Кравчучка
«Кравчу́чка» — доволі розповсюджена в Україні жартівлива назва візка для ручного перевезення вантажів, зробленого у вигляді L-подібної металевої рами з двома колесами (у всіх інших країнах — «ручний візок»). «Кравчучка», ручний візок, відрізняється від інших засобів перевезення (возика, сумки, валізи) компактністю та простотою виготовлення. Вона мало важить, її можна скласти та перевозити у невеликому пакеті. Крім того, цей візок витримує навантаження до 100 кілограмів.
«Кравчучки» набули особливого поширення в Україні на початку дев'яностих років XX століття. Особливо часто використовувалися роздрібними торговцями (човниками) та дачниками.
Назва походить від прізвища тогочасного Президента України Леоніда Кравчука, в період правління якого такий промисел з таким знаряддям набув масового характеру.
Після зміни Президента, в Україні появився модернізований різновид кравчучки, який в народі почали називати «кучмовіз». Це дещо більший за розмірами двоколісний возик для перевезення пакунків з одягом, речами, який може витримувати більшу за кравчучку вагу.[1] В багатьох регіонах України «кучмовозами» називали тролейбуси виробництва Південного машинобудівного заводу, парторгом і директором якого був Леонід Кучма. Поява цих тролейбусів на вулицях міста збіглася з появою Кучми на посту Президента. [2] [3]
Кравчучки часто виготовлялись кустарним способом у домашніх умовах, проте найбільшого поширення набули возики заводського виробництва. Перші візки почали випускати на київському авіазаводі у 1991 році [4], згодом їх виробництво було налагоджено й на інших заводах, у тому числі військових у рамках конверсії. За даними газети «Волинь», винахідником візка типу «кравчучка» є інженер-конструктор київського авіазаводу Олексій Сергеєв. Перший візок він розробив і змайстрував у 1983 році.[4] У 2011 році в Україні була винайдена «велокравчу́чка» — розбірний симбіоз ручного візка та велосипеда і в підсумку отримано універсальний вантажний велосипед.
Зміст |
Кравчучка у фольклорі та мистецтві [ред.]
Завдяки своїй зручності та компактності кравчучка набула великої популярності серед українців. Про неї поширювалось багато приказок, віршів та анекдотів.
-
- На ринку жінка симпатична
- Лаштує тачку чи візок.
- Погодьтеся, картина звична:
- Малого бізнесу зразок.
- «Кравчучка», — хтось лукаво гляне,
- А жінка по прилавку — грюк:
- «Це — винахід мого Степана,
- І ні до чого тут Кравчук!»
Вадим Скомаровський [5]
Перед парламентськими виборами 2006 року, у зв'язку з появою опозиційного блоку «Не так!», в який входив колишній Президент Л. Кравчук, набув поширення анекдот, що політрада СДПУ(о) вирішила перейменувати кравчучки. Відтепер вони будуть називатися «нетачками».
Див. також [ред.]
Виноски [ред.]
- ↑ Леся Ставицька «Арґо, жарґог, сленґ» Київ, 2005. с. 314
- ↑ Вячеслав Рассыпаев Троллейбусы, черти мои ненаглядные
- ↑ Т1 — ОТ РАКЕТ К ТРОЛЛЕЙБУСАМ
- ↑ а б Першій «кравчучці» — 20 років. Волинь. № 122, 2003.
- ↑ Вадим Скомаровський, «Кравчучка». Альманах київських сатириків і гумористів
