Кравчинський Сергій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Михайлович Степняк-Кравчинський
Кравчинський С.jpg
При народженні Сергій Михайлович Кравчинський
Псевдоніми, криптоніми Степняк
Дата народження 1 (13) липня 1851(1851-07-13)
Місце народження Новий Стародуб, Херсонська губернія
Дата смерті 11 (23) грудня 1895(1895-12-23) (44 роки)
Місце смерті Лондон
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів італійська, англійська російська
Рід діяльності прозаїк, публіцист

Сергі́й Миха́йлович Кравчи́нський (літературний псевдонім Степняк, *1 (13) липня 1851(18510713), Новий Стародуб — †11 (23) грудня 1895, Лондон) — революціонер-народник, письменник, що писав італійською, англійською і російською мовами.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Сергій Кравчинський у віці 27 років

Його батько, Михайло Тадейович, за національністю був білорусом, служив військовим лікарем. Мама, Любов Яківна, українка, передала дітям любов до рідної пісні, поезії «природи краю». Дитинство пройшло в Олександрії, Єлисаветграді (зараз Кіровоград), Умані. Закінчив Михайлівське артилерійське училище в Петербурзі (1870), там же навчався в Лісовому інституті (18711873).

Був членом гуртка чайковців, одним з ініціаторів «ходіння в народ», фундатором партії «Земля і воля». У 1874 р. був заарештований, після втечі виїхав за кордон. Брав участь у національно-визвольному повстанні в Герцеговині (1875), повстанні анархістів в італійській провінції Беневеїто. У травні 1878 р. повернувся до Петербурга, де 4 серпня 1878 р. кинджалом-стилетом вбив шефа жандармів, генерал-лейтенанта, члена Державної ради Мезенцева і наприкінці того ж року вимушений був емігрувати.

У Росії Кравчинського оголошують державним злочинцем, у донесеннях він значився як найнебезпечніший керівник революціонерів у Петербурзі. Переслідувався він поліцією Росії й за кордоном. Тож на чужині Кравчинський з конспіративною метою стає Степняком. Цей літературний псевдонім вперше з'явився у 1881 році під публікаціями нарисів з майбутньої книжки «Підпільна Росія» в одній з італійських газет. З цим прізвищем і був відомий за життя в Європі та Америці.

За океаном Степняк читає студентам Бостона, Чикаго, Вашингтона лекції про Л.Толстого, І.Тургенєва, революційний рух у Росії, сибірські заслання. Грошей, які він заробив за лекції, вистачило, щоб заснувати Фонд вільного російського друку. Це дозволило друкувати і закуповувати революційну літературу для Росії.[1].

З 1884 року жив у Лондоні. Був особисто знайомий з Ф. Енгельсом, Г. В. Плехановим, Е. Л. Войнич, І. Я. Франком. Для видання й розповсюдження нелегальної літератури заснував «Фонд вільної російської преси». Автор публіцистично-історичних і літературних творів, присвячених російському революційному рухові, чим спричинився до інформації про нього на Заході[2].

Цікавився Т. Шевченком і пропаґував на Заході його твори та інших письменників. Листувався з М. Драгомановим та іншими.

23 грудня 1895 року Степняк-Кравчинський загинув, випадково потрапивши під потяг. Степняк, за звичаєм задумавшись, переходив через колію залізниці, на нього наскочив поїзд, і він був убитий на місці[3].

Відкрито було музей Сергія Степняка-Кравчинського в його рідному селі Новий Стародуб, за ініціативи літературознавця Євгенія Таратута. Відкрили його в липні 1976 року. Як пише Григорій Гусейнов у своїй книжці «Незаймані сніги», на той час це була подія всеукраїнського масштабу, на яку навіть завітав Павло Загребельний. Євгенія Олександрівна свого часу спілкувалася з Войнич, а тому надала музею чимало цікавих експонатів, подарувала місцевій бібліотеці чимало книжок. Із часом приміщення з колонами передали церкві, експонати — школі[4].

Твори[ред.ред. код]

Видав книги публіцистичних нарисів «Підпільна Росія» (1881), «Російські грозові хмари», «Росія під владою царів» (1885), які перекладались на інші мови; художні твори «Андрій Кожухов» (1889) та «Домік на Волге» (1896).

Література[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]