Костел і монастир бенедиктинок (Львів)
| Церква і монастир бенедиктинок | |
|---|---|
 Двір монастиря бенедиктинок | |
| 49°50′44″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.8455972° пн. ш. 24.0318944° сх. д.Координати: 49°50′44″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.8455972° пн. ш. 24.0318944° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Львів |
| Архітектор | Павло Римлянин |
| Початок будівництва | 1597 |
| Кінець будівництва | 1616 |
| Будівельна система | блочний каміньd |
| Стиль | ренесанс |
| Належність | УГКЦ |
| Адреса | площа Вічева, 2 |
| Епонім | День усіх святих |
  Костел і монастир бенедиктинок (Львів) (Україна) | |
 | |
 Костел і монастир бенедиктинок у Вікісховищі | |
Косте́л Усі́х Святи́х і монасти́р бенедикти́нок — памʼятка ренесансної архітектури у Львові. Охоронні номери 369/0, 369/1.
Коротка історія[ред. | ред. код]
М. Борковська стверджувала, що монастир заснувала 1593 роцку шляхтянка Катажина Сапоровська, яка використала для цього спадок батька Адама.[1] Щоправда, Збіґнев Горнунґ у біограмі про архітектора Павла Римлянина стверджував, що: Адам Коло Сапоровський записав фундуш для храму та монастиря 14 січня 1595; наріжний камінь 14 липня 1595 року освятив львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський, який також консекрував тринавний храм 29 листопада 1597 року[2].
Школа при монастирі стала першим у Львові та Червоній Русі жіночим навчальним закладом, черниці головну увагу звертали на виховання панянок-шляхтянок.[3] Монастир став другим жіночим у Львові після монастиря кларисок. Будівництво розпочато 1597 року і завершено 1616-го за участю Павла Римлянина, про що він сам свідчив у своєму заповіті[4]. 1598 року храм освячений львівським латинським архієпископом Яном Димітром Соліковським.[джерело?] Споруди сильно постраждали від пожежі 1623 року. Відбудовані до 1627 р. архітектором Яном Покоровичем, молодша донька якого була послушницею в цьому монастирі. Можливо, саме Покорович є автором вежі, оскільки вона відсутня на збереженому у Центральному державному історичному архіві проекті, виконаному, ймовірно, самим Павлом Римлянином.
Монастир часто відвідував небіж абатиси Дороти Данилович — король Ян ІІІ Собєський з дружиною, 1672 року переконав її покинути монастир через загрозу нападу турків, допомагав обителі.
Наступна реставрація відбулася після пожежі 1748 р. (архітектор Мартин Урбанік).
До південно-східної частини примикає споруда келій: камʼяна, складна в плані, двоповерхова, що зберегла прийоми будівництва та елементи ренесансної доби. Початково була збудована з дерева одночасно з мурованою церквою.
Цікавою є відкрита лоджія монастиря з трьома арками, замкові камені яких служать консолями для скульптур, встановлених в нішах. Арки з часом було закладено, і тим самим колони перетворено на пілястри. Це створило додаткове приміщення, але значною мірою спростило довершений вигляд монастирського будинку. Своєрідним є конструктивне вирішення склепіння сіней, що спирається на один масивний стовп. У багатьох приміщеннях збереглися різьблені замкові камені і консолі.
Будучи збудований за межами міських мурів, монастир, як і інші середміські монастирі, мав риси оборонної архітектури. Подвірʼя початково було утворено храмом, монастирським будинком і муром, зведеним у 1608–1610 роках. До монастирського комплексу належав також сад — зразок садово-паркової архітекури ренесансної доби, автором планування якого також був Павло Римлянин[5].
На початку XIX ст. у відносно невеликій церкві було вісім вівтарів, дерев'яний хрест з розп'яттям, західна емпора, два бічні балкони (на одному з них був орган), проповідальниця, сповідальниця, лавки. Проекти вівтарів та різьбярські роботи в інтер'єрі храму були виконані, певне, у 1770-1780-х роках. Їх архітектура схожа на роботи Бернарда Меретина і Йогана Георга Пінзеля та їх безпосередніх послідовників[6] (наприклад, вівтарі в костелі місіонерів у Городенці, костелах в Бучачі, Наварії[7]). Столяр Горнунг (Hornung) виконав нові елементи для нижнього хору черниць у храмі, які 1889 року встановили замість усунутих звідти, які за традицією походили ще з часів настоятельки Анни Сапоровської[8].
У 1906 році новий головний вівтар виконано за проектом Яна Тарчаловича у стилі модернізованого ренесансу. До нашого часу не збережений.[9] 1935 року до зовнішнього боку монастирського муру від вулиці Пішої прибудовано школу (Науковий заклад сестер бенедиктинок) у стилі функціоналізму за проектом Вітольда Равського.[10]
У радянські часи у церкві влаштовано склад, а у приміщенні монастиря було Музично-педагогічне училище № 2. У 1946 році на території монастирського саду збудовано середню школу № 19.[5] Нині монастирський комплекс належить згромадженню сестер студиток і називається Храм Усіх Святих і монастир Покрови Пресвятої Богородиці сестер студиток. У монастирі діє школа святої Софії.
Відомі особи[ред. | ред. код]
- Анна Сапоровська — абатиса у 1608—1638 роках
- Кристина Сапоровска — абатиса у 1630—1640 роках
- Дорота Данилович — абатиса у 1640—1687 роках, була похована біля порогу церкви[11]
- Маґдалена Куропатницька — дочка київського каштеляна Яроша (Героніма) Станіслава Куропатницького гербу Нечуя.[12]
- Боґуміла (у світі — Зофія Скарбек) — рідна сестра Львівського латинського архієпископа Яна Скарбека; абатиса з 1718 року, померла 1730 року).[13]
- Саломея (Соломія) Вишневецька — найстарша дочка Димитра Єжи Вишневецького[14]
- Анна Потоцька — абатиса, донька галицького підкоморія Домініка Потоцького[15]
- Єлизавета Цебровська[16]
- Катажина, Уршуля Нарайовські[17]
- Теофіля, Францішка Стемпковські[18]
- Ядвіґа, Тереза Незабітовські гербу Любич[19]
- Анна Елеонора Коссаковська[20]
- Маріанна Семенська — дочка львівського каштеляна Яна Семенського
Світлини[ред. | ред. код]
-
Західний фасад костелу -
Інтер'єр костелу -
Подвір'я перед монастирем -
Вигляд монастиря зі сходу -
Вигляд з півночі -
Фреска над воротами -
Будинок органіста -
Колишній Науковий заклад сестер бенедиктинок -
Вигляд на дзвіницю -
Охоронна дошка
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Borkowska M. Saporowska (Szaporowska) Katarzyna (1549?—1608) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 1994. — T. XXXV/2, zeszyt 145. — S. 176. — ISBN 83-86301-01-5. (пол.)
- ↑ Hornung Z. Paweł Rzymianin (zm. ok. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/3, zeszyt 106. — S. 372. (пол.)
- ↑ Charewiczowa Ł. Daniłowiczowa Dorota (ur. ok. 1607 †1687) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV, zeszyt 16. — S. 418. (пол.)
- ↑ Замостяник І. Тестамент львівського архітектора Павла Римлянина Переглянуто 2 травня, 2010
- ↑ а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 117. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Kurzej M. «Beuronizacja»… — S. 117.
- ↑ Kurzej M. Kościół p.w. Wszystkich Świętych i klasztor Benedyktynek // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, Pasaż, 2011. — T. 19. — S. 139. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-92-5. (пол.)
- ↑ Kurzej M. «Beuronizacja»… — S. 120.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 452.
- ↑ Ґранкін П. Е. Львів у кривому дзеркалі // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація» — 2007. — № 17. — С. 198.
- ↑ Charewiczowa Ł. Daniłowiczowa Dorota (ur. ok. 1607 †1687)… — S. 419.
- ↑ Trawicka Z. Kuropatnicki Hieronim (Jarosz) Stanisław herbu Nieczuja (zm. 1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/1, zeszyt 68. — S. 253. (пол.)
- ↑ Kaźmierczyk A. Skarbek Krzysztof h. Abdank (ok. 1630—1706) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 21. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 551—552. (пол.)
- ↑ Przyboś A. Potocki Dominik h. Pilawa (zm. 1683) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 803. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — T. 1. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — S. 236. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności … [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 339.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 23 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 204.
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy Złotej wolności… [Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 3. — S. 368.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 1 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — T. 2 — S. 634.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бойко О. Г., Слободян В. М. Монастир сестер бенедиктинок // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 16, 2006. — С. 39—44. — ISBN 966-95066-4-15.
- Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 13, 14. — ISBN 5-7745-0358-5.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К : Будивельник, 1983—1986. — Т. 3. — С. 10.
- Kurzej M. «Beuronizacja» lwowskiego kościoła benedyktynek [Архівовано 12 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 2012. — T. VII. — S. 117—140. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- prysjan.ucoz.ua/lviv/ [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.]