється коронарія зозуляча нічними метеликами і бджолами, які прилітають до неї за нектаром і пилком.

Естетичні характеристики

Чудова декоративна рослина. На луках часто росте великими ділянками, які справляють сильне враження під час масового цвітіння.

Поширення

Росте на вологих луках, на болотистих місцях поодиноко або групами по всій Україні.

В Україні в дикому стані росте коронарія шкіряста (лат. С. coriacea (Moench) Schischk. ex Gorschk.) — багаторічна рослина, опушена м'якими білими волосками, з великими поодинокими червоними квітками, яку часто вирощують у культурі. Культивують ще коронарію халцедонську (лат. С. chalcedonica L.), квітки якої здебільшого червоного кольору.