Корчинський Дмитро Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корчинський.
Корчинський Дмитро Олександрович
Народився 22 січня 1964(1964-01-22) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність політик, журналіст, поет, ведучий, публіцист, телеведучий
Відомий завдяки співзасновник УНСО
засновник партії Братство
Alma mater Національний університет харчових технологій і Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор канонічного права
Знання мов українська
Учасник Придністровська війна, війна в Абхазії, Перша чеченська війна і Війна на сході України
Партія УНА-УНСО (1991 — 1998)
Братство (з 2004)
У шлюбі з Корчинська Оксана Анатоліївна
Нагороди
орден Республіки (ПМР) Медаль «Захиснику Придністров'я»
Іменна вогнепальна зброя
IMDb ID 10151782

Дмитро́ Олекса́ндрович Корчи́нський (нар. 22 січня 1964, Київ, Українська РСР) — український політик, громадський діяч, письменник, філософ та журналіст-телеведучий, публіцист. Сам себе називає професійним провокатором та народним будителем.[1]

Засновник та беззмінний лідер політичної партії «Братство», що себе репрезентує як: «Партія Ісуса Христа, Націонал-Християнська Мережа — революційна християнська спільнота».[2] Співзасновник УНА-УНСО. Кандидат в президенти України 2004 (0,17 %, 10 місце).

Освіта[ред. | ред. код]

Діяльність[ред. | ред. код]

Корчинський на «Еклезії». 2019 рік

Дмитро Корчинський відомий своїми п'єсами, прозою та радикальною громадянською позицією.

Учасник численних збройних конфліктів за межами України (Придністров'я, Югославія, Чечня, Грузія).[5][6][7]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З часів заснування у 2004 році правоцентристсько партії «Братство» деякі українські журналісти стверджували нібито «Братство» Корчинського це проєкт Москви, який фінансується представником інтересів Росії в Україні Віктором Медведчуком.[8][9], Однак, сам Корчинський завжди заперечував звинувачення журналістів «у фінансуванні його проєктів Москвою» й вказував самого себе як основне джерело фінансування партії «Братство»; так у 2019 в інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій він заявив «що фінансує партію Братство коштом своїх кишенькових заощадженнях на сніданках», бо як він згодом роз'яснив «партія Братство — це дуже маленька організація яка не потребує значних фінансових вливань».[10]

1980—2000 роки[ред. | ред. код]

2000—2012 роки[ред. | ред. код]

З Аркадієм Поважним
З мером Одеси Едуардом Гурвіцем

З УНА-УНСО був виключений, однак сам Дмитро Корчинський стверджує, що покинув організацію за власною ініціативою.[13] 2002 року заснував політичну партію «Братство». Організатор акцій «Братства» у Києві та Одесі.

Під час акцій «Україна без Кучми» підтримував Юлію Тимошенко.

У 2001—2004 роках — ведучий телепрограм «Pro et contra» (ТЕТ), «Подвійний доказ» та «Проте» («1+1»).

Президентські вибори 2004[ред. | ред. код]

У президентських виборах 2004 року Дмитро Корчинський брав участь як кандидат. Подавати документи на реєстрацію до Центральної виборчої комісії приїхав на бронетранспортері (орендованому на кіностудії ім. Довженка).[14]

Після першого туру став на бік Віктора Януковича.[13] В інтерв'ю Андрієві Шевченку пояснив свою позицію щодо Ющенка:

Тому що це найбільша ілюзія. Він найбільш небезпечний, тому що крім всього, що він представляє бюрократичну верхівку, він є іще ілюзією. Ця влада нам говорить – ви незадоволені життям, не треба будувати барикаду, не виходьте бунтувати. Навпаки, проголосуйте за опозицію. Якого класного, солодкого Ющенка ми вам підтасували тут. Оце, оце позиція влади. Нам не подобається солодка підстава. Потрібно, щоб люди зрозуміли – сподівань немає. Стіна. Все. Якщо вам не подобається, ідіть до нас в страйком. Не йдіть голосувати за Ющенка.

[15]

Співробітництво з Міжнародним Євразійським Рухом[ред. | ред. код]

Після перемоги Віктора Ющенка «Братство» Корчинського об'єдналося з ідеологічно чужою Прогресивно-соціалістичною партією Наталії Вітренко та виступало проти руху нової влади до НАТО та зближення із США та ЄС.[13] За словами Корчинського, до їх новоутвореної опозиції мали приєднатися Партія регіонів та СДПУ(о).[16]

Разом з Олександром Дугіним та Наталією Вітренко входив до Вищої Ради «Міжнародного Євразійського Руху».

17 лютого 2005 року на спільній пресконференції з Дугіним, що відбулася РИА Новости заявив:[17][18]

Брюссельские чиновники и американские генералы уже отработали свои методы в Сербии, Грузии и Украине. Вслед за ними последуют Молдавия, Армения и Киргизия. Россия неминуемо будет подвергнута их методам и обязана противостоять. Евразия должна объединиться для борьбы с «оранжевым» врагом.

21 вересня 2005 року на мітингу Євразійського молодіжного союзу в Москві присвяченого 625-річчю Куликовської битви, Корчинський закликав до війни:[19]

Те, кто сегодня ещё способны на битву, должны заявить, как когда-то Дмитрий Донской, что свобода — выше торговли, что война — выше чем мир. И сегодня, когда мы находимся в растерянности, и не знаем, что делать — мы должны делать шаг вперёд. Мы верим, что очень близко то время, когда митинги перестроятся в батальоны. И тогда война будет начата. Это будет короткая победоносная война за свободу, потому что мы стоим на плечах великих предков, потому что мы родим великих потомков, потому что мы верим в будущее, которое не остановить никому. Время пришло! Мы победим!

У жовтні 2007 року «Братство» Дмитра Корчинського з прикрістю оголосило про припинення співпраці МЄР, через акт вандалізму на Говерлі вчинений Євразійським молодіжним союзом[20]

У 2009—2010 роках — ведучий телепрограми «Четверта влада» (ТРК Київ).

2013—2014 роки (Євромайдан)[ред. | ред. код]

30 листопада 2013 року, під час протестів Євромайдану, на офіційному сайті Всеукраїнської політичної партії «Братство» був опублікований заклик «Всі — на повстання!».[21][22] Зранку 1 грудня Корчинський також закликав до «Хрестового походу на Банкову».[22]

Того ж дня, за попереднім повідомленням МВС, понад 300 «радикально налаштованих» членів організації «Братство», на чолі з Корчинським, брали участь у спробі «штурму» Адміністрації Президента,[22][23] в ході якого заворушники кидали в міліцію каміння, бруківку, димові та вогняні шашки (фаєри), два коктейлі Молотова, петарди, застосовували сльозогінний газ,[24] били міліціонерів кийками та ланцюгом, а також намагалися відтіснити кордон міліції навантажувачем Longgong CDM833 (який у ЗМІ називали «бульдозером»)",[25][26][27] після чого втік до Росії.[28]

На той час опозиційні політики називали штурм провокацією, вигідною для провладних та проросійських сил.[22][29] Сам Корчинський, який був присутнім при штурмі (на одній зі світлин видно, що він стоїть на навантажувачі в центрі штурму[30]), заперечував свою причетність до його організації, однак назвав заворушників «найкращими людьми, кращою частиною української молоді».[24] Незабаром МВС повідомило, що Дмитра Корчинського нема серед підозрюваних в організації сутички[30].

Але вже 5 грудня київська прокуратура оголосила підозру за ст. 294 Кримінального кодексу України щодо організації масових заворушень на Банковій 1 грудня. Корчинського оголошено в розшук.[31] Згідно з даними ТСН він одразу ж після штурму на Банковій виїхав за кордон.[28]

15 грудня 2013, згідно з заявою начальника Департаменту карного розшуку Василя Паскала, Корчинський був оголошений в міжнародний розшук:

Я впевнений, що найближчим часом місцезнаходження цієї особи буде встановлено... Також у нас є інформація, що окремі члени організації Корчинського — це 15 осіб, проживали у нього в офісі, він використовував цих осіб під час проведення найбільш радикально налаштованих акцій.

Проте на сайті Інтерполу прізвище Корчинського виявити не вдалося.[32]

Такі організатори (сутичок), як Корчинський, на сьогодні перебувають за кордоном[33],
— начальник Головного слідчого управління МВС Микола Чинчін

Він відзначив, що Корчинський має можливість ховатися від слідства за кордоном, а молоді хлопці, які під його керівництвом чинили безлади, перебувають в Україні і будуть нести карну відповідальність[33].

5 лютого 2014 року Дмитро Корчинський був затриманий у Ізраїлі, але у МВС України його терміново зняли з міжнародного розшуку і передали документи в Ізраїль. Після цього лідера Братства відпустили[34][35]. 6 лютого він заявив про намір «з вірою у благодатність амністії» повернутися до України[36].

В грудні 2014 року дав інтерв'ю телевізійній програмі «Секретні матеріали» з приводу активістів Євромайдану. Які вимагали розслідування військових злочинів скоєних спеціальними підрозділами російських сил проти активістів Євромайдану. Серед активістів, про яких давав експертну оцінку Дмитро Корчинський був покійний Роман Тарасович Ратушний.

2014—2016 роки[ред. | ред. код]

Після початку російсько-української війни одним з перших оголосив про початок спротиву окупантам[37], воював другим номером гранатометника в складі добровольчого спецбатальйону МВС Свята Марія до 2016 року.[джерело?]

2016 — донині[ред. | ред. код]

2016 року під керівництвом Дмитра Корчинського створено інтернет-канал «Всесвітньо-Броварське Телебачення»[38][39]. Пізніше він повідомив, що цей канал заблокував Ґуґл на вимогу заявників із РФ.

З 2019 виступає на міжконфесійних молитовних зборах християн «Еклезія».

Після виборів президента Корчинський відкрито критикує Зеленського[40][41].

У жовтні 2019 року нагороджений церковною нагородою від митрополита Олександра (Драбинка).

2022[ред. | ред. код]

24 лютого 2022 року, після початку російського вторгнення, Дмитро Корчинський оголосив про створення добровольчого батальйону «Братство»[42][43]. В березні батальйон «Братство» брав участі у визволенні селищ і сіл на лівому березі Київщини.

В грудні 2022 стало відомо про загибель чотирьох військових батальйону «Братства» під час диверсійних заходів на території Брянської області [44].

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Корчинський є автором ряду філософсько-політологічних есе та посібників, зокрема посібника із сучасної політології «Війна у натовпі» (1997; 1999, 2020)[45] та «Авторитарна альтернатива» (1998).[46] Після виходу посібника «Авторитарна альтернатива» у 1998 році Інститут проблем регіональної політики та сучасної політології рекомендував цей посібник не лише студентам та викладачам університетів, а й держслужбовцям, та курсантам та офіцерам Збройних Сил України.[47]

Корчинський також є автором поетичної збірки «Філософія смути» (1998, 2003, 2013) та прозово-поетичного кобзаря «Революція от кутюр» (2004). Окрім поезії, Корчинський є знаним українським романістом та драматургом: він є автором романів «Сяючий шлях» (2016), «Естетика жебрацтва» (2018), «Прочани вночі» (2019) та «Протоколи загублених снів» (2020), а також п'єс «Посттравматична рапсодія» (2016)[48], «Віденська кава» (2018), та «В. О. П.» (2019).

Есе[ред. | ред. код]

  • «Революція спільнот» (Київ: б/в; 1996 ISBN відсутній)
  • «Викликаю вогонь на себе» (Київ: б/в; 1998; ISBN 966-558-008-6)
  • «Це і Воно» (Київ: б/в; 2001; ISBN відсутній)[49]

Посібники[ред. | ред. код]

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • «Філософія смути» (Київ: б/в; 1998; ISBN відсутній)
    • (2-ге вид., доповнене) «Філософія смути» (Київ: Зелений пес; 2003; ISBN 966-7831-43-4)
    • (3-тє вид., доповнене) «Філософія смути» (Київ: Крок; 2013; ISBN 978-617-692-123-3)
    • «Філософія смути» (Київ: Zалізний тато; 2022; ISBN 9978-617-8214-02-9)
  • «Поезії» (Улан-Уде: Дацан Іволгіньски; 2000; ISBN відсутній)
  • «Революція от кутюр» (Київ: Грот; 2004; ISBN 966-95891-3-4)

П'єси[ред. | ред. код]

  • «Посттравматична рапсодія» (2016)
  • «Віденська кава» (2018)
  • «В. О. П.» (2019)
  • збірка п'єс «Три п'єси»: «Постравматична рапсодія», «Взводний опорний пункт» (В. О. П.) та «Віденська кава» (Київ: Zалізний тато; 2019; ISBN 978-617-7653-11-9)
  • «Після» (2020)
  • «Колаборант» (2022)
  • «НІЧ» (2023)

Романи[ред. | ред. код]

Релігійні, філософські та політичні погляди[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
FGUmtfYItjU на YouTube, канал «Сергій Іванов», 1 серпня 2023

За політичними вподобаннями Корчинський вважає себе прихильником націоналістичних поглядів.[54][55] Серед релігійних переконань Корчинський вважає себе прихильником християнських поглядів. Він є прихильником християнської революції і великим пошановувачем хрестопоходів.[56][57] У філософії Корчинський вважає себе прихильником давньогрецьких філософських поглядів.[58] Загалом, Корчинський вважає себе насамперед філософом[59][10] і вже опісля політиком та літератором. Корчинський загалом є великим пошановувачем філософії, й окрім іншого, неодноразово закликав українців створювати «філософські гуртки».[8] Саме тому сам Корчинський у 2020 році також створив філософську школу у Києві під назвою «Neoplatonik», у якій він з 2020 року викладає разом з іншим українським філософом Сергієм Форкошем.[60]

На виборах Президента України 2019 року Корчинський висловив підтримку Петру Порошенку.[61]

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ лідер „Братства” Дмитро Корчинський. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  2. ↑ БРАТСТВО Партія Ісуса Христа. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  3. ↑ Цитата: «Колись мій дід викладав тут економіку, згодом його закінчив мій батько і натурально впихнули туди і мене, і я з великими труднощами провчився два курси на факультеті „Промислова теплоенергетика“. Потім втік.» [1] [Архівовано 1 червня 2014 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Цитата: «Я не закінчив історичний факультет, я закінчив перший курс історичного факультету, а потім з'ясувалося, що робити історію значно цікавіше, ніж її вивчати.» З інтерв'ю з Дмитром Корчинським — [2] [Архівовано 18 липня 2010 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Корчинский — сексот КГБ-ФСБ и профессиональный провокатор. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 4 травня 2022.
  6. ↑ Політолог розповів про зв'язок Корчинського з Росією. Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 4 травня 2022.
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ а б Першими старт у передвиборчій медіа-кампанії взяли грошовиті партії “другого ешелону”. Чи це їм допоможе?. Українська правда (укр.). Процитовано 5 червня 2023.
  9. ↑ Соболєв: Корчинський завжди був пов'язаний з Медведчуком - Свобода слова - 2.12.2013 (uk-UA) , процитовано 5 червня 2023
  10. ↑ а б Дмитро Корчинський, філософ: Війна має завершитись на руїнах Кремля | Інтерв'ю з України. web.archive.org. 24 квітня 2021. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2023.
  11. ↑ Корчинський, Дмитро (1999). Війна у натовпі. «Амадей». ISBN 966-95281-5-1.
  12. ↑ Корчинський Дмитро Олександрович. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 23 листопада 2019.
  13. ↑ а б в Скінхеди з "Братства" Корчинського. Украинская правда (рос.). Процитовано 5 червня 2023.
  14. ↑ Корчинський-"сатаніст" приїхав у ЦВК на броньовику. Українська правда (укр.). Процитовано 5 червня 2023.
  15. ↑ https://detector.media/withoutsection/article/5901/2004-07-23-dmitro-korchinskiivi-znaete-yushchenka-tsikavishe-kritikuvati-tomu-shcho-shchodo-nogo-e-ilyuzii-ya-ne-zustrichavsya-z-ilyuziyami-stosovno-medvedchuka-yanukovicha-prosto-nema-shcho-kritikuvati/%7C Дмитро Корчинский: «Ви знаєте, Ющенка цікавіше критикувати, тому що щодо нього є ілюзії. Я не зустрічався з ілюзіями стосовно Медведчука, Януковича. Просто нема що критикувати»
  16. ↑ Корчинський і Вітренко створюють народну опозицію і запрошують усіх без винятку. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 5 червня 2023.
  17. ↑ ЕВРАЗИЯ - информационно-аналитический портал. evrazia.org. Процитовано 5 червня 2023.
  18. ↑ Корчинский: Евразия должна объединиться для борьбы с "оранжевым" врагом. Росбалт (рос.). 5 червня 2023. Процитовано 5 червня 2023.
  19. ↑ ЕВРАЗИЯ - информационно-аналитический портал. evrazia.org. Процитовано 5 червня 2023.
  20. ↑ Братство виходить із Міжнародного Євразійського руху. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 5 лютого 2012.
  21. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  22. ↑ а б в г Продажные патриоты и агентура спецслужб. Кто организовал «кровавое воскресенье» [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.] // CRIME.in.ua, 02.12.2013.
  23. ↑ https://www.facebook.com/UNNews. До безладів на Банковій причетні понад 300 членів “Братства” — МВС. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Процитовано 5 червня 2023.
  24. ↑ а б Дмитро Корчинський: Штурмували Адміністрацію не провокатори, а найкращі люди країни. Главком | Glavcom (укр.). 1 грудня 2013. Процитовано 5 червня 2023.
  25. ↑ Пряме включення подій, що відбувались на Банковій (uk-UA) , процитовано 5 червня 2023
  26. ↑ Коктейли «Молотова» на Банковой [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] // 112.ua, 01.12.2013.
  27. ↑ Илья Варламов. Штурм Администрации президента, Киев [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.] (фото) // LiveJournal, 02.12.2013.
  28. ↑ а б Корчинський після штурму Банкової виїхав до Росії, а полковник "Беркуту" міг займатися провокаціями. ТСН.ua (укр.). 5 грудня 2013. Процитовано 5 червня 2023.
  29. ↑ Яценюк розповів, хто організував штурм адміністрації президента [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.] // ТСН, 02.12.2013.
  30. ↑ а б МВС попри заяви про причетність Корчинського до провокацій, його не підозрює. Українська правда (укр.). Процитовано 5 червня 2023.
  31. ↑ Заворушення на Банковій: лідер Братства Корчинський оголошений у розшук. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 5 червня 2023.
  32. ↑ Корчинського оголошено у міжнародний розшук. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 5 червня 2023.
  33. ↑ а б Корчинського оголосили у міжнародний розшук. BBC News Україна (укр.). 15 грудня 2013. Процитовано 5 червня 2023.
  34. ↑ Останні новини Львова та України. Інформаційне агентство Вголос/Vgolos (укр.). 4 червня 2023. Процитовано 5 червня 2023.
  35. ↑ Лідера "Братства" Дмитра Корчинського затримали в Ізраїлі. www.unian.ua (укр.). Процитовано 5 червня 2023.
  36. ↑ Корчинський "з вірою у благодатність амністії" хоче повернутися до України. www.unian.ua (укр.). Процитовано 5 червня 2023.
  37. ↑ Звернення Корчинського на Youtube. Архів оригіналу за 21 квітня 2014. Процитовано 27 жовтня 2014.
  38. ↑ Всесвітньо-Броварське Телебачення. www.facebook.com (укр.). Процитовано 22 листопада 2019.
  39. ↑ Всесвітньо-Броварське. YouTube (uk-UA) . Процитовано 22 листопада 2019.
  40. ↑ Зеленський боїться говорити прямо про капітуляцію України з однієї причини - Дмитро Корчинський. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.
  41. ↑ Зеленський – не українець, а радянська людина, яка розмовляє однією мовою з Путіним — Корчинський. Прямий (англ.). 25 лютого 2020. Архів оригіналу за 6 березня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
  42. ↑ Головна. bratstvo.com.ua. Архів оригіналу за 25 серпня 2022. Процитовано 16 вересня 2022.
  43. ↑ Батальйон БРАТСТВО Дмитра Корчинського оголошує набір добровольців у Києві для участі в обороні України. www.facebook.com (укр.). Дмитро Корчинський. Процитовано 24 лютого 2023.
  44. ↑ У Києві попрощалися з чотирма українськими воїнами, які загинули у Брянській області.
  45. ↑ Корчинський: Схоже, у РФ я вже в одному ряду з Марксом і Мандельштамом. Українська правда. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 4 січня 2017.
  46. ↑ ВАСИЛЬЧУК, Є. О. ІДЕОЛОГІЧНІ ДОКТРИНИ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОЕКСТРЕМІСТСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ У КОНТЕКСТІ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ УНА-УНСО) [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.]. Вісник НТУУ «КПІ» Політологія. Соціологія. Право, [S.l.], n. 3(19), p. 16-20, Feb. 2015. ISSN 2308-5053
  47. ↑ Демократія - безособова диктатура - Микола Сухомозський - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 5 червня 2023.
  48. ↑ за якою пізніше було знято однойменний фільм
  49. ↑ Дмитро Корчинський. www.ji.lviv.ua. Процитовано 5 червня 2023.
  50. ↑ Сяючий шлях. web.archive.org. 13 червня 2018. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 5 червня 2023.
  51. ↑ Дмитро Корчинський — Естетика жебрацтва [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]. zalizniytato.org.ua. 2018
  52. ↑ Дмитро Корчинський — Прочани ночі [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.]. zalizniytato.org.ua. 2019
  53. ↑ Дмитро Корчинський — Протоколи загублених снів [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.]. zalizniytato.org.ua. 2020
  54. ↑ Про нас — БРАТСТВО // Неділя, 16 жовтня 2011, 17:33 | «Братство». Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
  55. ↑ Я НЕ ДУМАЮ, ЩО ПОДВИГ ПОРОШЕНКА ПОВТОРИТЬ ХТОСЬ ЗА НАШОГО ЖИТТЯ — КОРЧИНСЬКИЙ. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2020.
  56. ↑ Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ: "Nаціоналізм це не декларація, це постріл". Агенція новин Фіртка. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2020.
  57. ↑ Дмитро Корчинський: Краще бути у Кучми гардеробником, ніж вождем у такої опозиції. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 27 квітня 2020.
  58. ↑ Корчинський: "Грецькі філософи були скінхедами" - iPress.ua. web.archive.org. 24 квітня 2021. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2023.
  59. ↑ [Корчинський написав новий роман. Український політик, філософ, громадський діяч та військовий Дмитро Корчинський написав роман «Естетика жебрацтва»].
  60. ↑ Завітай до школи життся щоб знайти сенс існування. web.archive.org. 24 квітня 2021. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2023.
  61. ↑ Битою, праскою, 500 гривнями. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення надмірної кількості зовнішніх посилань або шляхом вилучення зовнішніх посилань, які є недоречними для розділу «Посилання», та конвертуйте корисні посилання у вигляді джерел-виносок у відповідній частині тексту статті.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Корчинський Дмитро Олександрович
Корчинський Дмитро Олександрович
у соціальних мережах
Корчинський Дмитро Олександрович на сайті Facebook
Корчинський Дмитро Олександрович на сайті Twitter
Корчинський Дмитро Олександрович на сайті Instagram
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корчинський_Дмитро_Олександрович&oldid=42157570