Костогриз
| Костогриз | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Coccothraustes coccothraustes (Linnaeus, 1758) |
||||||||||||||
 Жовтий — перелітний, зелений — осілий, синій — райони зимівель |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Костогриз, або косториз звичайний (Coccothraustes coccothraustes) — птах родини в'юркових. В Україні осілий, кочовий, перелітний птах.
Зміст |
Морфологічні ознаки [ред.]
Завбільшки з шпака. Легко визначаться в природі по великій голові, масивному товстому дзьобові та і своєрідному забарвленню: верх голови і спина коричневі, шия сіра, низ тіла бурувато-рожевий, на горлі добре помітна чорна пляма, а на чорних крилах і хвості — білі плями (особливо добре вони виділяються в польоті). У самки забарвлення не таке яскраве, все оперення з сірувато-зеленим відтінком. Маса тіла 48—62 см, довжина тіла близько 18 см.
Поширення та чисельність [ред.]
Костигриз широко поширений по всій Євразії (від Британських островів до Японії та Аляски), однак, як правило, не заходить далеко на північ і північний схід. На південь гніздовий ареал охоплює Крим, Кавказ; в Сибіру доходить на схід до Японії. Під час міграцій досягають Марокко, Алжиру, Туреччини.
В Україні гніздиться майже на всій території, крім Присивашшя та рівнинного Криму; мігрує і зимує скрізь[1].
Чисельність в Європі дуже велика, оцінена в 2,4—4,2 млн. пар, в Україні — 345—460 тис. пар[2].
Розмноження [ред.]
У гніздовий період тісно пов'язаний з широколистяною деревною рослинністю. Віддає перевагу старим, як затіненим, так і розрідженим лісам з перевагою широколистяних дерев (дуб, граб, клен, ясен). Зустрічається в дібровах, дубово-грабових, дубово-ясеневих, ялиново-широколистяних лісах. Деякі пари гніздяться у старих листяних парках в містах.
Гніздиться окремими парами. Гніздо розташовує на деревах, зазвичай на висоті 3—5 м, зрідка 2—2,5 м або до 15 м. Будує гніздо переважно на листяних деревах (дуб, граб, клен, липа, груша, береза, горобина), іноді на високих кущах (ліщина, глід). Розміщує його, як правило, в кроні дерева, біля стовбуру, в розгалуженні товстої гілки або на тонких гілках біля вершини дерева.
Гніздо у вигляді плоскої чаші. Його стінки та дно складені з сухих деревних гілочок та мають по верхньому краю включення з лишайників, інколи з суцвіть трав. Лоток вистелений порівняно тонким шаром дрібних корінців, нерідко смужками лика, стеблами трав з домішкою кінського волосся. Кладка складається з 4—6 (частіше 5) яєць, іноді з 3. Шкаралупа злегка блискуча, зеленувато-сірого або блідо-блакитнувано-зеленого кольору, вкрита рідкими темно- та оливково-бурими досить крупними поверхневими плямами та завитками. Глибока плямистість світло-сіра.
Свіжі кладки з'являються в травні. Насиджує кладку самка, у цій час її годує самець, воно триває 11—13 (частіше 12) діб[3].
Живлення [ред.]
Живиться кісточками черемхи та вишні, менш охоче поїдає горобину та бузину, а також насіння граба, клена, чортополоху, соняшника, букові горішки. Навесні живляться також бруньками та молодими пагонами, а влітку — комахами (голі гусениці метеликів, травневі хрущі тощо).
Посилання [ред.]
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- ↑ Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск: Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8
Література [ред.]
