Крапка (діакритичний знак)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Точка | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ċċ Ẓẓ | ||||||
| Латинська абетка | ||||||
| A | B | C | D | E | F | G |
| H | I | J | K | L | M | N |
| O | P | Q | R | S | T | U |
| V | W | X | Y | Z | ||
| Додаткові і варіантні знаки |
||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ |
| Ā | Ă | Ą | Ç | Ć | Ĉ | Ċ |
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê |
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ |
| Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í |
| Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ |
| Ĵ | Ķ | Ļ | Ł | Ñ | Ń | Ņ |
| Ň | Ò | Ó | Ô | Õ | Ö | Ø |
| Ő | Œ | Ơ | Ŕ | Ř | ß | ſ |
| Ś | Ŝ | Ş | Š | Þ | Ţ | Ť |
| Ù | Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů |
| Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ý | Ŷ | Ÿ |
| Ź | Ż | Ž | ||||
Як діакритичний знак, точка (англ. dot) може бути інтерпунктом ( · ), або ж знаходитися над чи під буквою. Цей знак вживається для утворення літер розширеної латинки у центральноєвропейських та в'єтнамській мовах.
Зміст |
Над літерою [ред.]
У Юнікоді надрядкова точка має назву combining dot above та має код U+0307.
Крім того, є ряд незалежних символів:
Ȧȧ Ḃḃ Ċċ Ḋḋ Ėė Ḟḟ Ġġ Ḣḣ Ṁṁ Ȯȯ Ṗṗ Ṙṙ Ṡṡẛ Ṩṩ Ṫṫ Ẇẇ Ẋẋ Ẏẏ Żż
- У романізації арабської мови ġ відповідає літері гайн.
- Традиційна ірландська типографія використовує точку, де вона позначає леніцію: ḃ ċ ḋ ḟ ġ ṁ ṗ ṡ ṫ. Інакше леніцію можна зобразити додаванням справа літери h, наприклад: bh ch dh fh gh mh ph sh th. У давньоірландській орфографії точка вживалася лише в літерах ḟ ṡ, а додаткова літера h у диграфах ch ph th; леніція інших літер не позначалася. Згодом обидві позначки поширилися на всі ленітовні приголосні та використовувалися одночасно. Врешті стандартною практикою було визнано вживання крапки при використанні ґельського шрифту та h для шрифту антиква. Тому ċ та ch у сучасній ірландській позначають той самий фонетичний елемент.
- литовська: ė вимовляється як [eː], на відміну від ę, яка відповідає нижчому [ɛː] (що раніше був назалізованим) та e ([ɛ, ɛː]).
- мальтійська: ċ позначає глухий заясенний африкат, ġ — дзвінкий заясенний африкат, ż — дзвінкий ясенний фрикативний.
- Давньоанглійська мова: у модернізованій орфографії ċ позначає глухий заясенний африкат /t͡ʃ/, ġ — твердопіднебінний апроксимант /j/ (у більш ранніх текстах, вірогідно, дзвінкий твердопіднебінний фрикативний /ɟ/)
- Польська: ż позначає дзвінкий ретрофлексний фрикативний.
- У чеченській латинці 1992 року було 5 літер із верхньою точкою: ċ [ʦ’], ç̇ [ʧ’], ġ [ʁ], ẋ [ħ], q̇ [q’].
- У турецькій мові точка над малими i та j (та великою İ) вважається не незалежним знаком, а власною частиною літери. It is called a tittle.
У математиці та фізиці інколи позначає похідну за часом, наприклад,
, хоча така позначка не є стандартною.
Під літерою [ред.]
У Юнікоді підрядкова точка називається combining dot below та має код U+0323.
Крім того, є ряд незалежних символів:
Ạạ Ḅḅ Ḍḍ Ẹẹ Ḥḥ Ịị Ḳḳ Ḷḷ Ḹḹ Ṃṃ Ṇṇ Ọọ Ṛṛ Ṝṝ Ṣṣ Ṭṭ Ụụ Ṿṿ Ẉẉ Ỵỵ Ẓẓ
- В IAST та інших романізаціях індоарійських мов крапка під літерою позначає ретрофлексні приголосні: (в алфавітному порядку відповідних мов): ṭ, ḍ, ṛ, ḷ, ṇ, ṣ, тоді як точка під m (ṃ) позначає анусвару, знак назалізації. Часто в сучасних транслітераціях санскриту крапка використовується замість кільця під голосними r та l.
- У романізаціях семітських мов крапка під приголосною позначає емфатичну приголосну. Приклади:
- Західні діалекти астурійської мови вживають літеру Ḷḷ на позначення дзвінкого ретрофлексного проривного. У тій же мові використовується Ḥ, що означає глухий гортанний фрикативний.
- У в'єтнамській тон nặng (нисхідний глоталізований) голосного звука позначається крапкою під літерою: ạ ặ ậ ẹ ệ ị ọ ộ ợ ụ ự ỵ.
- У мові йоруба крапка використовується під o, e та s (ẹ, ọ, ṣ).
- У мові іґбо є літери ị, ọ та ụ. Точка відповідає за редукцію висоти голосного звука.
У писемності деванагарі точка під символом називається нукта.
