Костел єзуїтів (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Храм святих апостолів Петра й Павла (кол. Костел Петра й Павла ордену Єзуїтів)
м. Львів, вул. Театральна, 13
Lwow Katedra NMP 357-35.jpg
Костел з Катедральної площі
Архітектор Джакомо Бріано

Реконструйовано 1842, 18791896, 1740, 1906

Тип споруди культова

Координати: 49°50′29″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8415° пн. ш. 24.0291° сх. д. / 49.8415; 24.0291 Храм святих апостолів Петра й Павла (колишній костел Петра й Павла ордену Єзуїтів[1], в народі — Костел єзуїтів) на вулиці Театральній, споруджений у 16101630 рр. архітектором єзуїтського ордену Джакомо Бріано. Це — перша пам'ятка барочної архітектури у Львові.

Історія[ред.ред. код]

Фундаторка Ельжбета Луція Сенявська:

  • в 1607 році для будівництва костелу єзуїтів Львова переказала 40 000 золотих, забезпечених на Добрянах, Бродах, Красові, виплативши першу рату 17 000 золотих, що дало можливість розпочати будівництво храму; наступні рати 14300 золотих - 22 січня 1613 року, 8700 золотих 1616 року.
  • 1611 року в Ратному підписала заповіт, за яким для майбутнього костелу передавала зібрані багатий одяг, начиння.

31 липня 1610 року відбулося посвячення наріжного каменя, Ельжбета Сенявська не дозволила на ньому залишити своє ім'я.[2]

Хто був автором первісного проекту — невідомо. У 16131614 рр. будівництвом керував Себастян Ламхіус. Коли в 1618 р. Джакомо Бріано прибув до Львова, стіни костелу вже були виведені на три лікті: він не розробляв нового проекту, а тільки детально опрацював існуючий та видозмінив інтер'єр. Д.Бріано, вихований на зразках італійської архітектури, вніс у будівлю костелу форми, що вперше склалися в схемі фасаду церкви Іль Джезу в Римі, спорудженої Джакомо Віньйолою і Джакомо делла Порта. Ця схема розповсюдилася в європейській архітектурі XVII ст., стала характерною для стилю бароко.

Інтер'єр Костелу до відкриття 2011 року

У плані храм трьохнавовий, зі слабо вираженою зовні абсидою. Бокові нави стосовно центральної дуже вузькі і низькі. Для збільшення площі над ними збудовано галереї — емпори. На початковому етапі замість бічних нав були тільки окремі каплиці, тобто нави, переділені поперечними стінами, що властиво для святинь єзуїтського ордену. Домінуючим є головний фасад, оздоблений пілястрами коринфського ордера, нішами зі статуями святих та орнаментальною різьбою віконних обрамлень. Скульптури двох верхніх ярусів встановлено у XVII ст. Вгорі є Пресвята Богородиця (ліворуч) та архангел Гавриїл (праворуч). Під ними розташовані св. Войцех (ліворуч) та св. Станіслав Щепанівський (праворуч). Скульптури двох нижніх ярусів встановлено у 1894 р. (скульптор Фелікс Павлінський). Вони зображують чотирьох святих єзуїтського ордену: нижній ряд — блаженний Андрій Боболя (ліворуч) та св. Станіслав Костка (праворуч), другий ряд — св. Ігнацій Лойола (ліворуч) та св. Франциск Ксаверій (праворуч).

Фасад храму з вулиці Театральної

Пам'ятка реставрувалася в 1842, 1879 і 1896 рр. Саме під час останньої реставрації в нішах першого ярусу встановлено статуї. Костел — одна з найбільших культових будівель Львова: його довжина — 41 м, ширина—22.5 м, висота—26 м. Протягом XVIII ст. інтер'єр святині змінював свій вигляд. З південної сторони абсиди в 1702 р. споруджено чотиригранну вежу (будівничий Валентин Годний). яка стала найвищою в місті (розібрана в 1830 р.).

У 1740 р. проведено ґрунтовну реконструкію. Власне, тоді на місці бічних каплиць з'явилися нави, стіни й склепіння отримали фресковий розпис, який виконали художники Франциск та Себастян Екштейни — вихідці з міста Брно в Моравії. Ф. Екштейну належать чотири композиції на склепінні головної нави, після його смерті у 1741 р. роботу продовжив син Себаст'ян — він виконав фрески над хорами і бічними навами. Цінним твором мистецтва є скульптурне розп'яття роботи Яна Пфістера у бічному вівтарі. З північної сторони до костелу примикає триповерховий будинок колишньої Єзуїтської колегії, перебудований у 1723 р. Скульптор Томас Гуттер спільно із Конрадом Кутчерайтером в 1736 — 37 рр. виготовляв вівтарі для храму.

В 1775–1848 роках в костелі єзуїтів відбувались засідання Галицького станового сейму.[3]

Найцікавішим його архітектурним елементом є бароковий портал, що виходить на вул. Театральну.

Проект попереднього будинку колегії виконав Джакомо Бріано. Учнями цієї колегії були Богдан Хмельницький, Ярема Вишневецький, відомий мандрівник і архітектор Василь Григорович-Барський. Під час реставрації 1906 р. в приміщеннях колегії відкрито фресковий живопис XVIII ст.

У 19462011 рр. костел використовувся як сховище для книжок і належав бібліотеці ім. В. Стефаника. 6 грудня 2011 року колишній костел Петра і Павла ордену Єзуїтів відкрили для богослужінь. Тепер він називається церква (храм) Петра і Павла і належить Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ[4][5]. Всі книжки бібліотеки ім. В. Стефаника, які зберігалися в церкві, перенесли до приміщення, розташоване на території військової частини, за адресою вул. Авіаційна,1[6].

Орган костелу[ред.ред. код]

Інтер'єр храму після відкриття 2011 року

Орган костелу святих апостолів Петра й Павла музикознавці датують 18 століттям. Використання музичного інструменту впродовж десятиліть спонукало до ремонтів, догляду та реконструкцій. Він і був реконструйований в добу романтизму в 19 ст. За часів СРСР, після передачі храму бібліотеці, орган не використовувався, а частка його обладнання (металеві труби) втрачені. Добре збережені дерев'яні орнаментальні та скульптурні оздоби в стилі рококо. Серед скульптур — біблійні персонажі з музичними інструментами:

  • цар Давид — з лірою
  • Свята Цецилія з органчиком
  • дві фігури тримають мандоліну та флейту і їх вважають музами.

Інструмент має 22 регістри; недоукомплектований, потребує реставрації. З 20 століття пошкоджений орган не діє.

Усипальниця, надгробки, пам'ятні дошки[ред.ред. код]

В храмі були поховані: Ельжбета Сенявська, Александр Станіслав Белжецький,[7] Яблоновський Ян Станіслав та його дружина Маріанна з Казановських, Яблоновський Станіслав Ян

В лівій наві храму збереглись надгробки, пам'ятні дошки з епітафіями Яблоновським: Яну (1659 р.), Яну Станіславу та його дружині Маріанні з Казановських, Станіславу Яну, Станіславу Вінцентію. На одному зі стовпів, що відділяє центральну наву від правої, є пам'ятна дошка Пйотру Скарзі, на інших - представникам родів Вижицких, Дідушицьких.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://lviv.travel/ua/trash/historicalplaces/~1481/
  2. Kaniewska I. Sieniawsckа z Gostomskich Elżbieta Łucja (1573–1624) / Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996.— t. XXXVII/1, zeszyt 152.— S. 88 (пол.)
  3. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові.— Львів: Каменяр, 1991.— 168 с. ISBN 5-7745-0316-X С. 67
  4. Богослужіння у Церкві Петра і Павла у Львові заплановане на 6 грудня, — мер (zaxid.net, 13 жовтня 2011 року)
  5. Садовий: Відкриття костелу Єзуїтів — найважливіше досягнення громади (zaxid.net, 7 грудня 2011 року)
  6. Книги з костелу Єзуїтів перевезуть у нове приміщення ще цього року, — Садовий (zaxid.net, 20 вересня 2011 року)
  7. K.Piwarski. Bełżecki Aleksander Stanisław (†1677) // PSB, t.1, Kraków, 1935. (пол.) s. 414

Джерела[ред.ред. код]

  • Шубарт Павло. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини.- Одеса, 2012. - С.52-62. - ISBN 978-966-413-321-7
  • Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид., — Львів: Каменяр, 1991. — С. 35. — ISBN 5-7745-0358-5.
  • Козицький А. (редактор). Костел єзуїтів (Костел святих апостолів Петра і Павла). // Енциклопедія Львова.— Львів: «Літопис», 2010. т. 3. стор. 472–477. ISBN 978-966-7007-99-7.

Посилання[ред.ред. код]