Кочубей Микола Савович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Савович Кочубей
Дата народження 30 грудня 1956(1956-12-30) (57 років)
Місце народження Київ
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр графіка, живопис
Навчання НАОМА
Твори графічні серії «Наша пісня», «З народних джерел», «Знаки Дивосвіту»
Звання
Заслужений художник України
Сайт http://m-kochubey.narod.ru

Мико́ла (Микола́й) Са́вович Кочубе́й (*1956, Київ) — український художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ.

Життєпис[ред.ред. код]

Микола Савович Кочубей народився у Києві 30 грудня 1956 року. Родина художника походить з Вінниччини, з с. Нападівка.

« Моє дитинство пройшло на Вінниччині, а там все співає: і природа, і люди. Це закарбувалося в моєму серці.  »

— Микола Кочубей, для газети «День»[1]

Батько майбутнього митця працював у Києві в управлінні підземних робіт, укріплював схили Дніпра.

У 1973-1977-х роках Микола Кочубей навчався у Київському художньо-промисловому технікумі.

Офорт «Гайдамацькі пісні» на поштовій марці
Офорт «Весільні пісні»

На початку 80-х він продовжив навчання у школі-студії Віктора Зарецького, у 1984–1990 роках — у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Викладачами з фаху були Андрій Чебикін, Микола Компанець).

« ...мій викладач Андрій Чебикін працює в офорті. Колись він зацікавив цим нас, студентів. Якщо попереднє покоління графіків більше ліногравюрою займалося, то коли я навчався у вузі, багато хто закохався в офорт. З цією пристрастю й вийшов на диплом...  »

— Микола Кочубей, для «Віче»[2]

З 1990 року Микола Кочубей є членом Національної спілки художників України.

У 1993–1996 роках — аспірант асистентури у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури під керівництвом Георгія Якутовича.

З 1996 року очолює секцію художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ.

Також з 1996-го співпрацює з Національним Банком України, розробляє ескізи майбутніх ювілейних і пам'ятних монет.

З 1998-го працює над замовленнями видавництва «Марка України».

2004 року розпочинає викладати у НАОМА. Окрім цього завідує кафедрою живопису у Дитячій академії мистецтв на Оболоні.

Творчість[ред.ред. код]

Sor jar a.jpeg
Sor jar r.jpeg
Свят-усп лав а.jpg
Ukrainian hryvnia Sviatohirsk Lavra.jpg
Coin of Ukraine Epiphany A5.jpg
Coin of Ukraine Epiphany R.jpg

У творчому доробку Миколи Кочубея кольорові офорти, акварелі, літографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, колекції Міністерства культури і туризму України.

Кольорові офорти[ред.ред. код]

Технікою офорту Микола Кочубей захопився під час навчання в НАОМА під впливом свого викладача Андрія Чебикіна.

Саме в такій техніці була виконана дипломна робота митця — серія кольорових офортів «З народних джерел до українських народних пісень», у яких були відображені теми колядок, чумацьких та весільних пісень.

Пісенну тему художник продовжив і після закінчення вишу. На нові роботи цієї тематики надихнув, зокрема, виступ хору «Гомін»[1], творчість тріо «Золоті ключі»[3]

З'явилась серія, де кожна робота присвячена окремій українській пісні. «Ой, чий то кінь стоїть», «Ой, у полі жито копитами збито», тощо. Останню пісню Миколі Кочубею наспівала дружина Івана Миколайчука Марічка. Улюблена пісня актора настільки вразила художника, що він виношував картину по її мотивам протягом 2 років[1].

Офорти Миколи Кочубея мають виразно український стиль.

« Я використовую українську писанку, її орнаменти, сакральні знаки, чий зміст деякою мірою вже втрачений, але генетична пам’ять є в усіх нас... Ці знаки я вплітаю в орнамент, стилізуючи й перетворюючи в образи  »

— Микола Кочубей, для газети «День»[1]

Пам'ятні та ювілейні монети[ред.ред. код]

Співпрацювати з Національним банком України Микола Кочубей розпочав 1996 року. Тоді його кандидатуру з-поміж інших запропонував банку Олександр Івахненко.

Першою монетою, ескіз якої виконав Микола Кочубей, була «Місто-герой Київ».

З того часу за ескізами Миколи Кочубея НБУ випустив більше 50 монет.[4] Три з них («Сорочинський ярмарок», «Водохреще», «Голодомор — геноцид українського народу») були удостоєні свого часу перших премій у щорічному конкурсі НБУ «Найкраща монета року».

Поштові марки[ред.ред. код]

Над замовленнями видавництва «Марка України» Микола Кочубей працює з 1998 року.

Найвідомішою частиною його доробку в галузі поштових марок є серія «Народний одяг України». В період з 2001 по 2008 рік у цій серії вийшло 8 аркушів по 6 марок, присвячених народному вбранню різних регіонів України в контексті календарно-обрядового циклу.

Джерелом інформації про регіональний одяг послужили старі фотографії та сучасні альбоми, присвячені цій темі.

На марках художник іноді зображує конкретних особистостей.

« Спочатку зображував одяг як одяг. А потім стало сумно, і я почав малювати друзів, родичів, себе маленького. Звісно, в контексті костюмної теми.  »

— Микола Кочубей, для «Віче»[2]

На марках, присвячених костюму Буковини, митець зобразив Марічку та Івана Миколайчуків[2].

Нагороди[ред.ред. код]

Coin of Ukraine Golodomor a5.jpg
Coin of Ukraine Golodomor r.jpg
Монета «Голодоморгеноцид українського народу»

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]