Кравчучка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кравчучка

«Кравчу́чка» — доволі розповсюджена в Україні жартівлива назва візка для ручного перевезення вантажів, зробленого у вигляді L-подібної металевої рами з двома колесами (у всіх інших країнах — «ручний візок»). «Кравчучка», ручний візок, відрізняється від інших засобів перевезення (возика, сумки, валізи) компактністю та простотою виготовлення. Вона мало важить, її можна скласти та перевозити у невеликому пакеті. Крім того, цей візок витримує навантаження до 100 кілограмів.

«Кравчучки» набули особливого поширення в Україні на початку дев'яностих років XX століття. Особливо часто використовувалися роздрібними торговцями (човниками) та дачниками.

Назва походить від прізвища тогочасного Президента України Леоніда Кравчука, в період правління якого такий промисел з таким знаряддям набув масового характеру.

Після зміни Президента, в Україні появився модернізований різновид кравчучки, який в народі почали називати «кучмовіз». Це дещо більший за розмірами двоколісний возик для перевезення пакунків з одягом, речами, який може витримувати більшу за кравчучку вагу.[1] В багатьох регіонах України «кучмовозами» називали тролейбуси виробництва Південного машинобудівного заводу, парторгом і директором якого був Леонід Кучма. Поява цих тролейбусів на вулицях міста збіглася з появою Кучми на посту Президента.[2][3]

Кравчучки часто виготовлялись кустарним способом у домашніх умовах, проте найбільшого поширення набули возики заводського виробництва. Перші візки почали випускати на київському авіазаводі у 1991 році[4], згодом їх виробництво було налагоджено й на інших заводах, у тому числі військових у рамках конверсії. За даними газети «Волинь», винахідником візка типу «кравчучка» є інженер-конструктор київського авіазаводу Олексій Сергеєв. Перший візок він розробив і змайстрував у 1983 році.[4] У 2011 році в Україні була винайдена «велокравчу́чка» — розбірний симбіоз ручного візка та велосипеда і в підсумку отримано універсальний вантажний велосипед.

Кравчучка у фольклорі та мистецтві[ред.ред. код]

Олександр Садовський. Кравчучка, полотно, олія, 80х90. 1998
Ручний візок в Чехії

Завдяки своїй зручності та компактності кравчучка набула великої популярності серед українців. Про неї поширювалось багато приказок, віршів та анекдотів.

На ринку жінка симпатична
Лаштує тачку чи візок.
Погодьтеся, картина звична:
Малого бізнесу зразок.
«Кравчучка», — хтось лукаво гляне,
А жінка по прилавку — грюк:
«Це — винахід мого Степана,
І ні до чого тут Кравчук!»

Вадим Скомаровський[5]

Перед парламентськими виборами 2006 року, у зв'язку з появою опозиційного блоку «Не так!», в який входив колишній Президент Л. Кравчук, набув поширення анекдот, що політрада СДПУ(о) вирішила перейменувати кравчучки. Відтепер вони будуть називатися «нетачками».


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]