Краватка
Крава́тка (від нім. Krawatte, в свою чергу похідне від італ. Cravatta; можливо, за посередництва пол. Krawat) — смужка тканини, зав'язана навколо шиї. Використовується як прикраса, аксесуар одягу, зокрема обов'язковий атрибут ділового костюму.
Нарівні зі словом краватка в деяких регіонах України використовується слово галстук, яке дехто вважає русизмом. Близьке за значенням також більш стародавнє поняття «шийна хустина» або «шийний платок».
Зміст |
[ред.] Походження краватки
[ред.] Перші згадки у Стародавньому світі
Першу згадку про краватки можна знайти в історії Давнього Єгипту, де шматок правильної геометричної форми, накинутий на плечі, правив за своєрідний символ соціального статусу його власника. Також, одними з перших краватки носили стародавні китайці. Про це, зокрема, свідчать кам'яні статуї біля усипальниці імператора Шихуань Ді — на шиях вельмож і воїнів пов'язані пов'язки, що нагадують за формою сучасні краватки. Однак ті пов'язки були дуже далекі від сучасних краваток, як за способом носіння, так і формою, й були позбавлені головного атрибуту сучасної краватки — вузла.
Поява в Давньому Римі шийних хусток ознаменувало початок епохи краваток в сучасному розумінні цього слова, але й вони були тільки предвісниками сучасник краваток.
[ред.] Хорватія — батьківщина краватки
Появою та закріпленням у світовій моді цього символу чоловічого гардеробу прийнято вважати 1635 рік. Після перемоги над яничарами турецького султана хорватські воїни були запрошені до двору французького короля Людовика XIV в нагороду за виявлені на полі бою мужність та звитягу.
Офіцери та вояки хорватської армії здавна носили строкаті шовкові шийні хустини. Людовик XIV, відомий своєю любов'ю до речей і одягу, дуже сильно вподобав новий предмет гардеробу, й, не втримавшись, теж пов'язав собі на шию щось подібне, відтак ставши першим законодавцем моди краватки у Франції, а отже, й в усій Європі. Звідси, й одна з версій походження французького слова cravatte («краватка»), що поширилось у всій Європі, — від à la croate (а-ля-кроат, «по-хорватськи, на хорватський манер»).
Вже у сучасній Хорватії факт винайдення її співвітчизниками краватки вважається абсолютно доконаним, — він, як предмет гордощів, підтримується національною історографією («Хорватія — батьківщина краватки»), він же використовується як бренд у промоакціях, рекламі, туристичній галузі тощо.
[ред.] Згадки у новітній історії, ділова краватка
Без наступного поширення моди на носіння краваток у Англії, ймовірно, вони не набули б того значення, яке мають у сучасній культурі, зокрема у діловій сфері. У Англії носіння краваток було запроваджено як високе мистецтво, воно вважалося ознакою джентльменства. Джентльменові пропонувалося на вибір до сотні різних способів зав'язування краваток. Вважалося також, що найсерйознішою образою, здатною нанести шкоду честі й репутації чоловіка, могло стати глузливе висловлювання з приводу його краватки.
У 1827 році відомий письменник Оноре де Бальзак написав книгу під назвою «Мистецтво носіння краватки», в якій описав естетичну потребу пов'язувати краватку, а також численні способи, модні на той час, зав'язування краваток. Так, краватка «по-байронівськи» була широко зав'язаною, такою, щоб хустина не стискала горло. Так звана «трагічна» краватка чорного кольору була ознакою траурного і форменого одягу. Краватку «Вальтер Скотт» шили з картатої тканини. А білі краватки призначалася для парадного одягу на бали, урочисті події, звані вечері та обіди; її належало носити з фраком або смокінгом, але ні в якому разі з піджаком. За часів Бальзака краватки були шовкові, шерстяні, атласні з візерунками, часто з шитвом і додатковими прикрасами.
У 1924 році вже у Новому світі всім варіаціям шийних хусток і шарфів, особливо розкішних форм, було дано відкоша — американський підприємець Джесі Лангсдорф запатентував свою «ідеальну краватку». Така краватка шилася, і шиється, власне, дотепер, з трьох частин, скроєних навскіс. Результатом цього патенту стало повсюдне витіснення поперечних краваток, та загальна стандартизація довгих краваток в смужку і картку. Са́ме ці малюнки стали основою для англійських клубних і коледж-краваток, що в такий простий спосіб надають можливість їхнім власникам чітко заявити про свою приналежність.
[ред.] Сучасність
Наприкінці 1990-х років двоє дослідників — Томас Фінк і Йонг Мао, співробітники Кавендішської лабораторії Кембриджського університету за допомогою математичного моделювання дійшли висновку, що використовуючи всього-навсього 9 рухів при зав'язуванні краватки, можна виконати цю процедуру 85-ма різними способами. Відповідно, існують щонайменше 85 способів пов'язування краватки.
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела і посилання
- François Chaille, «La grande histoire de la cravate», 1993 ISBN 2082018512 (фр.)
- Paul Keers, A Gentleman's Wardrobe: Classic Clothes and the Modern Man. Weidenfeld & Nicolson, October 1987. ISBN 0297791915 ISBN 978-0297791911 (англ.)
- Rod Dyer & Ron Spark Vintage ties of the Forties and early Fifties. (c) 1987. Abbeville Press New York. 96 pages. ISBN 0-89659-756-3 (англ.)
- http://www.galstuki.org/ — різні способи зав'язування нашийки.
