Краватка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
вузол для зав'язування краватки

Крава́тка (від нім. Krawatte, англ. Cravat в свою чергу похідне від італ. Cravatta; можливо, за посередництва пол. Krawat; назвою завдячує хорватам, які під час 30-тилітньої війни у Франції привнесли в Європу моду на цей елемент одягу) — смужка тканини, зав'язана навколо шиї. Використовується як прикраса, аксесуар одягу, зокрема обов'язковий атрибут ділового костюму.

Нарівні зі словом краватка в деяких регіонах України використовується слово галстук, яке дехто (більш національно поміркованих українців) вважає русизмом. Хоча обидва слова є запозиченими. Близьке за значенням також стародавніше поняття «шийна хустина» або «шийний платок».

Походження краватки[ред.ред. код]

Перші згадки у Стародавньому світі[ред.ред. код]

Першу згадку про краватки можна знайти в історії Давнього Єгипту, де шматок правильної геометричної форми, накинутий на плечі, правив за своєрідний символ соціального статусу його власника. Також, одними з перших краватки носили стародавні китайці. Про це, зокрема, свідчать кам'яні статуї біля усипальниці імператора Цінь Шихуанді — на шиях вельмож і воїнів пов'язані пов'язки, що нагадують за формою сучасні краватки. Однак ті пов'язки були дуже далекі від сучасних краваток, як за способом носіння, так і формою, й були позбавлені головного атрибуту сучасної краватки — вузла.

Поява в Давньому Римі шийних хусток ознаменувало початок епохи краваток в сучасному розумінні цього слова, але й вони були тільки предвісниками сучасник краваток.

Хорватія — батьківщина краватки[ред.ред. код]

Хорватський воїн у краватці
Король Сонце, краватка з мереживом, 1661 рік.

Появою та закріпленням у світовій моді цього символу чоловічого гардеробу прийнято вважати 1635 рік. Після перемоги над яничарами турецького султана хорватські воїни були запрошені до двору французького короля Людовика XIV в нагороду за виявлені на полі бою мужність та звитягу.

Офіцери та вояки хорватської армії здавна носили строкаті шовкові шийні хустини. Людовик XIV, відомий своєю любов'ю до речей і одягу, дуже сильно вподобав новий предмет гардеробу, й, не втримавшись, теж пов'язав собі на шию щось подібне, відтак ставши першим законодавцем моди краватки у Франції, а отже, й в усій Європі. Звідси, й одна з версій походження французького слова cravatte («краватка»), що поширилось у всій Європі, — від à la croate (а-ля-кроат, «по-хорватськи, на хорватський манер»).

Вже у сучасній Хорватії факт винайдення її співвітчизниками краватки вважається абсолютно доконаним, — він, як предмет гордощів, підтримується національною історографією («Хорватія — батьківщина краватки»), він же використовується як бренд у промоакціях, рекламі, туристичній галузі тощо.

Згадки у новітній історії, ділова краватка[ред.ред. код]

Без наступного поширення моди на носіння краваток у Англії, ймовірно, вони не набули б того значення, яке мають у сучасній культурі, зокрема у діловій сфері. У Англії носіння краваток було запроваджено як високе мистецтво, воно вважалося ознакою джентльменства. Джентльменові пропонувалося на вибір до сотні різних способів зав'язування краваток. Вважалося також, що найсерйознішою образою, здатною нанести шкоду честі й репутації чоловіка, могло стати глузливе висловлювання з приводу його краватки.

У 1827 році відомий письменник Оноре де Бальзак написав книгу під назвою «Мистецтво носіння краватки», в якій описав естетичну потребу пов'язувати краватку, а також численні способи, модні на той час, зав'язування краваток. Так, краватка «по-байронівськи» була широко зав'язаною, такою, щоб хустина не стискала горло. Так звана «трагічна» краватка чорного кольору була ознакою траурного і форменого одягу. Краватку «Вальтер Скотт» шили з картатої тканини. А білі краватки призначалася для парадного одягу на бали, урочисті події, звані вечері та обіди; її належало носити з фраком або смокінгом, але ні в якому разі з піджаком. За часів Бальзака краватки були шовкові, шерстяні, атласні з візерунками, часто з шитвом і додатковими прикрасами.

Нижні частини краваток

У 1924 році вже у Новому світі всім варіаціям шийних хусток і шарфів, особливо розкішних форм, було дано відкоша — американський підприємець Джесі Лангсдорф запатентував свою «ідеальну краватку». Така краватка шилася, і шиється, власне, дотепер, з трьох частин, скроєних навскіс. Результатом цього патенту стало повсюдне витіснення поперечних краваток, та загальна стандартизація довгих краваток в смужку і картку. Са́ме ці малюнки стали основою для англійських клубних і коледж-краваток, що в такий простий спосіб надають можливість їхнім власникам чітко заявити про свою приналежність.

Сучасність[ред.ред. код]

Наприкінці 1990-х років двоє дослідників — Томас Фінк і Йонг Мао, співробітники Кавендішської лабораторії Кембриджського університету за допомогою математичного моделювання дійшли висновку, що використовуючи всього-навсього 9 рухів при зав'язуванні краватки, можна виконати цю процедуру 85-ма різними способами. Відповідно, існують щонайменше 85 способів пов'язування краватки.

Способи зав'язування вузла[ред.ред. код]

За всю історію існування краватки з’явилося приблизно вісімдесяти п’яти способів зав'язування вузла. Способів зав’язування, — від найпростіших, для навчання, до найскладніших елегантних вузлів. Принаймі тринадцять із них, своїм виглядом відповідають загальноприйнятим естетичним вимогам. При цьому середньостатистичний чоловік, який носить краватки, користується двома-трьома способами. Зазвичай це так званий четветинний та віндзорський. Найпоширеніші і нескладні способи зав’язування краваток:

- Four-in-hand (Чотири в руці, або четвертинний)

- Windsor (Віндзор)

- Half-Windsor (Напіввіндзор)

- Pratt (Пратт)

- Christensen (Крістенсен)

  1. «Four-in-hand» (Простий вільний вузол) — це найпростіший вузол. Перекладається його назва з англійської мови як «чотири в руці». Назвали його так на честь англійського чоловічого клубу, що існував трохи менше двох століть тому. Члени цього клубу, загалом, і є «винахідниками» цього вузла.
  2. Віндзор. Винахідником цього вузла помилково вважають герцога Віндзорського, однак він не тільки не має до нього ніякого відношення, але і навіть ніколи його не носив. І хто автор цього вузла — залишається невідомим. Віндзор — широкий і тугий вузол. Більш того, він вважається класичним вузлом, попри те, що виконується дещо складно і не кожному вдається відразу запам’ятати всю послідовність простих, на перший погляд, дій.
  3. Напіввіндзор — вузол, який вважають універсальним. На відміну від більшості вузлів краваток, він підійде для краваток будь-якої ширини і щільності, а також до будь-якої сорочки. Звичайно ж, в ідеалі він, як і класичний Віндзор, краще всього підходить для комірця з розведеними кутами.
  4. Претт, або, як його найчастіше називають, Пратт, — вузол, що вважається найпростішим зі всіх. Найбільше підходить для вузького комірця.
  5. Крістенсен ідеально підходить для високих (4-4,5 см) комірців сорочок. Він гарно виглядає на кашемірових або шерстяних галстуках зимових колекцій[1].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]