Косівка (Білгород-Дністровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Косівка
Вид на Косівку з коси
Вид на Косівку з коси
Вид на Косівку з коси
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Білгород-Дністровський район Білгород-Дністровський район
Громада Сергіївська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51040210030012381
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване XV вік після Р.Х.
Населення 258
Площа 0,61 км²
Густота населення 422,95 осіб/км²
Поштовий індекс 67792
Телефонний код +380 4849
Географічні дані
Географічні координати 45°59′54″ пн. ш. 30°19′17″ сх. д. / 45.99833° пн. ш. 30.32139° сх. д. / 45.99833; 30.32139Координати: 45°59′54″ пн. ш. 30°19′17″ сх. д. / 45.99833° пн. ш. 30.32139° сх. д. / 45.99833; 30.32139
Водойми Будацький лиман
Місцева влада
Адреса ради 67780, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сергіївка, вул. Гагаріна, 3
Карта
Косівка. Карта розташування: Україна
Косівка
Косівка
Косівка. Карта розташування: Одеська область
Косівка
Косівка
Мапа
Мапа

CMNS: Косівка у Вікісховищі

Косі́вка — село Сергіївської селищної громади Білгород-Дністровського району Одеської області в Україні. Населення становить 258 осіб. В селі є школа (Косівська загальноосвітня школа I ступеня), медпункт, бібліотека, Церква євангельських християн-баптистів (прибл. 25 членів) та магазин.

Географія[ред. | ред. код]

Розташування Косівки на карті
Вид на лиман, косу і море з Косівки

Косівка є типовим бессарабським селищем, розташованим у тій частині Бессарабії, де етнічна більшість населення становлять українці. Тому більшість населення села — українці. До другої світової війни в Косівці мешкало 80 % українців і 20 % росіян. Після війни до села приїхало багато молдаван, у зв'язку з будівництвом санаторіїв Сергіївки Молдавською РСР.

Деякі мешканці Косівки продають свої овочі, фрукти, молоко, сир та бринзу на базарі в Сергіївці. Раніше в селі було багато корів, але зараз їх дуже мало. Багато людей держать кози. Майже кожен двір має свій виноградник. Більшість виноградників — це винні сорти і тільки деякі виноградники мають столові (європейські) сорти.

Більшість хат у селі збудовано перед другою світовою війною. Будувалися вони з «чамура» (глина з соломою) або «пац» (великі цеглини з «чамура»). Дахи були покриті черепицею. За останні 50 років в селі збудовано тільки декілька сучасних двоповерхових домів з використанням сучасних будівельних матеріалів. В селі є водопровід від власної 100-метрової свердловини, вода з якої має лікувальні властивості.

Будацький лиман, на березі якого розташована Косівка колись мав з'єднання з морем і можна було човном вийти з лиману в море. У ранні радянські часи в Косівці існував рибколгосп який мав свої моторні човни «магуни», на яких рибалки виходили в море і ловили рибу. Після того, як у зв'язку з будівельними роботами в Сергіївці зникло з'єднання лиману з морем, рибколгосп припинив вилов риби.

Косівка має дуже вигідне географічне положення. Розташована вона на березі Буджацького лиману. Грязі цього лиману лікують від багатьох хвороб і використовуються в санаторіях Сергіївки. Лиманська вода — солона і також має лікувальні властивості. З Косівки до моря можна дістатися моторним човном через лиман або наземним транспортом через Сергіївку або Курортне. Асфальтова дорога (траса) обходить Косівку на відстані понад одного кілометра. В селі немає ніяких розважальних закладів, а в єдиному магазині не продаються алкогольні напої. Завдяки всьому цьому, Косівка є спокійним курортним селищем, нетиповим для зони відпочинку.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 267 осіб, з яких 113 чоловіків та 154 жінки.[1]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 258 осіб.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 78,29 %
російська 15,89 %
молдовська 5,04 %
німецька 0,39 %

Корінні жителі Косівки розмовляють бессарабським діалектом української мови. Цей діалект має багато слів румунського і російського походження, тому що це була територія Румунії, а пізніше — СРСР. Наприклад, кукурудзу називають румунською «папушоя». Слово «ставити» чи «поставити» використовується замість слів «зробити», «класти» і «покласти». Наприклад, замість «зробити укол», селяни кажуть «поставити укол». Замість «покласти цукор у чай», кажуть «поставити цукор в чай». Замість «Косівка», кажуть «Косовка». «Соша» на місцевій мові — це асфальтова дорога чи траса. Селяни, які жили в Косівці до 1940 року, ходили до румунської школи і знали румунську мову. Їхні діти й онуки вже не знають румунську мову, але використовують багато румунських слів. Унаслідок впливу СРСР багато селян розмовляє українською мовою, але вміє писати й читати тільки російською. У часи СРСР до села приїхало багато молдаван і росіян, які розмовляють переважно молдовською і російською мовами.

Література та мистецтво[ред. | ред. код]

Мистецтво Косівки
Мистецтво Косівки
Мистецтво Косівки

Косівка має своїх поетів та художників.

Казка про Косівку[ред. | ред. код]

Автор: Ірина Костик

Розповім я вам казку: слухайте усі, будь ласка!

За царя Панька, як земля була тонка, А може за царя Гороха, чи, навіть, за казкового Оха.

Жив на світі чоловік. Одного разу він взув чоботи, та й надумав важку роботу: Побудував собі та п'яти синам хати, міцні, гарні та багаті.

Потім возив він рибу з морської коси — не багато, не мало, а повні вози.

Через те назвали хати-обновки просто — Косовка.

Сини теж працювали і тому усе мали.

Один в лимані із сітками лазив, батьківські вози ті рибою мазав.

І була у нього чимала сім'я — Лазукіни зветься династія та.

Другий син був рибалкою простим: із вудкою на березі сидів собі просто.

Була і в цього велика сім'я, Берегові і Рибальченки — їх ім'я.

Третій син ростив багато хліба, паляниці щедро різав на скиби.

Знаєте, як роду його ім'я? Та це ж Скибенків династія.

Син четвертий мав гарну вроду і погану вдачу: де він — там бійка, буза, там крик із плачем.

Та нащадки його не такі: Бурзаковські працьовиті, веселі та спокійні.

П'ятий син мав жінку — ткачиху, возив щонеділі товар на базар собі тихо.

Знаєте яке їм дав народ ім'я? Це майстрів Ткаченко династія.

Потім до хат Косовки прийшли нові люди, з далеких країв і зблизька — відусюди.

Були там селяни, солдати, козаки… Прізвища їх: Кочмарі, Комісаренки, Халаки, Андрющенки, Дармограї, Мудряки, Моги, Добрянські та Поліненки…

Люд усе прибував, прибував, нових собі хаток набудував.

Тут усім гарно жилось, всім везло — отак і виникло наше село.

Це один з ранніх віршів Ірини Костик. Але саме цей вірш вона вирішила опублікувати, оскільки він стосується Косівки. Вірш не відображає правдиву історію заснування Косівки, а скоріше є вигадкою. Тому Ірина назвала цей вірш казкою. Але прізвища, що згадуються у вірші — правдиві.

Інші мешканці Косівки, які не побажали назвати свої ім'я, друкувалися в наступних виданнях:

  • Журнал «Знаменосец» Міністерства оборони СРСР;
  • Газета «Балтиец», Балтійськ, СРСР;
  • Журнал «Piękne miejsca», Варшава, Польща;
  • Журнал «Budownictwo okrętowe i gospodarka morska», Гданськ, Польща.

Історія[ред. | ред. код]

1484–1812
1812–1856
1856–1878
1878–1918
1918–1940
1940–1991

Османська імперія Османська імперія (Татарський період, XV—XIX в. після Р. Х.)

Село було засноване татарами у XV віці після Р. Х. У цей час воно входило до Буджацької орди із центром в Ак-Кермані (Білій Фортеці). На косівському цвинтарі є татарські пам'ятники, які свідчать про це. Недалеко від Косівки був розташований військовий кордон, який мав попереджувати Ак-Керман про загрозу з моря. Від кордону до Ак-Керману йшла майже пряма дорога, щоб гінці могли дістатися до Ак-Керману якомога швидше. Кордон був розташований на самому високому місці над лиманом і морем. Сьогодні на цьому місці розташована прикордонна застава і село Кордон (сучасна назва — Курортне). Від Косівки до Ак-Керману також йде майже пряма дорога, яка з'єднується з дорогою Кордон — Ак-Керман перед селищем Софієнталь (сучасна назва — Софіївка). У ті часи Будацький лиман мав з'єднання з морем і правдоподібно, що татарське село на місці Косівки мало свою пристань, яка була захищена косою від штормів на Чорному морі. Це була ідеальна гавань. У ті часи головним видом вантажного транспорту були човни та кораблі. Тому Косівка відігравала істотну роль в інфраструктурі Буджацької орди.

Російська імперія (Період Російської імперії, 1812—1918 рр.)

За Бухарестським трактатом 1812 року всі землі, що лежали між Дністром і Дунаєм, остаточно перейшли до Російської імперії. Буджацьких і ногайських татар було виселено до Таврійської губернії. Косівка відійшла до Аккерманського повіту Бессарабської губернії, яка активно заселювалася колоністами з багатьох країн. 1917 року в Косівці була збудована школа, яка існує по сьогодні.

Румунія Румунія (Румунський період, 1918—1940 рр.)

В середині січня 1918, за домовленістю з командувачем Румунського фронту генералом Д. Щербачовим, румунські війська зайняли територію Бессарабії. В умовах румунської окупації бессарабський парламент «Сфатул Церій» («Рада Країни») проголосив 25 листопада 1918 приєднання Бессарабії до Румунії. Косівка входила до складу Румунії до 1940 року. Румунська назва Косівки — Codăeşti (Кадаєшти).

Період Другої світової війни (1940—1944 рр.)

У 1940 році внаслідок Молотова — Ріббентропа Бессарабія була окупована СРСР. Аккерманський повіт разом з Косівкою приєднали до України. 7 серпня 1940 року Косівка увійшла до Аккерманської області. 7 грудня 1940 року Косівка перейшла до Ізмаїльської області. З 19.07.1941 до 25.08.1944 територія Ізмаїльської області була захоплена румунськими та німецькими військами. Із серпня 1941 до серпня 1944 Косівка входила до складу Румунії.

СРСР СРСР (Радянський період, 1944—1991 рр.)

В серпні 1944 року Косівку захопила радянська армія. 15.02.1954 Косівка увійшла до складу Одеської області. У радянські часи в селі діяли рибколгосп і ферма.

Україна Україна (Український період, від 1991 р.)

Після проголошення незалежності України у 1991 році, Косівка стала частиною незалежної України. В Бессарабії проживали українці, росіяни, молдовани, гагаузи і болгари. Косівка входила до етнічної зони, де більшість населення становили українці. Але українська історія села починається тільки з 1940 року і до того часу Косівка ніколи не була частиною України.

Релігія[ред. | ред. код]

Церква євангельських християн-баптистів
Церква євангельських християн-баптистів
Церква євангельських християн-баптистів
Церква євангельських християн-баптистів, 30 квітня 1978 р.

У 1931 р. в селі збудована Церква євангельських християн-баптистів. До цього віряни ходили на зібрання до села Вільне (давня назва — Каторга), де була церква баптистів. Землю для будівництва церкви подарували віруючі селяни. Будівництво велось руками самих віруючих. Після приходу радянської влади, будинок церкви забрали і зробили з нього конюшню, а пізніше — клуб. Після розпаду СРСР й утворення незалежної України, будинок церкви було повернено релігійній громаді за наказом Президента України. Церква євангельських християн-баптистів села Косівка є членом Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів. Баптисти вірять в Святу Трійцю: Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого. Вони вважають, що Біблія — є єдине Слово Боже. Кожен, хто кається у своїх гріхах і вірить, що Господь Ісус відкупив його від гріхів Своєю Кров'ю — буде жити вічно на Небі з Богом. А всі інші — потраплять до пекла за свої гріхи, де знаходитимуться до суду. Після суду ті, хто не був записаний у Книзі Життя, потраплять до озера вогню, де вічно мучитимуться. Баптисти не вірять у «чистилище», оскільки Біблія не говорить про це. Кожна людина під час свого життя на Землі приймає найважливіше рішення — де вона буде після смерті. А після смерті вже не можна покаятися і перейти з пекла до раю. У зв'язку з цим баптисти закликають людей покаятися і прийти до Бога, поки вони ще живуть на Землі.

В селі також є незалежна християнська церква. Церква не належить до жодної деномінації чи релігійного союзу і не є харизматичною церквою. Вчення церкви будується тільки на Біблії. Незалежна християнська церква не має державної реєстрації і не має будинку церкви. Віряни збираються в своїх домах. Церква не збирає десятини та пожертвування. Віряни нічого нікому не платять. Господь сам покриває потреби церкви.

Молодь села[ред. | ред. код]

Клуб "Майбутнє України"
Клуб "Майбутнє України"

На базі Церкви євангельських християн-баптистів в селі був створений клуб для молоді «Майбутнє України». Завдяки цьому клубові, діти не п'ють та курять, а збираються разом для вивчення Біблії, співу, гри на піаніно та гітарі, кулінарії, гри в футбол й інших цікавих речей.

У 90-і роки багато людей кинулось у бізнес та й забуло про своїх дітей. Цих дітей виховувало телебачення, де без жодного контролю їм показували насилля, секс та різні розбещення. Сучасні часи не кращі тому, що в багатьох хатах тепер є супутникові антени і дорослі не контролюють те, що дивляться діти. Життя багатьох людей обмежується пияцтвом та супутниковим телебаченням. У наслідок цього появилося покоління, яке не має жодних моральних обмежень.

Тому метою клубу «Майбутнє України» є виховання морально здорових дітей з християнськими цінностями. Серед лідерів клубу є психолог.

Клуб «Майбутнє України» не отримує жодної матеріальної допомоги від держави. Усі витрати клубу покриваються Церквою євангельських християн-баптистів та окремими віруючими. Лідери клубу не отримують жодного матеріального винагородження за свою працю в клубі.

Школа[ред. | ред. код]

Косівська загальноосвітня школа I ступеня (2010 рік)

]

Новорічне свято в школі (2010 рік)

Косівська загальноосвітня школа I ступеня розташована на центральній вулиці (вул. Жовтнева, 1) у будинку, який був збудований 1917 року. Попри вік будівлі, технічний стан будинку є дуже добрий.

Може видаватися, що рівень знань у сільських дітей нижчий, ніж у дітей в місті. Але завдяки високому професіоналізму директора і вчителя Косівської школи, а також завдяки малій кількості учнів, рівень знань учнів цієї школи набагато перевищує рівень знань міських шкіл. Цю школу можна порівняти з ексклюзивною приватною школою, де мало дітей в класі, а вчитель має високу кваліфікацію.

У будинку школи також знаходяться медпункт, бібліотека та клуб. Медпункт має все необхідне не тільки для першої допомоги, але й для амбулаторного лікування хворих.

Транспорт[ред. | ред. код]

Автобус "Б-Дністровський — Попаздра"
Центральна вулиця Косівки — Набережна (колишня Жовтнева)

Косівка має автобусне сполучення з містом Білгород-Дністровським та селищами (автобус «Попаздра — Б-Дністровський»):

  • Шабо,
  • Біленьке,
  • Сергіївка,
  • Чабанське.

До Косівки можна доїхати з Одеси — мікроавтобусом «Одеса — Сергіївка» (відходить від Одеського залізничного вокзалу), потім із Сергіївки до Косівки автобусом або таксі; з Б-Дністровського — автобусом «Б-Дністровський — Попаздра» (їде через Косівку).

У селі збудовано невеликий дерев'яний причал, який використовується для швартування моторних човнів, а також для купання в лимані.

Вулиці Косівки не мають асфальтованого покриття. Але стан доріг цих вулиць є набагато кращим, ніж стан асфальтованої дороги (траси), яка оминає Косівку.

Море[ред. | ред. код]

Чорне море (вид із коси)
Креветки з моря

Колись море відігравало найважливішу роль у житті селян. Чоловіки працювали рибалками, а жінки працювали в санаторіях та будинках відпочинку Сергіївки. Море годувало людей у прямому й переносному розумінні. Сьогодні ловити рибу в морі — дуже дорого. Дозвіл на вилов риби коштує так багато, що дешевше купити рибу в магазині. Через це рідко можна зустріти місцеву рибу в магазині. Переважна більшість риби в магазинах — це імпорт із-за кордону.

Для тих, хто хоче приїхати на море ловити рибу, треба попередньо довідатися чи діє заборона на рибальство і якщо діє, то на які види риб. Регулювальним органом є Державний комітет рибного господарства України. Документом, який регулює рибальство, є «Наказ про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства…», який можна знайти на сторінці «Законодавство України» сайту Верховної Ради України.

Цей «Наказ» створили фахівці рибного господарства України, але не зовсім зрозуміло, чому мідії, які є під загрозою зникнення, можна ловити по 5 кг на особу за одну добу, а рапана, який є інтрузом, шкідником і загрозою Чорного моря, можна ловити тільки 10 штук на особу. Рапана знищує мідії і їх треба виловлювати якомога більше. На жаль фахівці рибного господарства цього не розуміють.

Дозволяється одній особі вилов за одну добу таких видів у таких кількостях:

  • Риба — 3 кг;
  • Мідії — 5 кг;
  • Рапана — 10 шт;
  • Креветки — 1 кг.

Забороняється любительське виловлювання таких видів риб:

  • Камбали-калкан;
  • Всіх видів крабів;
  • Устриць.

Забороняється риболовля у такі строки:

  • У Буджацькому лимані — з 1 травня по 15 червня;
  • Кефалі в морі і лимані — з 20 серпня по 10 вересня;
  • Бичка в Чорному морі — з 1 травня по 15 червня;
  • Глоси в морі і лимані — з 14 лютого до 1 травня;
  • Креветок — з 1 червня по 31 серпня;
  • Мідії — з 1 червня по 30 серпня.

Інспектори Державної прикордонної служби постійно контролюють море і лиман. Вони виконують обов'язки органів рибоохорони. Прикордонна застава у Курортному має вишку з потужним біноклем, завдяки чому здійснюється контроль. У разі виявлення правопорушення, прикордонна застава висилає патруль, який з'являється дуже швидко. Інспектори рибоохорони незалежно від прикордонників також контролюють море та лиман. Інколи органи рибоохорони проводять спільні акції з Державною прикордонною службою.

Оскільки Косівка знаходиться в прикордонній зоні, інспектори Державної прикордонної служби мають право перевіряти паспорти. Тому іноземцям потрібно мати з собою паспорти та імміграційні картки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019. 
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019. 

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела, посилання і література[ред. | ред. код]