Косарики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Косарики
Косарик
Косарик
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Хеліцерові (Chelicerata)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Косарики (Opiliones або Phalangida) Sundevall, 1833
Підряди
  • Cyphophthalmi
  • Eupnoi
  • Dyspnoi
  • Laniatores
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Opiliones

Косарики, косоніжки (Opiliones або Phalangida) — ряд (іноді підклас) павукоподібних тварин. Тіло косариків поділяється на головогруди та сегментоване черевце. Є 8 довгих ніг, які дозволяють тримати тулуб високо над поверхнею при русі. Відірвані ноги деякий час скорочуються, чим нагадують рухи косою, звідки і назва. Поширені від тропіків до полярних регіонів, є декілька синантропних видів. Відомо за різними даними від 3500 до 6500 видів. В Україні косарики малодосліджені, описано близько 50 видів.

Не слід плутати косариків із павуками, від яких вони відрізняються відсутністю павутинних бородавок і нездатністю вирболяти павутиння, а також сегментованим черевцем, що з'єднано із головогрудьми без вузького стебелька. Також косарики абсолютно неотруйні.

Будова тіла[ред.ред. код]

Сегментація і кінцівки[ред.ред. код]

Забарвлення покривів сіре, буре, чорнувате, активні вдень косарики більш строкаті. Є й яскраво забарвлені види.

Тіло невелике, звичайно від 1 до 20 мм у довжину. Поділене на головогруди і розділенна 9-10 сегментів черевце, яке кріпиться до головогрудей широкою основою. У багатьох видів тергіти черевця зливаються із головогрудьми, утворюючи єдиний спинний щит.

Ротові придатки косарика

Спереду знаходяться хеліцери і педипальпи. Хеліцери звичайно короткі, двочленикові, кінцевий членик із клішнею. У представників родини Ischyropsalidae, які живляться наземними молюсками, хеліцери довші за тіло — більше 1 см у довжину. Педипальпи бувають невеликі щупальцеподібні або більш масивні, з кігтем на кінці та шипами на члениках. На основних члениках педипальп і передніх ніг є жувальні лопаті.

До головогрудей знизу з боків кріпляться 8 довгих (до 16 сантиметрів) ходильних ніг (зрідка ноги можуть бути короткими), що закінчуються багаточлениковою (до 100 члеників) лапкою з кігтиками. Косарик охоплює лапкою стебельця рослин, що дозволяє йому міцно триматися у траві. Лапку згинають спеціальні м'язи, а розгинає тиск гемолімфи, що заповнює лапку. Завдяки механізму автотомії, ноги легко відриваються при спробі зловити косарика, а потім ще деякий час конвульсивно сгинаються і розгинаються. За однією версією, саме ці рухи, що нагадують роботу косаря і дали назву цим тваринам. За іншою версією назва пов'язана із масовою появою дорослих косариків у серпні, коли на луках косять сіно, а на полях збирають врожай.

Внутрішня будова і розмноження[ред.ред. код]

Дихальна система представлена добре розгалуженими трахеями, що пронизують все тіло. Вони відкриваються на першому та другому сегментах черевця дихальцями.

Самиці мають яйцеклад, який відходить від основи черевця, а в самців є трубчастий копулятивний орган. Для косариків характерна справжня копуляція із внутрішнім заплідненням.

Нервова система і органи чуття[ред.ред. код]

Центральна нервова система представлена кільцем навколо стравоходу.

На передній частині головогрудей розташована пара очей, часто очі знаходяться на підвищенні головогрудей. У деяких видів очі редуковано. Зір в цілому слабкий.

Рецептори нюху та дотику найкраще розвинені на педипальпах та найдовшій другій парі ніг.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Косарики здебільшого хижі, полюють на невеликих комах, павукоподібних. Деякі види спеціалізуються на наземних молюсках. Є й косарики, що живляться тваринною і рослинною їжею, що розкладається, послідом тварин. На відміну від павуків можуть живитися не лише рідкою їжею, але й заковтувати тверді частинки.

Після парування самиця відкладає за допомогою яйцекладу від декількох десятків до кількох сотень запліднених яєць в ґрунт, вологий мох, листяний опад тощо. Яйця вкриваються клейкими захисними виділеннями. Новонародженні косарики мають пройти 5-7 линянь, доки стануть статевозрілими. У деяких видів у розвитку зустрічаються елементи метаморфозу. Молодь таких косарикив сильно відрізняється від дорослих. Більшість косариків помірних широт мають однорічний життєвий цикл: з'являються на початку літа, розмножуються в липні-серпні, а зимують яйця і молодь. Деякі види встигають за сезон дати дві генерації, і зимує молодь осіннього покоління. Максимальна тривалість життя косариків досягає 2 років.

Паразитичні лічінки кліща Allothrombium fuliginosum на косарику

Часто на тілі й ногах косариків знаходяться невеликі яйцеподібні нарости червоного кольору, зовнішні паразити — личинки кліща Allothrombium fuliginosum, які ймовірно не роблять великої шкоди хазяїну.

Поширення[ред.ред. код]

Зустрічаються всесвітньо: у полярних районах, помірних широтах, у тропіках. Населяють різноманітні біотопи — від посушливих степів і пустель до вологих лісів. Також вельми численні у горах, впритул до вічних снігів. Деякі види зустрічаються у великих містах.

Різноманіття[ред.ред. код]

Косарик Dicranopalpus ramosus
Косарик Ortholasma rugosum

Відомо за різними даними від 3500 до 6500 видів, яких розділяють на 4 підряди:

В Україні косарики малодосліджені, описано близько 50 видів. Найбільш поширені — Opilio parietinus та Phalangium opilio.

Джерела[ред.ред. код]