Крапка (діакритичний знак)

Як діакритичний знак, точка (англ. dot) може бути інтерпунктом ( · ), або ж знаходитися над чи під буквою. Цей знак вживається для утворення літер розширеної латинки у центральноєвропейських та в'єтнамській мовах.

Над літерою

У Юнікоді надрядкова точка має назву combining dot above та має код U+0307.

Крім того, є ряд незалежних символів:

Ȧȧ Ḃḃ Ċċ Ḋḋ Ėė Ḟḟ Ġġ Ḣḣ Ṁṁ Ȯȯ Ṗṗ Ṙṙ Ṡṡẛ Ṩṩ Ṫṫ Ẇẇ Ẋẋ Ẏẏ Żż

• У романізації арабської мови ġ відповідає літері гайн.
• Традиційна ірландська типографія використовує точку, де вона позначає леніцію: ḃ ċ ḋ ḟ ġ ṁ ṗ ṡ ṫ. Інакше леніцію можна зобразити додаванням справа літери h, наприклад: bh ch dh fh gh mh ph sh th. У давньоірландській орфографії точка вживалася лише в літерах ḟ ṡ, а додаткова літера h у диграфах ch ph th; леніція інших літер не позначалася. Згодом обидві позначки поширилися на всі ленітовні приголосні та використовувалися одночасно. Врешті стандартною практикою було визнано вживання крапки при використанні ґельського шрифту та h для шрифту антиква. Тому ċ та ch у сучасній ірландській позначають той самий фонетичний елемент.
• литовська: ė вимовляється як [eː], на відміну від ę, яка відповідає нижчому [ɛː] (що раніше був назалізованим) та e ([ɛ, ɛː]).
• мальтійська: ċ позначає глухий заясенний африкат, ġ — дзвінкий заясенний африкат, ż — дзвінкий ясенний фрикативний.
• Давньоанглійська мова: у модернізованій орфографії ċ позначає глухий заясенний африкат /t͡ʃ/, ġ — твердопіднебінний апроксимант /j/ (у більш ранніх текстах, вірогідно, дзвінкий твердопіднебінний фрикативний /ɟ/)
• Польська: ż позначає дзвінкий ретрофлексний фрикативний.
• У чеченській латинці 1992 року було 5 літер із верхньою точкою: ċ [ʦ’], ç̇ [ʧ’], ġ [ʁ], ẋ [ħ], q̇ [q’].
• У турецькій мові точка над малими i та j (та великою İ) вважається не незалежним знаком, а власною частиною літери. It is called a tittle.

У математиці та фізиці інколи позначає похідну за часом, наприклад, $v=\dot{x}$, хоча така позначка не є стандартною.

Під літерою

У Юнікоді підрядкова точка називається combining dot below та має код U+0323.

Крім того, є ряд незалежних символів:

Ạạ Ḅḅ Ḍḍ Ẹẹ Ḥḥ Ịị Ḳḳ Ḷḷ Ḹḹ Ṃṃ Ṇṇ Ọọ Ṛṛ Ṝṝ Ṣṣ Ṭṭ Ụụ Ṿṿ Ẉẉ Ỵỵ Ẓẓ

• В IAST та інших романізаціях індоарійських мов крапка під літерою позначає ретрофлексні приголосні: (в алфавітному порядку відповідних мов): ṭ, ḍ, ṛ, ḷ, ṇ, ṣ, тоді як точка під m (ṃ) позначає анусвару, знак назалізації. Часто в сучасних транслітераціях санскриту крапка використовується замість кільця під голосними r та l.

• У романізаціях семітських мов крапка під приголосною позначає емфатичну приголосну. Приклади:
  • Ḍ
  • Ṣ
  • Ṭ
  • Ẓ

• Західні діалекти астурійської мови вживають літеру Ḷḷ на позначення дзвінкого ретрофлексного проривного. У тій же мові використовується Ḥ, що означає глухий гортанний фрикативний.
• У в'єтнамській тон nặng (нисхідний глоталізований) голосного звука позначається крапкою під літерою: ạ ặ ậ ẹ ệ ị ọ ộ ợ ụ ự ỵ.
• У мові йоруба крапка використовується під o, e та s (ẹ, ọ, ṣ).
• У мові іґбо є літери ị, ọ та ụ. Точка відповідає за редукцію висоти голосного звука.

У писемності деванагарі точка під символом називається нукта.

Див. також

• Інтерпункт
• Діакритичний знак
• Кільце (діакритичний знак)

Посилання

• Diacritics Project — All you need to design a font with correct accents (англ.)
• Buchstaben mit Punkt darunter und ihre Unicode-Maskierung (нім.)