Крайняниця Петро Іванович
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Петро Іванович Крайняниця | |||||||||||||||||
| Народження | 3 липня 1924 | |||||||||||||||||
| Руське, Підкарпатська Русь, Чехословаччина | ||||||||||||||||||
| Смерть | 23 вересня 1997 (73 роки) | |||||||||||||||||
| Ужгород, Закарпатська область, Україна | ||||||||||||||||||
| Зріст | 177 см | |||||||||||||||||
| Вага | 70 кг | |||||||||||||||||
| Позиція | воротар | |||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||
| 1937—1938 1939—1941 1941—1942 |
 Рапід (Прага) Руська гімназія м. Мукачеве[1] МШЕ (Мукачеве)[2]
| |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
Петро Іванович Крайняниця (угор. Krajnyanica Péter, 3 липня 1924, Руське, Підкарпатська Русь, Чехословаччина — 23 вересня 1997, Ужгород, Україна), — колишній чехословацький, угорський і український футболіст, згодом — радянський футбольний тренер та спортивний діяч. Грав на позиції воротаря. Володар кубка Сент-Ласло, тобто «Святого Василя» (1941). Керівник делегації збірної Закарпатської України, яка здобула неабияку історичну перемогу на першій повоєнній республіканській спартакіаді з футболу. Один з організаторів команди майстрів «Спартак» (Ужгород) (1945) і один з перших спортсменів Закарпаття, яких удостоїли почесними знаками «Заслужений працівник фізичної культури» та «Відмінник народної освіти».
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
У юнацькі роки навчався в гімназії в Празі. Саме в чеській столиці розпочав свій шлях у футбол, де грав в команді спортклубу «Рапід». 1939 року повернувся на Закарпаття та продовжив навчання в Мукачівській гімназії, яку закінчив 1944 року. Футбольна дружина цього навчального закладу у 1941 році здійснила справжній подвиг, ставши чемпіоном Угорщини серед 142 команд і завоювавши Кубок «Святого Василя». Після цього здібного юнака запросили до тодішнього найкращого мукачівського клубу «МШЕ», що виступав у другій лізі першості Угорщини, у 1944 році він потрапив до найкращої команди краю — «Русі» (Ужгород), а згодом до «Спартака» (Ужгород). Однак тяжка травма примусила його завершити виступи.
Кар'єра тренера та спортивного діяча[ред. | ред. код]
У 1945 році його призначили завідувачем військово-фізкультурного відділу ЦК Спілки молоді Закарпатської України і паралельно з цим він був одним з ініціаторів створення нової команди «Спартак» (Ужгород) та одним з її граючих тренерів. Історія закарпатського радянського футболу бере свій початок саме з цього року, від часу проведення першої повоєнної спартакіади, на якій згідно запрошення разом з іншими спортсменами мали виступати і футболісти. Після проведення відбіркових змагань путівку у фінал завоювала ужгородсько-мукачівська збірна, тренерами якої були Петро Крайняниця, Йосип Криж та Георгій Мозер. Ось результати проведених ігор згідно порядковості зустрічей: збірна Закарпаття — збірна Ізмаїла — 8:1, збірна Закарпаття — збірна Львівської області — 1:1, збірна Закарпаття — збірна Волинської області — 19:0, збірна Закарпаття — збірна Станіславської (нині Івано-Франківської) області — 8:3, збірна Закарпаття — збірна Дрогобицької області — 9:0, збірна Закарпаття — збірна Тернопільської області — 10:0, збірна Закарпаття — збірна Чернівецької області — 3:0. Загальний рахунок для закарпатців після проведених семи змагань був таким — 58:5. Закарпаття тоді гідно постало перед шанувальниками футболу України, спортивною делегацією якого керував Петро Крайняниця.[3] Він з 1949 до 1973 року очолював обласні ради ДСТ «Червона зірка», «Спартак» та «Авангард», а у 1973 році перейшов на педагогічну роботу — вчителем фізвиховання Ужгородської спецшколи-інтернату. Поспіль протягом багатьох років очолював обласну футбольну федерацію та був членом Президії Федерації футболу України.
Досягнення[ред. | ред. код]
Командні трофеї[ред. | ред. код]
- Червоний прапор Республіканського комітету фізкультури та спорту при Раднаркомі УРСР (1): (1945)
Почесні звання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ теперішня ЗОШ № 1 ім. Олександра Пушкіна
- ↑ «Мукачівське спортивне товариство»
- ↑ Сторінками футбольної історії Закарпаття [1] [Архівовано 24 липня 2018 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Федак В. Закарпаття у спортивному вимірі. — Ужгород: Видавництво «Карпати», 1994. С. 113
- Крайняниця П. Історія закарпатського футболу. — Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2004. С. 3-8
- Футбольний турнір пам'яті Петра Крайняниці [Архівовано 7 квітня 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
