Коротченко Дем'ян Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дем'ян Сергійович Коротченко
Дем'ян Сергійович Коротченко
голова Ради Народних Комісарів УРСР
21 лютого 1938 — 28 липня 1939
Попередник: Бондаренко Михайло Ілліч
Спадкоємець: Корнієць Леонід Романович
голова Ради Міністрів УРСР
26 грудня 1947 — 15 січня 1954
Попередник: Хрущов Микита Сергійович
Спадкоємець: Кальченко Никифор Тимофійович
голова Президії Верховної Ради УРСР
січень 1954 — 7 квітня 1969
Попередник: Гречуха Михайло Сергійович
Спадкоємець: Ляшко Олександр Павлович
 
Партія: КПРС
Національність: українець
Народження: 29 жовтня (10 листопада) 1894(1894-11-10)
Погрібки
Смерть: 7 квітня 1969(1969-04-07) (74 роки)
Київ
Похований: Байкове кладовище
 
Нагороди:

Герой Соціалістичної Праці

Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Суворова I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Коро́тченко Дем'я́н Сергі́йович (* 29 жовтня (10 листопада) 1894(18941110), Погрібки — † 7 квітня 1969, Київ) — державний і партійний діяч УРСР, голова Президії Верховної Ради УРСР, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР, член Політбюро КПУ. Герой Соціалістичної Праці.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 29 жовтня (10 листопада) 1894 року у селі Погрібках Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (тепер Коротченкове Шосткинського району Сумської області) в родині селянина-бідняка. Українець. Працював робітником на залізниці, потім на пороховому заводі в місті Шостці.

У 1915 році був призваний в армію. Після Лютневої революції 1917 року став членом батарейного комітету солдатських депутатів в місті Ревелі (нині — Таллінн, Естонія). У 1918 році став одним з організаторів червоних партизанських загонів в Україні (на території сучасної Чернігівської області), які діяли проти австро-німецьких військ і армії Української Народної Республіки. У листопаді 1918 року вступив в РКП(б).

У 19191920 роках — комісар Червоної Армії. У 19211923 роках — секретар Шосткинського повітового комітету КП(б) У. У 1924 році закінчив курси партійних працівників при ЦК КП(б) У в місті Харкові. У 19241928 роках — секретар Чернігівського, а потім — секретар Первомайського окружкомів КП(б) У.

В 19281930 роках вчився на курсах марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б) у Москві. У 19311934 роках — голова виконавчого комітету Бауманського районної ради депутатів трудящих міста Москви, в 19341936 роках — перший секретар Бауманського, потім — Первомайського райкомів партії Москви. З червня 1936 по червень 1937 року — секретар, другий секретар Московського обкому ВКП(б).

З 1937 року — перший секретар Західного обкому і Смоленського міськкому партії. У листопаді 1937 року під час терору і спричинених ним масових втрат партійної номенклатури був призначений виконуючим обов'язки першого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б) У.

З 1938 року Дем'ян Коротченко — голова Ради Народних Комісарів УРСР. 23 липня 1939 року був обраний секретарем ЦК КП(б) У. Член ЦК ВКП(б) з 1939 року. Член Політбюро (Президії) КП(б) У з 1939 року.

У роки радянсько-німецької війни років Дем'ян Коротченко був одним з організаторів партизанського руху в Україні, членом підпільного ЦК КП(б) У. Разом з іншими керівниками партії та уряду республіки вів роботу по перебудові народного господарства на військовий лад, мобілізації всіх сил на забезпечення фронту озброєнням, боєприпасами, продовольством, організовував евакуацію з районів, яким загрожувало наступ німецької армії. З 22 квітня по 4 липня 1943 року з групою партійних і комсомольських працівників перебував у ворожому тилу, на контрольованій радянськими партизанами території. Побував у найбільших з'єднаннях, виступав перед партизанами, проводив наради з командирами та політичними працівниками, брав участь в походах і бойових діях.

У 19461950 роках — член Президії Верховної Ради СРСР. У липні 1946 року був обраний другим секретарем ЦК КП(б) У, в березні 1947 року — секретарем ЦК КП(б) У по промисловості. З 26 грудня 1947 по 15 січня 1954 був головою Ради Міністрів УРСР. З 16 жовтня 1952 по 6 березня 1953 року — член Президії ЦК КПРС.

З січня 1954 року до останніх днів життя був головою Президії Верховної Ради УРСР і одночасно заступником голови Президії Верховної Ради СРСР. З 29 червня 1957 по 17 жовтня 1961 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1–7 скликань і Верховної Ради УРСР 1–6 скликань. Був делегатом 14, 15, 1723-го з'їздів КПРС; на 18–23 з'їздах обирався членом ЦК КПРС.

Надгробок Дем'яна Коротченка
пам'ятник в Києві
меморіальна дошка в Києві

Помер 7 квітня 1969 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2; надгробок — мармур, скульптор О. О. Ковальов)[1].

Сім'я[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1964 року за великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою і у зв'язку з 70-річчям від дня народження Голові Президії Верховної Ради Української РСР Коротченку Дем'яну Сергійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Суворова 1-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

Пам'ять[ред.ред. код]

У 1969 році його рідне село Погребки перейменовано в село Коротченкове; в селі йому встановлено бюст і відкрита кімната-музей.

У Києві:

Також меморіальні дошки встановлені в місті Первомайську на будівлі, в якому він працював і в місті Шостці на будівлі, де раніше розміщувався Шосткинський повітовий комітет КП(б) У, секретарем якого він був. Ім'ям Д. С. Коротченка названо вулиці в містах Сумах, Шостка (Шостці) та Первомайську.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицкого. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  2. Захоплюючий Київ

Література[ред.ред. код]