Косіор Станіслав Вікентійович
| Станіслав Вікентійович Косіор | |
|---|---|
 |
|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 30 травня 1919 — 17 листопада 1920 | |
| Попередник | Емануїл Йонович Квірінг |
| Наступник | Вячеслав Михайлович Молотов |
.svg){kind=small} 1-й Секретар Зафротового бюро ЦК КП України |
|
| Час на посаді: | |
| 5 липня 1919 — 10 грудня 1919 | |
| Попередник | посада щойно заснована |
| Наступник | посада щойно скасована |
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 14 липня 1928 — 23 січня 1934 | |
| Попередник | Лазар Мойсейович Каганович |
| Наступник | посада щойно скасована; він сам як Перший Секретар ЦК КП(б)У |
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 23 січня 1934 — 27 січня 1938 | |
| Попередник | посада щойно скасована; він сам як Генеральний Секретар ЦК КП(б)У |
| Наступник | Микита Сергійович Хрущов |
|
|
|
| Національність | поляк |
| Релігія | Атеїзм |
.svg){kind=small}
Станісла́в Віке́нтійович Косіо́р (пол. Stanisław Kosior) (18 листопада 1889 р. — 26 лютого 1939 р.) — більшовицький партійний і радянський діяч. Злочинець, один з організаторів Голодомору в Україні 1932—1933[1].
Зміст |
Біографія [ред.]
Станіслав Косіор народився у м. Венґрув (Польща). Поляк за національністю.
Член РСДРП(б) з 1907 р. 1907–1918 — учасник більшовицького руху в Донбасі і на Дону.
Березень-квітень 1918 р. — входив до складу Народного Секретаріату як народний секретар у справах фінансів.
Був одним з організаторів КП(б)У.
Літом 1919 після наступу Добровольчої армії ЦК КП(б)У створило Зафронтове бюро (Зафронтбюро) на чолі з Косіором.
1922–1928 — займав керівні посади в органах РКП(б).
1928–1938 — генеральний (з 1934 р. — перший) секретар ЦК КП(б)У. 14 липня 1928 об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У звільнив Л.Кагановича від обов'язків члена політбюро і генерального секретаря ЦК КП(б)У та обрав членом ЦК, політбюро і генеральним секретарем ЦК КП(б)У С.Косіора. [1]
У липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У, добре знаючи незадовільне становище з забезпеченням населення хлібом, активно підтримав вимогу Л.Кагановича і В.Молотова повністю виконати значно завищені плани хлібоздачі в Україні. За його ініціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.). Вилучення на початку 1933 р. цих фондів (включно з насінневими) за директивою Й.Сталіна і В.Молотова і при безпосередній підтримці Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин голодомору 1932-33 в Україні. Безпосередньо був закріплений за виконанням хлібозаготівель з листопада 1932 в Одеській області.
Косіор — безпосередній організатор політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політики русифікації, організації штучного голодомору 1932–1933 в Україні, розгортанні антиукраїнського терору, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції. Саме за часів Косіора було піддано репресіям або доведено до самогубства цілу плеяду націонал-комуністичних діячів — Хвильового, Скрипника. Виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Косіор заявив, що «націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві». У свою чергу, шеф ОДПУ в Україні Балицький так підсумував результати боротьби проти «антирадянських сил» у республіці: «У 1933 р. кулак ОДПУ вдарив у двох напрямах. Спочатку його удар відчули на собі куркульські петлюрівські елементи на селі, а по-друге, головні осередки націоналізму».[2]
В 1939 р. Косіора заарештували, звинуватили у приналежності до т. зв. «Польської Військової Організації» і розстріляли.
Реабілітований Воєнною колегією Верховного суду СРСР 14 березня 1956 року, 22 березня 1956 року Комісією партійного контролю при ЦК КПРС відновлений в партії.
Пам'ять [ред.]
У листопаді 2008 року, після збору підписів громадян України, в Києві було знесено пам'ятник Косіору на Лук'янівці, навпроти кінотеатру «Київська Русь».[3]
Проте й донині, навіть після визнання судом[4] Косіора С. В. винним у скоєнні злочину, передбаченного ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (Геноцид), його ім'я носять вулиці у Дніпропетровську, Кривому Розі, Харкові, Миколаєві, Краматорську тощо.
Література [ред.]
- Письмо первого секретаря ЦК КП(б)У С.В. Косиора секретарю ЦК ВКП(б) И. В. Сталину о хлебозаготовках и севе на Украине (з особистого архіву О. М. Яковлєва)
- Из докладной записки первого секретаря ЦК КП(б)У С.В. Косиора секретарю ЦК ВКП(б) И.В. Сталину о продовольственной помощи южным районам Украины (з особистого архіву О. М. Яковлєва)
- Підсумки хлібозаготівель і завдання КП(б)У в боротьбі за піднесення сільського господарства України Доповідь тов. Косіора С. В. на пленумі ЦК КП(б)У. Вісті ВУЦВК, 1933 рік, 13 лютого.
Твори [ред.]
- Косіор С. В. Вибрані статті і промови / С. В. Косіор; упоряд. : А. Д. Ярошенко та ін. — К.: Вид-во політ. літ. України, 1968. — 560 с.
Примітки [ред.]
- ↑ Постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932-1933 роках
- ↑ Роберт Конквест Жнива скорботи
- ↑ Пам'ятник Косіору знесено
- ↑ Голодомор 1932-1933 років в Україні визнано геноцидом частини української національної групи.
Про нього [ред.]
- О Станиславе Косиоре: воспоминания, очерки, статьи / сост. М. Б. Погребинский. — М.: Политиздат, 1989. — 271 с. — ISBN 5-250-00522-5.
Див. також [ред.]
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||
