Корінні народи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Представниця одного з корінних народів Європи, саамів, — Айлі Кескітало, президент саамського парламенту Норвегії у 2005–2007 роках
Представниця одного з корінних народів Індії, кхондів
Представниця народу аета (ати), одного з корінних народів Філіппін. Острів Панай

Корінні народи — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів.[1]

Щодо місцевого населення тієї чи іншої країни використовують терміни аборигени, автохтони, тубільці чи корінне населення, однак у юридичних документах не використовуються. Аборигени (від лат. aborigients=ab origine — від по-чатку) — корінні жителі певної території, яі мешкають на ній з давніх-давен, тобто від початку її існування. Автохтони (від гр. autos — сам і chthon — земля) — первісне населення тієї чи іншої землі. Тубільці — загальна назва будь-якої тубільної місцевої популяції, етносу чи нації, яка володіла конкретною територією раніше за прийшлі панівні популяції, етноси чи нації, і має соціальну систему, відмінну від аналогічних систем сусідніх чи прийшлих-панівних популяцій, етносів і націй.[1]

За даними ООН, у світі до корінних народів належать 370 мільйонів осіб у більш ніж 70 країнах, багато хто з яких перебуває на межі зникнення. Суттєвою характеристикою корінних народів є також і те, що вони, незалежно від правового стану, зберігають деякі або всі свої соціальні, економічні, культурні і політичні інститути. Обов'язковою ознакою приналежності до корінних народів є самоусвідомлення самих народів як корінних на цій території.[1]

Зміст

Історія [ред.]

У ході колонізації світу, що почалася у XV столітті та тривала до XX століття, більшість корінних народів, особливо корінних нечисленних народів планети, виявилися під загрозою зникнення. Корінні народи, як сказано у резолюції 61/295 Генеральної Асамблеї ООН від 13 вересня 2007 року, «стали жертвами історичних несправедливостей у результаті, серед іншого, їх колонізації та позбавлення їх своїх земель, територій і ресурсів, що перешкоджає здійсненню ними, зокрема, свого права на розвиток у відповідності з їх потребами й інтересами…»[2]

Навіть коли мова не йшла про фізичне зникнення корінних народів, їх автохтонні мови у переважній більшості випадків піддавалися загрозі суттєвої деформації або навіть вимиранню — як у формі спонтанної асиміляції, так і навмисного лінгвоциду з боку мов (найчастіше — з боку так званих світових мов), є державними у тих країнах, до складу яких потрапили території корінних народів. Загрозі суттєвої деформації або зникнення піддавалися і досі піддаються всі автохтонні культури — як через тиск з боку культур титульних націй, так і з причини стихійної глобалізації.

Початок міжнародного визнання особливих прав у корінного населення було покладено у 1957 році, коли було прийнято Конвенцію Міжнародної організації праці (МОП) № 107 "Про захист і інтеграцію корінного та іншого населення, що веде племінний та напівплемінний спосіб життя, у незалежних країнах "[3].

Корінні народи та їх права в останні десятиліття [ред.]

За права корінних народів раніше виступали в основному екологічні організації. З середини 1970-х років корінні народи почали самостійно відстоювати свої права на національному та міжнародному рівнях.

У 1994 році Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день корінних народів світу.

На даний час представники корінних народів регулярно беруть участь у роботі Організації Об'єднаних Націй та багатьох інших міжнародних органів, як, наприклад, Арктичної ради.

З 26 по 29 березня 2012 року у Кеутукейну (Фіннмарк) у будівлі Саамский вищої школи пройшла Міжнародна конференція тележурналістів корінних народів. У її рамках відбулися семінари та майстер-класи для журналістів, що працюють в редакціях, що віщають на мовах корінних народів. У конференції брали участь делегати понад десяти країн, у тому числі від Канади, Фінляндії, Швеції, Росії, США[4].

Корінні народи краї світу [ред.]

Корінні (малі) народи у Росії [ред.]

Докладніше: Демографія Росії

У Російської Федерації — Росії проживає 97 корінних народів, загальна чисельність яких становить близько 500 тисяч осіб, або 0,3% населення країни. 35 з цих народів чисельністю 275 осіб чоловік розселені у 28 суб'єктах Росії, складаючи лише два відсотки від кількості всього населення цих регіонів. З них 13 — нечисленні народи, тобто нараховують менше тисячі чоловік. Найбільш численним серед корінних народів є ненці (41 тисяч чоловік), а найбільш нечисленним — Керек (8 осіб).

Корінні (малі) народи Росії слід відрізняти від власне корінних (автохтонних) народів Росії: росіян, татар, башкирів, чувашів, якутів, корінних народів Північного Кавказу та інші. За даними Всеросійської перепису населення 2002 року, росіяни становлять трохи менше 80% населення Російської Федерації. Близько 10% населення країни становлять сім інших великих етносів, споконвічні землі більшості з яких знаходяться на території сучасної Росії. Шаблон:Немає посилань

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ а б в Проблема корінних народів в Україні: державна політика щодо законодавчого врегулювання питання. Іван Лопушинський
  2. ↑ Резолюция ГАО 61/295
  3. ↑ Корінні народи//Енциклопедичний словник економіки та права. - 2005.
  4. ↑ Ямальскі журналісти беруть участь в міжнародній конференції журналістики корінних народів//Інформаційне агентство Мангазея. — 27 березня 2012. (Перевірено 28 березня 2012)
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою ".D0.A1.D0.9D.D0.A1", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література [ред.]

Посилання [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корінні_народи&oldid=12355998