Косенко Віктор Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Косенко Віктор Степанович
фотографія
Віктор Степанович Косенко
Основна інформація
Повне ім'я Косенко Віктор Степанович
Дата народження 11 (23) листопада 1896(1896-11-23)
Місце народження Петербург
Дата смерті 3 жовтня 1938(1938-10-03) (41 рік)
Місце смерті Київ
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Професія педагог
Інструменти Фортепіано

Віктор Степанович Косенко (* 11 (24) листопада 1896(18961124), Петербург — 3 жовтня 1938, Київ) — український композитор, піаніст, педагог.

Життєпис[ред.ред. код]

1918 року закінчив Петроградську консерваторію по класам композиції у Н. А. Соколова та фортепіано у І. С. Миклашевської. З 1918 викладав у Музичному технікумі в Житомирі (пізніше — директор Житомирського училища). В 1938 році училищу було присвоєно його ім'я. З 1929 викладав у Київському музично-драматичному інституті (з 1932 — професор). В 1934-37 працював у Київській консерваторії.В історію української музики Віктор Косенко увійшов, насамперед, як неперевершений лірик. Його вокальна, камерна і симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями слов'янської музики і народної пісні.

Одному з небагатьох українських композиторів того часу — Косенкові пощастило отримати європейську музичну освіту. Його дитинство пройшло у Варшаві. Він був справді вундеркіндом: у шість років, не знаючи нот, грав на слух Патетичну сонату Бетховена. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту Косенко продовжив у метрів Петербурзької консерваторії. Її тодішнім директором був відомий російський композитор Олександр Глазунов. Оцінивши обдарованість Косенка, Глазунов звільнив його від платні за навчання. У Петербурзі юний музикант зустрічався з Рахманіновим, Скрябіним. Більшу частину життя Віктор Степанович прожив у Житомирі. Тут Косенко і його друзі-музиканти створили мистецьке середовище, яке не поступалося столичному. Як згадує співачка Зоя Гайдай, їхніми слухачами були, насамперед, селяни, робітники і солдати. На життя молодий Косенко заробляв ілюструючи музикою німі фільми. Сучасники розповідають, що глядачі бігали за ним із кінотеатру в кінотеатр, щоб послухати дивовижну гру музиканта. Адже Косенко був феноменальним піаністом. Він залишив по собі десятки творів, які увійшли у золотий фонд української фортепіанної музики. Серед них Альбом дитячих п'єс, на якому зростало багато поколінь юних піаністів. Композитор прожив лише 42 роки. Уже професор Київської консерваторії, Косенко створив симфонічну «Молдавську поему», яку так і не зміг почути. Вона прозвучала лише в наші дні.

Виступав як піаніст з сольними концертами та в ансамблях. У своїй творчості, різноманітній по жанрах і переважно ліричній по характеру, В. Косенко спирався на традиції російської (П. І. Чайковський, С. В. Рахманінов, О. Скрябін) та української класики (М. В. Лисенко).

Надгробок Віктора Косенка

Помер 3 жовтня 1938 року. Похований на Байковому кладовищі (надгробок — граніт; скульптор Л. В. Шервуд)[1].

Твори[ред.ред. код]

  • Для оркестру
  • Камерні ансамблі, в тому числі
    • тріо 1927
    • Соната для віолончелі і фортепіано 1923
    • Соната для скрипки і фортепіано 1927
    • Соната для альта і фортепіано 1928
  • для фортепіано
    • 3 сонати (1922, 1924, 1926-29)
    • 24 дитячі (1936)
    • Етюди
    • Прелюди
    • Поеми та ін.
  • твори для хору
  • романси
  • пісні
  • обробки українських народних пісень
  • музика до фільмів
    • «Останній порт» (1934)

Пам'ять[ред.ред. код]

У Києві відкрито Меморіальний музей-квартиру композитора.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицкого. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  2. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

Джерела[ред.ред. код]

  • Музична енциклопедія, М., 1973—82
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.322;
  • Музыка: Большой Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.274;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.374;

Посилання[ред.ред. код]