Коротченко Дем'ян Сергійович

Дем'ян Сергійович Коротченко
голова Ради Народних Комісарів УРСР
21 лютого 1938 — 28 липня 1939
Попередник:	Бондаренко Михайло Ілліч
Спадкоємець:	Корнієць Леонід Романович
голова Ради Міністрів УРСР
26 грудня 1947 — 15 січня 1954
Попередник:	Хрущов Микита Сергійович
Спадкоємець:	Кальченко Никифор Тимофійович
голова Президії Верховної Ради УРСР
січень 1954 — 7 квітня 1969
Попередник:	Гречуха Михайло Сергійович
Спадкоємець:	Ляшко Олександр Павлович
Партія:	КПРС
Національність:	українець
Народження:	29 жовтня (10 листопада) 1894(1894-11-10) Погрібки
Смерть:	7 квітня 1969(1969-04-07) (74 роки) Київ
Похований:	Байкове кладовище
Нагороди:

Коро́тченко Дем'я́н Сергі́йович (* 29 жовтня (10 листопада) 1894(18941110), Погрібки — † 7 квітня 1969, Київ) — державний і партійний діяч УРСР, голова Президії Верховної Ради УРСР, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР, член Політбюро КПУ. Герой Соціалістичної Праці.

Біографія

Народився 29 жовтня (10 листопада) 1894 року у селі Погрібках Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (тепер Коротченкове Шосткинського району Сумської області) в родині селянина-бідняка. Українець. Працював робітником на залізниці, потім на пороховому заводі в місті Шостці.

У 1915 році був призваний в армію. Після Лютневої революції 1917 року став членом батарейного комітету солдатських депутатів в місті Ревелі (нині — Таллінн, Естонія). У 1918 році став одним з організаторів червоних партизанських загонів в Україні (на території сучасної Чернігівської області), які діяли проти австро-німецьких військ і армії Української Народної Республіки. У листопаді 1918 року вступив в РКП(б).

У 1919–1920 роках — комісар Червоної Армії. У 1921–1923 роках — секретар Шосткинського повітового комітету КП(б) У. У 1924 році закінчив курси партійних працівників при ЦК КП(б) У в місті Харкові. У 1924–1928 роках — секретар Чернігівського, а потім — секретар Первомайського окружкомів КП(б) У.

В 1928–1930 роках вчився на курсах марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б) у Москві. У 1931–1934 роках — голова виконавчого комітету Бауманського районної ради депутатів трудящих міста Москви, в 1934–1936 роках — перший секретар Бауманського, потім — Первомайського райкомів партії Москви. З червня 1936 по червень 1937 року — секретар, другий секретар Московського обкому ВКП(б).

З 1937 року — перший секретар Західного обкому і Смоленського міськкому партії. У листопаді 1937 року під час терору і спричинених ним масових втрат партійної номенклатури був призначений виконуючим обов'язки першого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б) У.

З 1938 року Дем'ян Коротченко — голова Ради Народних Комісарів УРСР. 23 липня 1939 року був обраний секретарем ЦК КП(б) У. Член ЦК ВКП(б) з 1939 року. Член Політбюро (Президії) КП(б) У з 1939 року.

У роки радянсько-німецької війни років Дем'ян Коротченко був одним з організаторів партизанського руху в Україні, членом підпільного ЦК КП(б) У. Разом з іншими керівниками партії та уряду республіки вів роботу по перебудові народного господарства на військовий лад, мобілізації всіх сил на забезпечення фронту озброєнням, боєприпасами, продовольством, організовував евакуацію з районів, яким загрожувало наступ німецької армії. З 22 квітня по 4 липня 1943 року з групою партійних і комсомольських працівників перебував у ворожому тилу, на контрольованій радянськими партизанами території. Побував у найбільших з'єднаннях, виступав перед партизанами, проводив наради з командирами та політичними працівниками, брав участь в походах і бойових діях.

У 1946–1950 роках — член Президії Верховної Ради СРСР. У липні 1946 року був обраний другим секретарем ЦК КП(б) У, в березні 1947 року — секретарем ЦК КП(б) У по промисловості. З 26 грудня 1947 по 15 січня 1954 був головою Ради Міністрів УРСР. З 16 жовтня 1952 по 6 березня 1953 року — член Президії ЦК КПРС.

З січня 1954 року до останніх днів життя був головою Президії Верховної Ради УРСР і одночасно заступником голови Президії Верховної Ради СРСР. З 29 червня 1957 по 17 жовтня 1961 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1–7 скликань і Верховної Ради УРСР 1–6 скликань. Був делегатом 14, 15, 17–23-го з'їздів КПРС; на 18–23 з'їздах обирався членом ЦК КПРС.

Помер 7 квітня 1969 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2; надгробок — мармур, скульптор О. О. Ковальов).

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1964 року за великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою і у зв'язку з 70-річчям від дня народження Голові Президії Верховної Ради Української РСР Коротченку Дем'яну Сергійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Суворова 1-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

Пам'ять

У 1969 році його рідне село Погребки перейменовано в село Коротченкове; в селі йому встановлено бюст і відкрита кімната-музей.

У Києві:

• у 1969–1993 роках вулиця Олени Теліги носила його ім'я;
• на проспекті Перемоги в парку «Нивки» йому в 1974 році встановлено пам'ятник;
• на вулиці 25-го Жовтня (тепер Інститутській) № 20/8, де у 1937–1941 роках жив Дем'ян Коротченко, 29 листопада 1974 року йому встановлено мармурову меморіальну дошку (барельєф; скульптор О. О. Ковальов).

Також меморіальні дошки встановлені в місті Первомайську на будівлі, в якому він працював і в місті Шостці на будівлі, де раніше розміщувався Шосткинський повітовий комітет КП(б) У, секретарем якого він був. Ім'ям Д. С. Коротченка названо вулиці в містах Сумах та Первомайську.

Література

• Велика радянська енциклопедія.