Косіор Станіслав Вікентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав Вікентійович Косіор
Станіслав Вікентійович Косіор

COA Ukrainian SSR.png 4-й Секретар ЦК КП(б)У Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg
Час на посаді:
30 травня 1919 — 17 листопада 1920
Попередник Емануїл Йонович Квірінг
Наступник Вячеслав Михайлович Молотов

Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg 1-й Секретар Зафротового бюро ЦК КП України
Час на посаді:
5 липня 1919 — 10 грудня 1919
Попередник посада щойно заснована
Наступник посада щойно скасована

COA Ukrainian SSR.png 2-й Генеральний Секретар ЦК КП(б)У Flag of Ukrainian SSR (1929-1937).svg
Час на посаді:
14 липня 1928 — 23 січня 1934
Попередник Лазар Мойсейович Каганович
Наступник посада щойно скасована; він сам як Перший Секретар ЦК КП(б)У

COA Ukrainian SSR.png 1-й Перший Секретар ЦК КП(б)У Flag of Ukrainian SSR (1929-1937).svg
Час на посаді:
23 січня 1934 — 27 січня 1938
Попередник посада щойно скасована; він сам як Генеральний Секретар ЦК КП(б)У
Наступник Микита Сергійович Хрущов

Національність поляк
Релігія Атеїзм
Нагороди Орден Леніна

Станісла́в Віке́нтійович Косіо́р (пол. Stanisław Kosior) (18 листопада 1889 р. — 26 лютого 1939 р.) — більшовицький партійний і радянський діяч, Генеральний Секретар та Перший Секретар ЦК КП(б)У, один з організаторів Голодомору в Україні 1932–1933[1]. Злочинець.

Біографія[ред.ред. код]

Станіслав Косіор народився у м. Венґрув (Польща). Поляк за національністю.

Член РСДРП(б) з 1907 р. 19071918 — учасник більшовицького руху в Донбасі і на Дону.

Березень-квітень 1918 р. — входив до складу Народного Секретаріату як народний секретар у справах фінансів.

Був одним з організаторів КП(б)У.

Літом 1919 після наступу Добровольчої армії ЦК КП(б)У створило Зафронтове бюро (Зафронтбюро) на чолі з Косіором.

19221928 — займав керівні посади в органах РКП(б).

19281938 — генеральний (з 1934 р. — перший) секретар ЦК КП(б)У. 14 липня 1928 об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У звільнив Л.Кагановича від обов'язків члена політбюро і генерального секретаря ЦК КП(б)У та обрав членом ЦК, політбюро і генеральним секретарем ЦК КП(б)У С.Косіора. [1]

Депутат ВР СРСР з 1937 року.

У липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У, добре знаючи незадовільне становище з забезпеченням населення хлібом, активно підтримав вимогу Л.Кагановича і В.Молотова повністю виконати значно завищені плани хлібоздачі в Україні. За його ініціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.). Вилучення на початку 1933 р. цих фондів (включно з насінневими) за директивою Й.Сталіна і В.Молотова і при безпосередній підтримці Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин голодомору 1932-33 в Україні. Безпосередньо був закріплений за виконанням хлібозаготівель з листопада 1932 в Одеській області.

Косіор — безпосередній організатор політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політики русифікації, організації штучного голодомору 19321933 в Україні, розгортанні антиукраїнського терору, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції. Саме за часів Косіора було піддано репресіям або доведено до самогубства цілу плеяду націонал-комуністичних діячів — Хвильового, Скрипника. Виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Косіор заявив, що «націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві». У свою чергу, шеф ОДПУ в Україні Балицький так підсумував результати боротьби проти «антирадянських сил» у республіці: «У 1933 р. кулак ОДПУ вдарив у двох напрямах. Спочатку його удар відчули на собі куркульські петлюрівські елементи на селі, а по-друге, головні осередки націоналізму».[2]

В 1939 р. Косіора заарештували, звинуватили у приналежності до т. зв. «Польської Військової Організації» і розстріляли.

Реабілітований Воєнною колегією Верховного суду СРСР 14 березня 1956 року, 22 березня 1956 року Комісією партійного контролю при ЦК КПРС відновлений в партії.

Роль в організації Голодомору[ред.ред. код]

Влітку 1930, виступаючі на зборах партактиву, Косіор заявив:

Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. …Ви повинні зібрати зерно до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт.[3][4]

Пам'ять[ред.ред. код]

У листопаді 2008 року, після збору підписів громадян України, в Києві було знесено пам'ятник Косіору на Лук'янівці, навпроти кінотеатру «Київська Русь».[5]

Проте й донині, навіть після визнання судом[6] Косіора С. В. винним у скоєнні злочину, передбаченного ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (Геноцид), його ім'я носять вулиці у Дніпропетровську, Кривому Розі, Харкові, Миколаєві, Краматорську, Житомирі тощо.

Література[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

  • Косіор С. В. Вибрані статті і промови / С. В. Косіор; упоряд. : А. Д. Ярошенко та ін. — К.: Вид-во політ. літ. України, 1968. — 560 с.

Примітки[ред.ред. код]

Про нього[ред.ред. код]

  • О Станиславе Косиоре: воспоминания, очерки, статьи / сост. М. Б. Погребинский. — М.: Политиздат, 1989. — 271 с. — ISBN 5-250-00522-5.

Див. також[ред.ред. код]