Красний Лиман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Красний Лиман
Kr lym s.png Флаг Красного Лимана.png
Герб Красного Лиману Прапор Красного Лиману
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Краснолиманська міськрада
Код КОАТУУ 1413300000
Засноване 1667
Статус міста з 1938 року
Населення 23307 (1.08.2011)
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 20 км²
Густота населення 1165.3 осіб/км²
Поштові індекси 84400-84409
Телефонний код +380-6261
Координати 48°59′07″ пн. ш. 37°48′40″ сх. д. / 48.98528° пн. ш. 37.81111° сх. д. / 48.98528; 37.81111Координати: 48°59′07″ пн. ш. 37°48′40″ сх. д. / 48.98528° пн. ш. 37.81111° сх. д. / 48.98528; 37.81111
Висота над рівнем моря 107 м
Водойма озеро Лиман
Відстань
Найближча залізнична станція Красний Лиман
До обл./респ. центру
 - фізична 111,1 км
 - залізницею 148 км
 - автошляхами 136 км
До Києва
 - фізична 545 км
 - залізницею 730 км
 - автошляхами 650 км
Міська влада
Адреса 84400, м. Красний Лиман, вул. Фрунзе, 46, 2-16-82
Веб-сторінка Краснолиманська міськрада
Міський голова Перебийніс Леонід Григорович
Прізвисько: Північні ворота Донбасу

Кра́сний Лима́н (до 1925 — Лиман, слобода Лиман) — місто обласного значення у Донецькій області, центр Краснолиманського району. Розташоване за 136 кілометрів від Донецька. Територія — 192 км². Населення — 28 тис. мешканців.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Засноване 1667 року козаками Ізюмського полку як поселення при сторожових вежах поблизу Торської фортеці (нині місто Слов'янськ). У 1825 Лиман був перетворений у військове поселення, з 1857 мешканців перевели до розряду державних селян. У 1911 поряд з містом було прокладено залізничну колію та збудовано станцію. У 1925 поселення перейменовано на Красний Лиман, з 1938 Красний Лиман — місто.

Залізничний вокзал м. Красний Лиман. 2010 р.
Залізничний вокзал м. Красний Лиман після реставрації.

За даними на 1864 рік у власницькій слободі Лиман Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2622 особи (1470 чоловічої статі та 1152 — жіночої), налічувалось 512 дворових господарств, існувала православна церква, відбувались 2 щорічних ярмарки[1].

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Попівської волості мешкало 3503 особи, налічувалось 587 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих двори, 2 лавки, відбувались 2 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4653 осіб (2221 чоловічої статі та 2432 — жіночої), з яких 4651 — православної віри[3].

Промисловість[ред.ред. код]

Більшість працездатного населення зайнята на залізниці та у агропромисловому комплексі.

Станція Красний Лиман, локомотивне та вагонне депо, дистанція колії, сигналізації, зв'язку та обчислювальної техніки, громадські споруди, дорожні електромеханічні майстерні, колійна машинна станція № 10, рейкозварювальний поїзд № 6, будівельно-монтажний поїзд № 181 — головні залізничні підприємства, складові Краснолиманського залізничного вузла. Рейкозварювальний поїзд № 6 здійснює зварювальні операції та операції з обробки колії.

За своєю значимістю агропромисловий комплекс займає друге місце в місті після залізничного транспорту. Всього в районі нараховується 74 фермерських господарства, 15 знов створених сільськогосподарських підприємств. В районі закуповують олію соняшника і сам соняшник підприємства Донецької і Харківської областей. Основні показники діяльності підприємств АПК: загальна площа сільськогосподарських угідь — 69,1 тис. га, в тому числі нив — 51,3 тис. га; щорічні площі сівби зернових — 19,0 тис. га, соняшника — 6,1 тис. га.

ТОВ «Чайка» — виробник борошна та хлібобулочних виробів. Проектна потужність виробництва борошна — 3 т/т за рік, виробництва хліба та хлібобулочних виробів — 2,5 т/т за рік.

ВАТ «Краснолиманський комбікормовий завод» — виробник борошна та комбікорму. Проектна потужність — 8 т/т за рік. СТОВ «Дружба» — виробник м'яса, зерна — 4,9 т/т, соняшника — 0,8 т/т. ТОВ «Алмаз» — виробник молочної продукції. Проектна потужність — 1,0 т/т за рік.

У місті працюють три будівельних підприємства: АТ «МПМК-7», ГП «Доррембуд», будівельно-монтажний поїзд № 181.

Рух на місцевих маршрутах здійснюється за рахунок автобусного парку ВАТ «Експрес» та приватних таксі малої та середньої місткості.

Освіта[ред.ред. код]

У місті декілька навчальних закладів: факультет Харківської академії залізничного транспорту, медичне училище, ПТУ-119, ліцей, гімназія, 22 загально-освітні школи.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Медичне обслуговування у місті здійснює центральна районна лікарня та відомча залізнична лікарня. На території району діють дві селищні лікарні, п'ять лікувальних амбулаторій, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів, три санаторії, один обласний дитячий санаторій, сім дитячих оздоровчих таборів та 87 туристичних баз. Кліматичні умови міста сприяють скорішій адаптації після легеневих захворювань.

Залізнична лікарня розрахована на 150 місць, районна лікарня — на 250 місць, Кіровська та Дробишевська лікарні — на 25 місць.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

У місті зв'язок забезпечують краснолиманський цех № 3 «Укртелекому» та відомчий залізничний зв'язок дистанції сигналізації та зв'язку. На території міста доступ до Інтернету надається інтернет-провайдером SaNet.

Стільниковий зв'язок на більшості території підтримується операторами МТС, Київстар, Лайф. У місті є редакція міжрайонної газети «Зоря» та міське радіомовлення.

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2104)
  2. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-250)

Джерела[ред.ред. код]