Короткі хвилі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Коро́ткі хви́лі — діапазон радіохвиль з частотою від 3 МГц (довжина хвилі 100 м) до 30 МГц (довжина хвилі 10 м). Друга назва: «декаметровий діапазон хвиль».

Короткі хвилі відбиваються від іоносфери з малими втратами. Тому, шляхом багатократних відбивань від іоносфери і поверхні Землі, вони можуть поширюватися на великі відстані. Короткі хвилі використовуються для радіомовлення, а також для аматорського і професійного радіозв'язку. Якість прийому при цьому залежить від різних процесів в іоносфері, зв'язаних з рівнем сонячної активності, порою року и часом доби. Так вдень краще поширюються хвилі меншої довжини, а вночі — більшої. Для зв'язку між наземними станціями і космічними апаратами вони непридатні, так як не проходять крізь іоносферу.

На коротких хвилях спостерігаються завмирання — зміна рівня сигналу, що приймається. Вони проявляються як короткочасне зниження амплітуди несучої частоти або зовсім зникнення останньої. Завмирання виникають через те, що радіохвилі від передавача йдуть до приймача різними шляхами, в різній фазі і, інтерферуючи в антені приймача, можуть періодично посилювати та послаблювати одна одну.

Вплив шарів іоносфери на поширення радіохвиль в КХ-діапазоні[ред.ред. код]

Шар F2 — найвищий з іонізованих шарів іоносфери. Концентрація цього шару підвищується вдень, літом вона вища, ніж зимою. Максимальне поширення для зв'язку одним стрибком до 4000 км. Чим вище концентрація шару, тем більш висока частота може ще відбитися від іоносфери. Максимальна частота, при якій відбувається відбивання, називається максимально передаваною частотою — МПЧ. Із збільшенням кута відбивання МПЧ збільшується.

Шар F1 — існує лише вдень. Максимальне поширення для зв'язку одним стрибком до 3000 км. Вночі зливається з шаром F2.

Шар Е — відбиваючий шар, найменш схильний до сонячної активності. Максимальне поширення для зв'язку одним стрибком до 2000 км. МПЧ залежить тільки від кута відбивання.

Шар Es — шар Е спорадичний. Виникає спорадично (рідко), частіше в екваторіальних широтах. Характеристики такі ж, як у шару Е.

Шар D — найнижчий із іонізованих шарів іоносфери і єдиний поглинаючий шар для радіохвиль КХ діапазону. Існує лише вдень. Вночі зникає. При зникненні шару D вночі, стає можливий прийом слабких і далеко розташованих радіостанцій. Через зменшення МПЧ, що відбивається шаром F2 і збільшенням перешкод через зникнення шару D, вночі, професійний радіозв'язок в КХ діапазоні утруднений.

«Аврора» — відбивання радіохвиль від північного сяйва. Таким видом зв'язку вперше скористався Румянцев Г. О., легендарний радянський радіоаматор, радіоспортсмен і конструктор.

Прогноз МПЧ — розрахунок МПЧ проводиться по місячним, п'ятиденним і щоденним прогнозам. В Росії ці прогнози видаються Інститутом земного магнетизму, іоносфери і розповсюдження радіохвиль ім. Н. В. Пушкова Російської Академії наук (ИЗМИРАН).

Радіомовні діапазони КХ[ред.ред. код]

Радіомовлення на КХ ведеться на ділянках з довжиною хвилі:

  1. 2300 — 2498 кГц (120 метрів, тропічний діапазон)
  2. 3200 — 3400 кГц (90 метрів, тропічний діапазон)
  3. 3950 — 4000 кГц (75 метрів)
  4. 4750 — 5060 кГц (60 метрів, тропічний діапазон)
  5. 5900 — 6200 кГц (49 метрів)
  6. 7200 — 7450 кГц (41 метр)
  7. 9400 — 9900 кГц (31 метр, в наш час[Коли?] найбільш інтенсивно використовуваний діапазон)
  8. 11600 — 12100 кГц (25 метрів)
  9. 13570 — 13870 кГц (22 метра, переважно використовується тільки в Євразії)
  10. 15100 — 15800 кГц (19 метрів)
  11. 17480 — 17900 кГц (16 метрів)
  12. 18900 — 19020 кГц (15 метрів, переважно не використовується, міг стати DRM діапазоном)
  13. 21450 — 21850 кГц (13 метрів)
  14. 25670 — 26100 кГц (11 метрів, може використовуватись для місцевого DRM мовлення)

Денні піддіапазони — 11, 13, 15, 16, 19, 22, 25 метрів, нічні — 120, 90, 75, 60, 49, 41, 31 метр. Сітка частот аналогового радіомовлення у КХ діапазонах має крок 5 кГц.

Радіоаматорські діапазони КХ[ред.ред. код]

В перші десятиліття існування радіо вважалось, що хвилі коротші 250 м малопридатні для практичних цілей. Тому весь КХ діапазон був наданий в розпорядження аматорів-ентузіастів для експериментів (див. DXing). Першим законодавчим актом, що регламентував аматорський радіозв'язок, був «Закон про радіо», прийнятий Конгресом США в 1912 р. В міру вдосконалення техніки радіозв'язку з'ясувалося, що за певних умов на КХ можливий зв'язок на далекі відстані навіть при мінімальній потужності передавача. В даний час для аматорського зв'язку на КХ виділені строго певні діапазони частот, які дещо відрізняються для різних країн світу:

  1. 1810 — 1850 кГц (160 метрів, умовно вважається короткохвильовим)
  2. 1850 — 2000 кГц (160 метрів, на вторинній основі)
  3. 3500 — 3800 кГц (80 метрів)
  4. 7000 — 7200 кГц (40 метрів)
  5. 10100 — 10150 кГц (30 метрів, на вторинній основі)
  6. 14000 — 14350 кГц (20 метрів)
  7. 18068 — 18168 кГц (16 метрів, на вторинній основі)
  8. 21000 — 21450 кГц (15 метрів)
  9. 24890 — 24990 кГц (12 метрів)
  10. 28000 — 29700 кГц (10 метрів)

Джерела[ред.ред. код]


Мікрофон Це незавершена стаття пов'язана з радіо.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.