Кот-д'Івуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

(Берег Слонової Кістки)
République de Côte d'Ivoire

Прапор Кот-д'Івуару Герб Кот-д'Івуару
Прапор Герб
Девіз: "Єдність, дисципліна і праця"(переклад)
Гімн: L'Abidjanaise
Розташування Кот-д'Івуару
Столиця Ямусукро (офіційно)
Абіджан (де факто)
6°51′ пн. ш. 5°18′ зх. д. / 6.850° пн. ш. 5.300° зх. д. / 6.850; -5.300
Найбільше місто Абіджан
Офіційні мови Французька
Державний устрій Республіка
 - Президент Алассан Уаттара
 - Прем'єр-міністр Даніель Каблан Дункан
Незалежність від Франції 
 - Дата 7 серпня 1960 
Площа
 - Загалом 322 460 км² (68)
 - Води (%) 1.4
Населення
 - оцінка 2006 р. 17,654,843 (57)
 - перепис 1988 р. 10,815,694
 - Густота 56/км² (141)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $28.47 млрд (98)
 - На душу населення 1,600 (157)
ІРЛП  (2006) 0.421 (низька) (164)
Валюта КФА франк BCEAO (XOF)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
 - Літній час не спостерігається (UTC+0)
Домен інтернету .ci
Телефонний код +225

Республіка Кот-д'Івуар (фр. Côte d'Ivoire, [ʁepyˈblik də kot diˈvwaʀ]; до 1986 року назва країни офіційно перекладалася на різні мови у значенні Республіка Берег Слонової Кістки), держава в західній Африці, що межує на півночі з Малі і Буркіна-Фасо, на сході з Ганою, на заході з Ліберією і Гвінеєю, на півдні омивається Гвінейською затокою.

Географія[ред.ред. код]

Мапа Кот-д'Івуара

Площа 322,5 тис. км². Південна частина Кот-д'Івуара — низовина, що підвищується на півночі, переходячи у нагір'я висотою 400—1800 м. Клімат тропічний. Опадів 820 — 4000 мм на рік. Головні ріки — Бандама та Комое. На узбережжі — тропічні ліси, на плоскогір'ї — савани.

Історія[ред.ред. код]

Див. основну статтю Історія Кот-д'Івуару

недавня історія: незалежність від Франції отримано в 1960. Назва офіційно змінена на Кот-д'Івуар в 1986. Президент Уфує-Буан'ї помер в 1993 після 33 років правління.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Регіони Кот-д'Івуара

Кот-д'Івуар поділяється на 19 регіонів:

  1. Agnéby
  2. Bafing
  3. Bas-Sassandra
  4. Denguélé
  5. Dix-Huit Montagnes
  6. Fromager
  7. Haut-Sassandra
  8. Lacs
  9. Lagunes
  10. Marahoué
  1. Moyen-Cavally
  2. Moyen-Comoé
  3. N'zi-Comoé
  4. Savanes
  5. Sud-Bandama
  6. Sud-Comoé
  7. Vallée du Bandama
  8. Worodougou
  9. Zanzan

регіони поділяються на 58 департаментів.

Економіка[ред.ред. код]

Молодий ткаль

Кот-д'Івуар — слаборозвинута аграрна країна. С. г. спеціалізоване на експортних культурах: кава (збір 101 тис. т, 1957), какао-боби (67 тис. т, 1957), банани (35 тис. т, 1957). Плантації цих культур належать колонізаторам. Для внутрішніх потреб вирощуються кукурудза, земляний горіх, рис, просо. Тваринництво розвинуте слабо. Видобування алмазів (108 тис. каратів, 1955), золота, марганцевих руд. Невеликі підприємства лісової, деревооброб., харч. промисловості. Залізниця Абіджан— Уагадугу (Верхня Вольта). Головний порт — Абіджан. В школах навчається лише 73 тис. учнів (1956).

Культура[ред.ред. код]

Маска з Кот-д'Івуара

Населення[ред.ред. код]

Населення Республіки Кот-Д'Івуар у 2010 р. становило 21,4 млн осіб. Середньорічний приріст населення – 2,11%. Рівень народжуваності – 39,64 на 1000 чол., смертність – 18,48 на 1000 чол. Дитяча смертність – 97,1 на 1000 новонароджених. 45,1% населення – діти віком до 14 років. Жителі, які досягли 65-річного віку, становлять 2,2%. Очікувана тривалість життя – 42,48 року (40,27 у чоловіків і 44,76 року у жінок).

Громадян Кот-д'Івуара називають івуарійцями. Країну населяють більш як 60 африканських народів і етнічних груп: бауле, аньї, бакве, бамбара, бете, гере, дан (або якуба), куланго, малінке, мосі, лобі, сенуфо, тура, фульбе та інш. З місцевих мов найпоширеніші мови аньї і баулі. Близько 25% населення – іммігранти, що приїхали на зарабітки з Беніна, Буркіна-Фасо, Гани, Гвінеї, Мавританії, Малі, Ліберії, Нігера, Нігерії, Того і Сенегалу. Наприкінці 1990-х уряд почав посилювати імміграційну політику. В результаті військового перевороту і громадянської війни, що почалася, велика частина іммігрантів стали біженцями і внутрішньо переміщеними особами. Близько 50% населення живуть у містах: Абиджан (3,1 млн чол.), Агбовіль, Буаке, Корхого, Бундиалі, Ман та інш. У квітні 1983 столицю перенесено в м. Ямусукро, проте, м. Абиджан продовжує залишатися політичним, діловим і культурним центром країни.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Уряд
Новини
Культура
Місце в Світі і Африці
Туризм
Інше