Крамер проти Крамера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крамер проти Крамера
Kramer vs. Kramer
Oscar posters 79.jpg
Жанр драма
Режисер Роберт Бентон
Продюсер Стенлі Р. Джаффе
Річард Фішофф
Сценарист Роберт Бентон
Евері Кормен
У головних
ролях
Меріл Стріп
Дастін Гоффман
Джейн Александр
Джастін Генрі
Оператор Нестор Альмендрос
Композитор Генрі Пьорселл
Антоніо Вівальді
Монтаж Джеральд Б. Ґрінберґ
Кінокомпанія Columbia Pictures
Дистриб'ютор  Columbia Pictures
Тривалість  105 хв.
Мова  Англійська
Країна  США США
Рік  1979
Дата виходу  17 грудня 1979
IMDb ID 0079417
Кошторис  $
Касові збори  $ 106 260 000[1]

«Крамер проти Крамера» (англ. Kramer vs. Kramer) — американський художній фільм-драма 1979 р. режисера Роберта Бентона, адаптований за новелою американського письменника Евері Кормена. У фільмі розкривається історія сім'ї, яку покидає мати, залишаючи маленького сина із батьком. Фільм отримав п'ять премій «Оскар» 1979 р.у категоріях: найкраща чоловіча роль, найкращий фільм, найкращий сценарій, найкраща жіноча роль другого плану, найкращий режисер.

Слоган — «У цієї любовної історії є три сторони» (англ. «There are three sides to this love story!»)

Сюжет[ред.ред. код]

Головний герой Тед Крамер (Дастін Гоффман) — трудоголік рекламіст, за сумлінну працю отримав підвищення та керівництво новим рекламним проектом. Діставши приємні новини, ввечері він повертається додому та розказує про це дружині Джоанні (Меріл Стріп). Однак вона повідомляє йому, що залишає сім'ю, бо втомилась та їй треба знайти себе. Разом з Тедом Джоанна покинула і свого сина Біллі (Джастін Генрі). Тед і Біллі починають нове життя удвох: спочатку між ними виникали конфлікти, ображалися один одного, оскільки Теду не ставало часу на виховання Біллі. Проте після багатьох місяців Тед і Біллі зближуються, починають любити один одного. Поступово для Теда робота втратила свій пріоритет у системі його цінностей і на перше місце став Біллі.

До Теда дружньо відноситься розлучена сусідка Марґарет (Джейн Александер), яка спочатку радила Джоанні, щоби вона залишила Теда. Одного дня, коли вони обоє в парку доглядали за власними дітьми, які бавилися на дитячому майданчику, Біллі впав із гірки та серйозно травмував обличчя. Взявши його на руки, Тед біжить через декілька кварталів до лікарні. Там Тед лагідно заспокоював Біллі, якому накладали шви на рану обличчя. У цій сцені представлено підвищене емоційне єднання тата із сином та сенс відповідальності батька за дитину.

Після п'ятнадцяти місяців відсутності з'явилася Джоанна, яка повернулася до Нью-Йорка для того, щоб повернути Біллі. Вона подає до суду, щоб отримати право опіки над дитиною. Упродовж судового слухання Тед, як і Джоанна змушені виправдовуватися через скандальні неприємні запитання їх адвокатів. На суді з'ясувалося, що Джоанна мала більше десятка коханців після розлучення з Тедом. Проте вона отримала високооплачувану роботу. Натомість Тед був звільнений з роботи через догляд за сином та змушений працювати на менш оплачуваній роботі. Адвокат Джоанни доводить до відома судді деталі нещасного випадку з Біллі на дитячому майданчику.

Згодом суд передав опіку над Біллі Джоанні, не так через свідчення обох сторін, але через твердження, що дитину краще виховуватиме його мати. Тед хоче оскаржити рішення, але його адвокат попередив, що Біллі безпосередньо доведеться брати участь у судовому процесі. Тому Тед вирішив не оспорювати рішення, щоб не травмувати Біллі.

Зранку, коли Біллі мав переїхати на постійне проживання до Джоанни, Тед і Біллі разом готують сніданок, такий самий як і в перший ранок після відходу Джоанни. Вони ніжно обіймаються, оскільки обоє знають, що це їх останній сніданок разом. Джоанна дзвонить з нижнього поверху, кажучи Тедові, що хоче з ним поговорити. Плачучи вона говорить Теду, що любить Біллі і хоче щоб він був з нею, але вона знає, що він вже вдома і це його справжній дім із Тедом. Тому вона не візьме його, але хоче поговорити з Біллі. Джоанна витирає сльози, заходить в ліфт та запитує у колишнього чоловіка: «Як я тобі?». Фільм закінчується сценою, коли двері ліфта закриваються за Джоанною, відразу після відповіді Теда: «Прекрасно!».

У ролях[ред.ред. код]

Нагороди і номінації[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

  • 1979 — премія Національної ради кінокритиків США за найкращу жіночу роль другого плану (Меріл Стріп).
  • 1980 — п'ять премій «Оскар»[2]: найкращий фільм (продюсер Стенлі Джаффе), найкраща чоловіча роль(Дастін Гоффман), найкраща жіноча роль другого плану (Меріл Стріп), найкращий режисер (Роберт Бентон), найкращий адаптований сценарій (Роберт Бентон).
  • 1980 — три премії національної кінопремії Італії «Давид ді Донателло»: найкращий іноземний фільм (Роберт Бентон), найкращий іноземний актор (Дастін Гоффман), спеціальна премія актору другого плану (Джастін Генрі).
  • 1980 — премія Гільдії режисерів США (Роберт Бентон).
  • 1980 — чотири премії «Золотий глобус»: найкращий фільм — драма, найкращий актор — драма (Дастін Гоффман), найкраща актриса другого плану (Меріл Стріп), найкращий сценарій (Роберт Бентон).
  • 1980  — три премії Національного товариства кінокритиків США: найкращий режисер (Роберт Бентон), найкращий актор (Дастін Гоффман), найкраща актриса другого плану (Меріл Стріп).
  • 1980  — премія Гільдії сценаристів США (Роберт Бентон).
  • 1981  — премія Японської академії за найкращий фільм на іноземній мові.
  • 1981  — премія «Блакитна стрічка» (Blue Ribbon, Японія) за найкращий фільм на іноземній мові.
  • 1981  — премія «Молодий актор» найкращому молодому актору (Джастін Генрі).

Номінації[ред.ред. код]

  • 1980 — чотири номінації на премію «Оскар»: найкраща чоловіча роль другого плану (Джастін Генрі), найкраща жіноча роль другого плану (Джейн Александер), найкращий оператор (Нестор Алмендрос), найкращий монтаж (Джеральд Ґрінберґ).
  • 1980 — чотири номінації на премію «Золотий глобус»: найкращий режисер (Роберт Бентон), найкраща актор другого плану (Джастін Генрі), найкраща актриса другого плану (Джейн Александер), нова зіркам року серед чоловіків (Джастін Генрі).
  • 1981 — шість номінацій на премію BAFTA: найкращий фільм (Стенлі Джаффе), найкращий режисер (Роберт Бентон), найкращий сценарій (Роберт Бентон), найкращий актор (Дастіін Гоффман), найкраща актриса (Меріл Стріп), найкращий монтаж (Джеральд Ґрінберґ).
  • 1981 — номінація на премію «Сезар» за найкращий іноземний фільм (Роберт Бентон).

Цікаві факти[ред.ред. код]

«Крамер проти Крамера» відображав культурні та соціальні зміни в американському суспільстві, які відбувалися впродовж 1970-их рр. у період другої хвилі фемінізму, коли уявлення про материнство і батьківство кардинально змінювалися. У фільмі виважено та неупереджено представлено точки зору як Джоанни, так і Теда, що було одним із складових його успіху.

«Крамер проти Крамера» демонструвався в кінотеатрах СРСР, у тому числі УРСР, де користувався великою популярністю серед кіноглядачів [3].

  • «Крамер проти Крамера» отримав позитивні відгуки від критиків. Він удостоївся 88% позитивних рецензій на Rotten Tomatoes[4].
  • Знаменита сцена з морозивом, де Біллі просить батька пропустити обід, а відразу з'їсти десерт, була зімпровізована Дастіном Гоффманом і Джастіном Генрі. Режисерові картини Роберту Бентону ця сцена так сильно сподобалася, що він без вагань вирішив залишити її у фільмі.
  • Дастін Гоффман дуже багато працював з Джастіном Генрі над кожною сценою. Вони довго обговорювали її, до тих пір, поки Генрі не починав почувати себе більш розкуто і невимушено.
  • Кожного разу, коли Біллі (персонаж Джастіна Генрі) плаче, — це не награно, а справжні сльози. Перед зйомкою кожної такої сцени, режисер просив Джастіна згадувати яку-небудь сумну подію.
  • Незадовго до зйомок фільму, Дастін Гоффман сам пережив розлучення. Саме тому він вніс до фільму багато особистих аспектів і діалогів. Режисер Роберт Бентон навіть запропонував Гоффману стати співсценаристом, але він відмовився.
  • На роль Джоанни Крамер була запрошена Кейт Джексон, але зйомки у серіалі «Ангели Чарлі» перешкодили їй дати згоду на цю роль.
  • Спочатку Меріл Стріп пройшла проби на роль подружки Теда на одну ніч Філліс Бернард (її отримала Джо Бет Вільямс). Коли ж Кейт Джексон не погодилася на цю роль, її запропонували зіграти Стріп.
  • Меріл Стріп сама написала для себе промову, виголошену її героїнею в суді, всупереч порадам режисера/сценариста фільму Роберта Бентона. Вона зовсім не була задоволена написаним у сценарії фільму варіантом промови.
  • Сцена між Гоффманом і Стріп в ресторані була знята в натурі в одному з ресторанів Нью-Йорка JG Melon. На стіні цього ресторану дотепер висить фотографія із зйомок фільму, поряд із столиком, де була знята сцена.
  • Роберт Бентон порадив операторові Нестору Альмендросу узяти в основу створення видів і колірної гамми фільму картини П'єро делла Франчески. Також твори Девіда Гокні спонукали Альмендроса до створення реалістичних кадрів, для чого він використовував джерела світла в кімнатах та будь-яке доступне світло в екстер'єрі.
  • Під час початкових титрів грає «Концерт для мандоліни» Антоніо Вівальді.
  • Епізод з голою ДжоБет Вільямс був оптично затемнений, щоб уникнути рейтингу R. Проте, «незатемнена» версія часто транслюється на телевізійних каналах.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Kramer vs Kramer (1979)». Box Office Mojo. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2008-11-17. 
  2. Session Timeout — Academy Awards® Database — AMPAS
  3. http://oscar2008.rambler.ru/history.html?id=265&ceremony_id=680 Оскар-1980, 52 церемония
  4. http://www.rottentomatoes.com/m/kramer_vs_kramer/ Крамер проти Крамера

Посилання[ред.ред. код]