Костриця лучна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костриця лучна
Fescue 9029.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Streptophytina)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Commelinids
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
або Злакові (Gramineae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Poeae
Підтриба: Loliinae
Рід: Костриця (Festuca)
Вид: Костриця лучна
Біноміальна назва
Festuca pratensis
Huds. 1762
Синоніми
Festuca elatior auct. Amer
Schedonorus pratensis (Huds.) P.Beauv.
Lolium pratense (Huds.) Darbysh.[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Festuca pratensis
EOL: 1115749
IPNI: 403321-1
ITIS logo.jpg ITIS: 40822
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4608
Logo-ThePlantList.png The Plant List: kew-416331
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Festuca pratensis

Костриця лучна або Вівсяниця лучна (Festuca pratensis Huds.) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Костриця (Festuca) родини Тонконогові (Poaceae) або Злакові.

Поширення та екологія[ред.ред. код]

Оригінальний ареал костриці охоплює Європу і Азію[2]. Згодом рослина поширилась на території Близького Сходу, Америки, Австралії та Нової Зеландії і сьогодні використовується майже в усьому світі. В Україні вид широко поширений в заплавах річок, на лісових галявинах, біля доріг, на схилах балок і суходільних луках Лісостепу, в Степу трапляється менше.

Мезофіт, добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 2,0-3,0 місяців. Зимо- і морозостійка. Стійка до весняних та осінніх заморозків, але не стійка до посухи. Успішно росте на основних типах ґрунтів лісової і лісостепової зон, включаючи зволожені легкі і окультурені торф'яні та торфово-глейові ґрунти[3]. Найпридатніші для костриці помірно вологі родючі суглинкові ґрунти.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

442 Festuca pratensis.jpg

Багаторічна нещільнокущова верхова злакова трав'яниста рослина із прямостоячим стеблом 30-120 см заввишки. Листки вузькі, шириною 3-5 мм, плоскі, гладенькі, знизу світло-зелені, блискучі, біля основи листової пластинки є вушка, язичок дуже короткий (до 1 мм), зубчастий. Генеративні стебла облистнені погано. Багато прикореневого листя.

Коренева система мичкувата, добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160–180 см. Але основна маса коріння (більше 90%) розміщена в шарі ґрунту 40 см.

Суцвіття — розлога волоть 6-20 см завдовжки (при достиганні стиснута), здебільшого пряма, з нижніми гілочками зібраними по 2 (3), з них більш довга з 1-4 (6) колосками, інша з 1-3 колосками[4]. Колоски зелені або слабо фіолетові, лінійно-довгасті, довжиною до 15 мм, 3-10-квіткові. Нижні квіткові луски широколанцетні, 5-7 мм довжиною, голі, на верхівці гострі, але без ості. Плід — зернівка, насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні. Маса 1000 насінин — близько 2 г.

Цвіте в травні-червні, дозріває в липні-серпні[3]. Анемофіл.

Значення і застосування[ред.ред. код]

Широко використовується в культурі, цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Цінний компонент травосумішей (з конюшиною червоною і тимофіївкою лучною), які використовують для поліпшення природних угідь та створення культурних пасовищ та сіножатей короткострокового і довгострокового використання. Вирізняється високою кормовою цінністю, за кормовими властивостями стоїть вище тимофіївки, також краще відростає після скошування і випасання. У травостої тримається 6-8 і більше років. Як самостійна культура використовується в основному на насіння[3].

Відростає в другій половині квітня, придатна для пасіння на початку, для укосу — наприкінці травня. У вологих умовах за сезон формує 2-3 укоси урожайністю 230–315 ц/га. У рік сівби росте повільно, повного розвитку досягає на 2-3-й рік життя. В 100 кг трави міститься 21-26 кормових одиниць, у сіні — 53-55 кормових одиниць і до 4 кг перетравного протеїну[5]. Урожайність сіна сягає 50-80 ц/га, при зрошуванні й удобрюванні зростає до 120 ц/га. Урожайність насіння — від 4 до 8 ц/га.

Примітки[ред.ред. код]

  1. GRIN Taxonomy for Plants(англ.)
  2. Довідник назв рослин України
  3. а б в Ботаническое описание с/х культуры в Агроэкологическом атласе России и сопредельных стран(рос.)
  4. Ботаническое описание в Агроэкологическом атласе России и сопредельных стран(рос.)
  5. Вівсяниця лучна (Festuca pratensis Huds)

Посилання[ред.ред. код]