Крайна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Крайна (словен. Krajina, vojvodstvo Kranjsko, нім. Krain, лат. Carnia, Carniolia) — область в Словенії, що займає велику частину країни, з центром в столиці цієї країни - Любляні. У минулому - герцогство і коронна земля (Kronland) Австро-Уггорщини, що належала до її цислейтанської частини. Межує на півночі з австрійськими федеральними землями Каринтією і Штирією, на сході і південному сході з Хорватією, на півдні з Істрією, на заході з італійською провінцією Гориція (Горица) і Градишкою, займаючи площу в 9956 км². Регіон має поділ на Верхню Крайну (словен. Gorensko), Нижню Крайну (словен. Dolensko) (з Білою Крайною), и Внутришню Крайну (словен. Notvansko).
Зміст |
[ред.] Географія
[ред.] Гори
Крайна — країна гориста, прорізана на півночі східними відрогами Караванке і Карнійськими Альпами з вершиною Грінтоуз (2559 м. вис.), а на півдні — Юльськими або Карнійськими Альпами і Карстом. З багаточисельних (близько 60) великих печер Карсту особливо чудові Адельбергська або Постоїнськая печера, печера святої Магдалини, печера Планинська (Kleinh äusler Höhle od. Höhle von Planina) тощо. Південно-західна частина плато покрита лісом грушевих дерев і під ім'ям Piuka-planina тягнеться до самого кордону з Хорватією. На цьому кордоні підносяться Ускокські гори (до 1181 м.). На Карстіі рослинне царство дуже бідно. З долин значніше за інших долини pp. Сави і Керки (Krka нім. gurk).
[ред.] Гідрологія
Обводненність Крайни, більша чим в сусідних країнах. За винятком Ідрії і Випави (нім. wippach), які, з'єднавши свої води з Сочей (словен. Soča, іт. isonzo), впадають з нею в Адріатичне море, всі останні річки належать до системи р. Сави (сточище Чорного моря). Вони впадають в Саву — з лівого боку Кокра (Kokra, нем. Kanker) і Бистриця (Bystrica нім. feistritz), справа — Сора (Sora нім. zayer), Любляниця (Ljubljanica нім. laibach), Керка (Krka нім. gurk) і Кульпа на південно-східному кордоні країни. Річка Любляниця у верхній своїй течії, біля витоку, називається просто Рєкой (нім. poik), впадає потім в Постоїнську печеру, з якої витікає під назвою Унца (нім. Unz oder Maunitz), потім знову уходить під землю і, нарешті, вийшовши на поверхню, біля містечка Верхника (нім. oberlaibach), тече вже під ім'ям Любляниці (нім. laibach). З озер Крайни, окрім Циркніцького, слід зазначити ще сім озер Триглавських, оз. Бохинське (нім. wocheiner See), Бледське (нім. veldesersee).
[ред.] Клімат
Клімат Крайни, не дивлячись на сувору гористу місцевість, м'який, і багато областей країни своїм кліматом і рослинністю говорять про близькість Італії. Жорстокий північно-східний вітер (бора), проникаючий особливо в південні частини країни, обмежує свою руйнівну дію Адріатикою.
[ред.] Історія
[ред.] Огляд
Після падіння Римської імперії, лангобарди оселилися в Крайні, після їх переселення до Італії слов'яни заселили терени близько 6 століття від Р. Х. Під владою Німецької імперії, краєм послідовно правили баварська, франкська і місцева знать, і врешті-решт край потраппив під владу австрійських Габсбургів майже безперервно з 1335 до 1918, проте багато Османських рейдів і повстань місцевих жителів проти Габсбургів відбулося з 15 по 17 ст. З приблизно 900 від Р.Х. до 20 століття, в Крайні знать і мешканці міст, говорили за німецькою, а селяни за словенською.
Столиця Крайни, спочатку була в Крань (нім. Krainburg), пізніше був перенесен тимчасово в Камнік (нім. Stein in Oberkrain) і, нарешті, в нинішнью столицю Словенії Любляну (нім. Laibach).
[ред.] Античність і середньовіччя
Перед приходом римлян (близько 200 до Р.Х.), Тауриши оселилися в північній частині Крайни, паннонці на південному сході , лапіди або карни, кельтське плем'я на південному заході.
Крайна входили до складу римської провінції Паннонії; північна частина була приєднана до Норіку, південно-західна і південно-східні райони і місто Емона до Венеції і Істрії. За часів Августа весь регіон від Емона до річки Колпи належав до провінції Сава.
Після падіння Західної Римської імперії 476, Крайна увійшла до Королівства Італія і (493) була складовою частиною Королівства остготів. Між верхів'ями річок Сави і Сочи жили карни, з кінця шостого століття слов'яни заселили регіон за назвою латинських письменників Carnia або Carniola тобто "маленька Карнія", або основна Карнія. Пізніше назва була змінена на слов'янську Крайна, Краньська, або, на німецьку, Chrainmark, Krain. Нові жителі були підданими аварів, але зкинули ярмо, і приєдналися до великої слов'янської держави Само.
[ред.] Марка Крайна
- ,
- ,
Крайна підпала під владу франків у 788. Коли Карл І Великий створив Маркграфство Фріулі і додав до нього частину Крайни. Після розділення Фріулі, Крайна стала незалежним маркграфством, що мало своїх власних слов'янських маркрафів. У 2-ій половині 10 — початку 11 ст. частина Крайни входила в герцогство Велика Карантанія, ін. частина — в Словенську марку. До 2-ої половини 13 ст Крайною володіли різні німецькі феодальні роди; у 1335 відійшла до Габсбургів. З 1364 Крайна — герцогство, потім одна з коронних земель Габсбургів. У 16 ст центр крупних селянських повстань (1515, 1573) і руху реформації.
[ред.] Під французькою владою
Французький революційні війська займали Крайну в 1797 і з 1805 до 1806. Відповідно до Віденського договору, Крайна стає частиною французьких Іллірійських провінцій (1809-1814), зі столицею в Любляні. Після поразки Наполеона згідно Віденського конгресу Крайна відходить до Австрії. З 1816 по 1849 Крайна є частиною австрійського Королівство Іллірія зі столицею в Любляні.
[ред.] Реставрація Австрійської влади
Австрійська імперія реорганізувала території в 1849 як князівство і Цистеліанська коронна земля в складі в Австро-Угорщини відоме як князівство Крайна. Бюджет землі склав у 1901 році 3573280 крон ($ 714656).
[ред.] Сучасність
У 1918 році князівство припинило своє існування, а її територія увійшла до складу знов сформованої Держави словенців, хорватів і сербів, а потім була частиною Королівства сербів, хорватів і словенців (що згодом отримало назву Королівство Югославія). Західній частині князівством, з містами Постойна, Ілірська-Бистриця, Ідрія і Айдовщина була приєднана до Італії в 1920 році, проте згодом був також включена до Югославії в 1945 році.
З 1991 року регіон є частиною незалежної Словенії
[ред.] Джерела
- Die Österreichisch-ungarische Monarchie in Wort und Bild, Band=Bd. Kärnten und Krain, Graz, 1995, , Originalgetreue Wiedergabe der Ausgabe Wien 1891
- Wilhelm Baum, Deutsche und Slowenen in Krain, Verlag=Carinthia Verlag, Ort=Klagenfurt, Jahr=1981
- August Dimitz, Geschichte Krains. 4 Bände in 2 Bücher, Laibach, 1874
- Joachim Hösler, Von Krain zu Slowenien, R. Oldenbourg Verlag, München, 2006, ISBN=978-3-486-57885-0
- Peter Štih, Studien zur Geschichte der Grafen von Görz. Die Ministerialen und Milites der Grafen von Görz in Istrien und Krain, Mitteilungen des Instituts für Österreichische Geschichtsforschung, Band=Ergänzungsbd. 32, Wien u. München|Jahr=1996
- Mitteilungen des Musealvereins für Krain, Erschienen 1866 u. 1889–1907
- Carniola. Zeitschrift für Heimatkunde. Mitteilungen d. Musealverein für Krain, Erschienen: 1908–1918/19
- Mittheilungen des Historischen Vereins für Krain, Erschienen 1846–1868
- Attila v. Wurzbach. Das ehemalige Herzogtum Krain und sein Adel – Ein historischer Abriß. In: Ostdeutsche Familienkunde. Nr. 2, 1991, S. 370–374.
- Donaumonarchie.com
- Encyclopedia Britannica (11. Auflage, 1910–1911)
- Catholic Encyclopaedia (1. Auflage, 1913)
