Корчма
Корчма́, шинок, лабаз, видумка — в Україні будівля або заїзд, де продавалися спиртні напої. Синонім середньовічних шинку чи стодоли. Аналог сучасних ресторанів. Завідували корчмою корчмарі. Їх робота вважалася непристойною для «добрих людей», тому її традиційно виконували представники не-українського походження — євреї, вірмени, греки тощо.
Корчми ставили на околиці села чи між окремими поселеннями при дорозі.[1] На вигляд корчми, її планування впливали сусідні садиби, характер заняття їх власників, традиції, ступінь економічного розвитку, природні умови і ландшафт.[1]
Починаючи з 11 століття зустрічаються сліди корчми у всіх слов'ян. Найдавніші напої, що продаються в корчмі — квас, пиво і мед. Майже в кожному місті була одна корчма, а в інших по дві і більше. У корчмі укладались і скріплювались рукобиттям і могоричем різноманітні усні угоди та лихварські операції[2].
У західних слов'ян в корчмі передавались народу державні постанови, розбирались з приїжджими, корчми довго заміняли ратуші і гостинні двори.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Корчма |
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
Джерела [ред.]
- ↑ а б Н. Савчак Генеза побудови простору громадських будівель і споруд між різними населеними пунктами // Вісник Львівського національного аграрного університету. Збірник наукових праць. - 2012р, № 13.
- ↑ «Корчма». Процитовано 12/4/2011.
