Космонавт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Космонавт Брюс МакКендлес використовує пілотований маневровий модуль ззовні космічного шатла «Челенджер» у 1984 році

Космонавт (від грец. κόσμος — Всесвіт та грец. ναυτης — мореплавець) або Астронавт (від грец. αστρον — зоря та грец. ναυτης — мореплавець), також Тайконавт (від кит. 太空人 про китайських космонавтів) — спеціально підготована людина, що здійснює політ у космічному просторі.

В Україні та інших країнах колишнього СРСР для позначення власних підкорювачів космосу вживається термін космонавт. Термін астронавт вживають у США та деяких інших країнах. Починаючи з 1950х до 2002 космонавти тренувались державними військовими чи цивільними космічними агентствами. 2004 після суборбітального польоту приватного космічного апарата SpaceShipOne з'явилась нова категорія космонавтів: комерційні.

Визначення[ред.ред. код]

Критерії для визнання пілотованого космічного польоту різні. Спортивний кодекс Міжнародної федерації повітроплавання (FAI) визнає космічними польоти, що досягли висоти 100 кілометрів[1]. У Сполучених Штатах професійні, військові і комерційні космонавти, які подорожують на висоті більше 80 км[2], нагороджуються en:крилами космонавта.

Станом на 8 червня 2013 року 532 осіб з 36 країн досягли висоти 100 км або більше, з них 529 досягли низької навколоземної орбіти або вищих[3][4]. 24 особи подорожували за межі навколоземної орбіти на місячну або транс-місячну орбіту або до поверхні Місяця, троє з них двічі:. Джим Ловелл, Джон Янг і Юджин Сернан[5] троє космонавтів, що не досягли низької навколоземної орбіти були пілотами космічного літака Джо Уокер, Майк Мелвілл, й Брайан Бінні.

Станом на 20 червня 2011 року, за визначенням США 538 осіб кваліфікувалися як ті, що досягли висоти вище 80 км. З восьми пілотів X-15, які перевищили висоту 80 км, тільки один досяг 100 кілометрів[6]. Космічні мандрівники витратили понад 41 790 людино-днів (114,5 людино-років) в космосі, зокрема понад 100 космонавто-днів виходів у відкритий космос.[6][7]. 2008 року чоловіком з найдовшим загальним часом у космосі був Сергій Крикальов — 803 доби 9 годин 39 хвилин, або 2,2 року, в космосі[8][9]. Пеггі Вітсон належить рекорд тривалості перебування жінки в космосі — 377 діб[10].

Історичні факти[ред.ред. код]

Міжнародний Космос[ред.ред. код]

Космонавти на борту Міжнародної космічної станції.
Держави, громадяни яких вперше побували у космосі.

До кінця 70-х років XX століття лише дві країни — СРСР і США — мали космонавтів. 1976 в Радянському Союзі було розпочато програму «Інтеркосмос», в рамках якої почала тренування перша група — 6 космонавтів з соціалістичних країн. 1978 до неї додалася друга група. Приблизно тоді ж Європейське космічне агентство відібрало 4 осіб, що почали тренування для виконання першого польоту в рамках програми «Спейслеб» на борту космічного корабля «Спейс Шаттл». 1980 Франція самостійно почала власний відбір космонавтів, 1982 — Німеччина, 1983 — Канада, 1985 — Японія, 1988 — Італія. Згодом космонавти різних країн стали учасниками міжнародних польотів кораблів «Спейс Шаттл» і «Союз». 1988 на основі національних загонів космонавтів ЄКА сформувало єдиний європейський загін космонавтів.

Ризик для здоров'я космічних подорожей[ред.ред. код]

Космонавти зазнають безліч ризиків для здоров'я, зокрема декомпресійної хвороби, баротравм, імунодефіцитів, втрати кісткової і м'язової тканини, втрати зору, ортостатичної нетерпимості, порушення сну, і променевого ураження[11][12][13][14][15][16][17][18][19]. Для вирішення цих питань Національний Інститут космічних та біомедичних досліджень (NSBRI) здійснив у космосі різноманітні масштабні медичні дослідження. Чільне місце серед них посідає розширена діагностика ультразвуком у мікрогравітації, в якому космонавти (зокрема колишні командири Міжнародній космічній станції Лерой Чао і Геннадій Падалка) виконували УЗД під керівництвом віддалених експертів для діагностики і потенційного лікування сотні медичних випадків у космічному просторі. Методи цього дослідження застосовуються для покриття професійних та олімпійських спортивних травм, а також для ультразвукової діагностики, виконуваної недосвідченими операторами - студентами медичних навчальних закладів та середньої школи. Очікується, що пульт дистанційного управління ультразвуком може знайти застосування на Землі в надзвичайних і сільських умовах, коли доступ до кваліфікованих лікарі часто обмежений.[20][21][22].

31 грудня 2012 здійснюване НАСА дослідження показало, що пілотований космічний політ може шкодити мозку і прискорити настання хвороби Альцгеймера[23][24][25].

Смерті[ред.ред. код]

Меморіал «Космічне дзеркало»

Вісімнадцять космонавтів (чотирнадцять чоловіків і чотири жінки) загинули протягом чотирьох космічних польотів. За національністю тринадцять були американцями (зокрема одна жінка індійського походження), четверо були громадянами Радянського Союзу, 1 був ізраїльтянином.

Одинадцять чоловік загинуло під час підготовки до космічного польоту: вісім американців і троє росіян. Шестеро загинули в аваріях тренувального реактивного літака, один потонув під час тренувального порятунку з води, четверо внаслідок спалаху в умовах чистого кисню.

Меморіал «Космічне дзеркало», який стоїть на в'їзді для відвідувачів до Космічного центру імені Кеннеді, встановлений як пам'ять про життя осіб, які загинули під час космічного польоту і тренування в космічних програмах Сполучених Штатів. Крім двадцяти космонавтів НАСА, на меморіалі присутні імена льотчика-випробувача X-15, який загинув під час тренування за тодішньою засекреченою військовою космічною програмою, і цивільного учасника космічного польоту.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. FAI Sporting Code, Section 8, Paragraph 2.12.1
  2. NASA — X-15 Space Pioneers Now Honored as Astronauts
  3. William Harwood (2009). «Current Space Demographics». CBS News. Процитовано September 27, 2009. 
  4. Encyclopedia Astronautica (2007). «Women of Space». Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 18 October 2007. Процитовано October 4, 2007. 
  5. NASA. «NASA's First 100 Human Space Flights». NASA. Архів оригіналу за August 27, 2007. Процитовано October 4, 2007. 
  6. а б Encyclopedia Astronautica (2007). «Astronaut Statistics – as of 14 November 2008». Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 30 September 2007. Процитовано October 4, 2007. 
  7. NASA (2004). «Walking in the Void». NASA. Процитовано October 4, 2007. 
  8. NASA (2005). «Sergei Konstantinovich Krikalev Biography». NASA. Архів оригіналу за 31 October 2007. Процитовано October 4, 2007. 
  9. NASA (2005). «Krikalev Sets Time-in-Space Record». NASA. Архів оригіналу за 10 September 2007. Процитовано October 4, 2007. 
  10. NASA. «Peggy A. Whitson (Ph.D.)». Biographical Data. National Aeronautics and Space Administration. Архів оригіналу за 9 May 2008. Процитовано 2008-05-13. 
  11. Chang, Kenneth (27 January 2014). «Beings Not Made for Space». New York Times. Процитовано 27 January 2014. 
  12. Mann, Adam (July 23, 2012). «Blindness, Bone Loss, and Space Farts: Astronaut Medical Oddities». Wired. Процитовано July 23, 2012. 
  13. Mader, T. H. et al. (2011). «Optic Disc Edema, Globe Flattening, Choroidal Folds, and Hyperopic Shifts Observed in Astronauts after Long-duration Space Flight». Ophthalmology (journal) 118 (10). с. 2058–2069. doi:10.1016/j.ophtha.2011.06.021. PMID 21849212. 
  14. Puiu, Tibi (November 9, 2011). «Astronauts’ vision severely affected during long space missions». zmescience.com. Процитовано February 9, 2012. 
  15. «Male Astronauts Return With Eye Problems (video)». CNN News. 9 Feb 2012. Процитовано 2012-04-25. 
  16. Space Staff (13 March 2012). «Spaceflight Bad for Astronauts' Vision, Study Suggests». Space.com. Процитовано 14 March 2012. 
  17. Kramer, Larry A. et al. (13 March 2012). «Orbital and Intracranial Effects of Microgravity: Findings at 3-T MR Imaging». Radiology (journal) 263 (3). с. 819. doi:10.1148/radiol.12111986. Процитовано 14 March 2012. 
  18. «Soviet cosmonauts burnt their eyes in space for USSR’s glory». Pravda.Ru. 17 Dec 2008. Процитовано 2012-04-25. 
  19. Fong, MD, Kevin (12 February 2014). «The Strange, Deadly Effects Mars Would Have on Your Body». Wired (magazine). Процитовано 12 February 2014. 
  20. NASA — Advanced Diagnostic Ultrasound in Microgravity
  21. A Pilot Study of Comprehensive Ultrasound Education at the Wayne State University School of Medicine: http://www.jultrasoundmed.org/cgi/content/abstract/27/5/745
  22. Evaluation of Shoulder Integrity in Space: First Report of Musculoskeletal US on the International Space Station: http://radiology.rsna.org/content/234/2/319.abstract
  23. Cherry, Jonathan D.; Frost, Jeffrey L.; Lemere, Cynthia A.; Williams, Jacqueline P.; Olschowka, John A.; O'Banion, M. Kerry (2012). «Galactic Cosmic Radiation Leads to Cognitive Impairment and Increased Aβ Plaque Accumulation in a Mouse Model of Alzheimer's Disease». У Feinstein, Douglas L. Plos One 7 (12). с. e53275. doi:10.1371/journal.pone.0053275. Процитовано January 7, 2013. 
  24. Staff (January 1, 2013). «Study Shows that Space Travel is Harmful to the Brain and Could Accelerate Onset of Alzheimer's». SpaceRef. Процитовано January 7, 2013. 
  25. Cowing, Keith (January 3, 2013). «Important Research Results NASA Is Not Talking About (Update)». NASA Watch. Процитовано January 7, 2013. 

Посилання[ред.ред. код]