Корсунський полк
| Корсунський полк | |
 Герб полкого центру |
|
| Утворено | 1625 |
| Ліквідовано | 1712 |
| Центр | Корсунь |
| Полковники | |
Ко́рсунський полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця України в 17 — 18 століттях. Полковий центр — місто Корсунь. Утворений в 1625 році як полк реєстрових козаків. 1638 року після «Ординації» полковником був призначений Кирило Чиж.
На початку Національно-визвольної війни середини XVII ст. Корсунський реєстровий полк стояв у залозі на Січі. Його було звідти вигнано, а в битві на Жовтих Водах 16 травня 1648 р. полк перейшов на бік повстанців.
26 травня 1648 р. поблизу Корсуня військо Б.Хмельницького у битві, яка назвалась Корсунська розгромило польську армію. В ній одну із головних ролей відіграв і Корсунський полк під командуванням Максима Кривоноса. Після неї Україна почала будуватися як незалежна держава. Корсунський реєстровий полк було перетворено на військово-адміністративну одиницю. Він був одним з найбільших в Україні.
За Зборовським договором 1649 року Корсунський полк був більшим від будь-якого з інших 16 полків і нараховував 3472 козаків, а у 1654 р. — 5150. У 1649 р. Корсунський полк поділявся на 19 сотень: полкову, Горкушину, Вергуненкову, Демкову, Івахниченкову, Маркову Бажаненкову, Тулюпенкову, Куришкову, Корчовську, Костенкову, Герасименкову, Мліївську, Максима Городийського, Ярутину, Лисянську, Демкову, Гавриленкову, Вільшанську, Ситницьку. Полковому місту підпорядковувалось 18 міст і містечок: Богуслав, Стеблів, Мліїїв, Вільшана, Лисянка, Звенигородка та інші.
У 1654 р. він поділявся на 16 сотень: по дві — у Корсуні та Богуславі, по одній – у Стеблеві, Синиці, Медвині, Лисянці, Звенигородці, Калниболоті, Тарасівці, Вільшані, В'язівку, Новому Млієві, Деренківці та Сахнівці.
На півночі Корсунський полк межував з Київським полком. Крайніми містами були Богуслав, Корсунь, Сахнівка. На сході полк межував з Черкаським і Чигиринським полками. Крайніми містами були Деренківець, Мліїв, В'язівок. На півдні Корсунський полк доходив до річки Вись, котра була південним кордоном Речі Посполитої. Крайніми містами були Гуляйполе і Капустина Долина. На заході він межував з Білоцерківським та Уманським полками. Крайніми містами були Медвин, Лисянка, Звенигородка, Водяники, Калниболото, Гуляйполе.
Першим полковником за гетьманства Богдана Хмельницького був Шингирей, потім Лук'ян Мозиря, його змінив Григорій Гуляницький, потім сотник Корсунської полкової сотні Іван Золотаренко. Корсунський полк у різні роки очолювали такі визначні українські державні та військові діячі, як Максим Нестеренко, Станіслав Мрозовицький (Морозенко), Іван Гуляницький.
У роки Руїни Корсунщина неодноразово потрапляла в центр бойових дій. Через це її населення постійно зменшувалося. А з переселенням у 1665 р. корсунських козаків на чолі з полковником С.Височаном в Лівобережну Україну почалося “велике переселення” корсунців на Лівобережжя з переходом їх на службу до московського царя. З цього часу великі групи мешканців краю майже кожен рік осідали в лівобережних полках. Постійний відтік населення поступово перетворював територію Корсунського полку на безлюдну пустку. Пік великого переселення корсунців припадає на середину 70-х рр. XVII ст. Внаслідок цього на кінець 70-х – початок 80-х рр. XVII ст. територія Корсунського полку повністю обезлюдніла.
У 1684 р. у Корсуні було відновлено козацький полк як військову та адміністративно-територіальну одиницю. Його очолив виходець з Полтавщини Захарій Іскра. Після відновлення полку корсунські козаки почали брати активну участь у політичних подіях, що відбувалися на території Правобережної України, зокрема, у походах на турецькі і татарські території, в антипольському повстанні 1702 – 1704 рр., Північній війні. Досить швидко Корсунський полк зайняв провідне місце серед правобережних полків. Однак зі встановленням російської влади на території Корсунщини його політичне значення почало зменшувалось, а з відновленням влади Речі Посполитої у 1711 році, після підписання Прутського миру Корсунський полк у 1712 р. був розформований.
[ред.] Посилання
[ред.] Література
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Коваленко Сергій. Корсунський полк//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. - Київ: Видавництво "Стікс", 2008
- Сайт видавництва "Стікс"
|
|||||||||||||
