Красний Лиман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Красний Лиман
Kr lym s.png Флаг Красного Лимана.png
Герб Красного Лиману Прапор Красного Лиману
Красний Лиман
Розташування міста Красний Лиман
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Краснолиманська міська рада
Код КОАТУУ 1413300000
Засноване 1667
Статус міста з 1938 року
Населення 22 409 (01.01.2014)
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 20 км²
Густота населення 1120 осіб/км²
Поштові індекси 84400-84409
Телефонний код +380-6261
Координати 48°59′07″ пн. ш. 37°48′40″ сх. д. / 48.98528° пн. ш. 37.81111° сх. д. / 48.98528; 37.81111Координати: 48°59′07″ пн. ш. 37°48′40″ сх. д. / 48.98528° пн. ш. 37.81111° сх. д. / 48.98528; 37.81111
Висота над рівнем моря 107 м
Водойма озеро Лиман
Відстань
Найближча залізнична станція Красний Лиман
До обл./респ. центру
 - фізична 111,1 км
 - залізницею 148 км
 - автошляхами 136 км
До Києва
 - фізична 545 км
 - залізницею 730 км
 - автошляхами 650 км
Міська влада
Адреса 84400, м. Красний Лиман, вул. Фрунзе, 46, 2-16-82
Веб-сторінка Краснолиманська міськрада
Міський голова Перебийніс Леонід Григорович
Прізвисько: Північні ворота Донбасу

Кра́сний Лима́н (до 1925 — Лиман, слобода Лиман) — місто обласного значення у Донецькій області, центр Краснолиманського району. Розташоване за 136 кілометрів від Донецька. Територія — 192 км². Населення — 22.4 тис. мешканців.

Історія[ред.ред. код]

Засноване 1667 року козаками Ізюмського полку як поселення при сторожових вежах поблизу Торської фортеці (нині місто Слов'янськ). У 1825 Лиман був перетворений у військове поселення, з 1857 мешканців перевели до розряду державних селян. У 1911 поряд з містом було прокладено залізничну колію та збудовано станцію. У 1925 поселення перейменовано на Красний Лиман, з 1938 Красний Лиман — місто.


За даними на 1864 рік у власницькій слободі Лиман Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2622 особи (1470 чоловічої статі та 1152 — жіночої), налічувалось 512 дворових господарств, існувала православна церква, відбувались 2 щорічних ярмарки[1].

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Попівської волості мешкало 3503 особи, налічувалось 587 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих двори, 2 лавки, відбувались 2 ярмарки на рік[2].

Радянські роки[ред.ред. код]

Пам'ятник радянським воїнам — визволителям Красного Лиману

Починаючи з 1912 у селищі поширюється діяльність більшовицькі пропагандистів. 1917 року більшовикам вдається створити створили з робітників і наймитів загін Червоної гвардії, що підпорядковувався Ізюмському повітовому ревкому[3]. 1918 року, коли за умовами берестейського договору Красний Лиман передбачалося закріпити за Українською народною республікою, загони червоноармійців розпочали підготовку до збройного спротиву, а з наступом німецько-українських військ у квітні 1918 — терористичну діяльність, зокрема підрив мостів, знищення залізничного транспорту[3]. Відступ німецько-українських військ у грудні 1918 дозволив більшовикам відновити контроль над містом до квітня 1919 року, коли місто було захоплено білогвардійськими силами.

Остаточно більшовики захопили контроль над Лиманом 27 грудня 1919 після відступу денікцінців.[3] З червня 1920 року Лиман входив до Слов'янського повіту, а в 1923 році він став центром Лиманського району Бахмутського округу. 1 жовтня 1922 року було обладнано лиманську електростанцію, на перегоні Лиман — Основа встановлено двопровідний зв'язок.

В 1932-33 роках Краснолиманщина страждала від Голодомору. Серед найбільш постраждалих населених пунктів — Лиман, Рубці, Терні, Лозова.[4] В другій половині 30-х років у Лимані побудовано заводи — каніфольно-скипидарний, для переробки утилю, хлібо- і молоко­заводи. Почали працювати промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар» для пошиття одягу й взуття[3]. В ході адміністративної реформи 1938 року станція Красний Лиман і село Лиман були об'єднані в одне ціле. Так виникло місто Красный Лиман — районний центр Донецької області.

В ході радянсько-німецької війни 7 липня 1942 року Красний лиман був захоплений німецькими загарбниками[5][6]. В часи німецької окупації тут діяли партизанські загони, що провадили диверсійну діяльність. 31 січня 1943 місто відвойоване силами Південно-Західного фронту в ході Ворошиловградської операції[5]

У повоєнні роки промисловість і господарство були відновлені. 1944-45 року вступили до ладу промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар», піщаний кар'єр, залізнична будівельна дільниця та електромеханічні майстерні, рейкозварювальний поїзд тощо. В наступні п'ятириіки модними серед мешканців міста стали змагання залізничників у швидкісному во­дінні поїздів, підвищенні продуктивності праці та економії палива, переможцем яких став Г. С. Шумілов, що був першим у місті удостоєний званням Героєм Соціалістичної Праці[3].

В 1960-ті роки найбільшим підприємством міста став Краснолиманський завод силікатної цегли, потужність якого становила 200 млн штук цегли на рік. В сільському господарстві успіхами тішився колгосп артілі їм. Леніна, що зміг в 1,5 раза перевершити довоєнні показники[3]. Діяльність радянської влади в Красному Лимані була оспівана творчості місцевих літераторів, зокрема романі «Селяни» і «Великий перелом» П. Д. Рєзникова, «На Дінці Сіверському» С. Макогіна, піснях А. Полупана тощо.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4653 осіб (2221 чоловічої статі та 2432 — жіночої), з яких 4651 — православної віри[7].

Бої за Красний Лиман 2014 року[ред.ред. код]

Залізничний вокзал м. Красний Лиман. 2010 р.
Залізничний вокзал м. Красний Лиман після реставрації.

З 1991 року Красний Лиман — у складі України. Проте в 2014 році після революції гідності і втечі В. Януковича за кордон на Донбасі активізується сепаратистський рух, що зачепив і Красний Лиман. 12 квітня 2014 року, на 5-й день після проголошення «Донецької народної республіки» сепаратисти захопили міськвідділ міліції Красного Лимана (одночасно із захопленням будівель СБУ і міліції в Слов'янську)[8]. Ініціативу на себе з переговорному процесі взяв міський голова — Леонід Перебейніс. В ході переговорів з озброєним та агресивним натовпом російських боєвиків було узгоджено, що сепаратисти залишають місто[9].

Проте вже 30 квітня, коли близько 40 озброених терористів увірвалось на сесію міськради та під прицілом АК-47, взявши депутатів та громаду в заручники, змусили керівництво міста включити до голосування питання про визнання незалежності Донецької Народної Республіки. Окупантами було встановлено блок-пости при в'їзді у місто.

8 травня 2014 року у Греківському лісі на Луганщині було знайдене спалене разом із автомобілем тіло голови Краснолиманського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Валерія Сала, якого проросійськими бойовиками, належними до невизнаної Донецької Народної Республіки, було викрадено за день до того у центрі села Шандриголове Краснолиманського району[10].

3 червня сили Антитерористичної операції пішли в наступ, висунувши вимогу про складення зброї. При цьому мирне населення було попереджене про початок бойових дій шляхом розкидання спеціальних листівок гарматами. До середини дня було зачищено його південну та центральну частину. Увечері в.о. Президента України Олександр Турчинов заявив, що українська влада відновила контроль над Красним Лиманом. Зачистка міста продовжувалася 4 і 5 червня, виявлення бойовиків проводилося з обшуками будинків та громадян. Терористи та їх посібники були затримані, допомогу у їх виявленні надали місцеві жителі.[11][12][13][14][15][16]

5 червня над міськрадою та міськуправлінням міліції Красного Лиману було знов піднято український прапор. Патрулювання та службу в місті розпочав спецпідрозділ МВС «Артемівськ» разом зі зведеним загоном міліції та місцевими офіцерами, вірними присязі Україні.[17] Того ж дня, згідно Указу Президента України № 498/2014 «Про заходи щодо сформування Краснолиманської районної державної адміністрації Донецької області» головою Краснолиманської РДА було призначено Матейченка Костянтина Володимировича[18], підполковника[19], уродженця Костянтинівки.[20]

19 червня відбулися завершальні бої за Красний Лиман, серйозних травм зазнав український військовик Сергій Калитюк.

Внаслідок авіаударів була пошкоджена залізнична станція Красний Лиман: найбільше залізнична лікарня, також внаслідок обстрілу зазнали ушкоджень адміністративна і господарська будівлі станції, платформа і полотно.[21]

Населення[ред.ред. код]

Національний склад населення за переписом 2001 року[22]

чисельність частка, %
українці 24 459 84,4
росіяни 3 993 13,8
білоруси 168 0,6

Промисловість[ред.ред. код]

Більшість працездатного населення зайнята на залізниці та у агропромисловому комплексі.

Станція Красний Лиман, Локомотивне та Вагонне депо, Дистанції: колії; сигналізації та зв'язку; електропостачання, Краснолиманське будівельго-монтажне управління, дорожні електромеханічні майстерні, колійна машинна станція № 10, Краснолиманський рейкозварювальний поїзд — головні залізничні підприємства, складові Краснолиманського залізничного вузла.

За своєю значимістю агропромисловий комплекс займає друге місце в місті після залізничного транспорту. Всього в районі нараховується 74 фермерських господарства, 15 знов створених сільськогосподарських підприємств. В районі закуповують олію соняшника і сам соняшник підприємства Донецької і Харківської областей. Основні показники діяльності підприємств АПК: загальна площа сільськогосподарських угідь — 69,1 тис. га, в тому числі нив — 51,3 тис. га; щорічні площі сівби зернових — 19,0 тис. га, соняшника — 6,1 тис. га.

ТОВ «Чайка» — виробник борошна та хлібобулочних виробів. Проектна потужність виробництва борошна — 3 т/т за рік, виробництва хліба та хлібобулочних виробів — 2,5 т/т за рік.

ВАТ «Краснолиманський комбікормовий завод» — виробник борошна та комбікорму. Проектна потужність — 8 т/т за рік. СТОВ «Дружба» — виробник м'яса, зерна — 4,9 т/т, соняшника — 0,8 т/т.

Рух на місцевих маршрутах здійснюється за рахунок автобусного парку ПП «Луч» та приватних таксі малої та середньої місткості.

Освіта[ред.ред. код]

У місті декілька навчальних закладів: факультет Харківської академії залізничного транспорту, медичний колледж, Краснолиманське ПТУ, ліцей, гімназія, 22 загально-освітні школи.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Медичне обслуговування у місті здійснює центральна районна лікарня та відомча залізнична лікарня. На території району діють дві селищні лікарні, п'ять лікувальних амбулаторій, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів, три санаторії, сім дитячих оздоровчих таборів та 87 туристичних баз. Кліматичні умови міста сприяють скорішій адаптації після легеневих захворювань.

Залізнична лікарня розрахована на 150 місць, районна лікарня — на 250 місць, Кіровська та Дробишевська лікарні — на 25 місць.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

У місті зв'язок забезпечують краснолиманський цех № 3 «Укртелекому» та відомчий залізничний зв'язок дистанції сигналізації та зв'язку. На території міста доступ до Інтернету надається інтернет-провайдерами Укртелеком, SaNet, Satell та декількома фізичними особами-підприємцями.

Стільниковий зв'язок на більшості території підтримується операторами МТС, Київстар, Лайф. У місті є редакція міжрайонної газети «Зоря», щотиждневика «Лиманська Сторона» та міське радіомовлення.

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2104)
  2. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. — V + 349 с.
  3. а б в г д е Красний Лиман. Історія міст і сіл УРСР
  4. Наш Лиман. Сім років голоду
  5. а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941–1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  6. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-250)
  8. Сепаратисты захватили отделение милиции в Красном Лимане — очевидцы
  9. Красний Лиман — українська північ Донбасу.
  10. Тіло голови краснолиманської «Просвіти» виявили у спаленій машині. Радіо Свобода. 08.05.2014.
  11. Сили АТО взяли в блокаду Красний Лиман і висунули бойовикам ультиматум
  12. У Красному Лимані виявляють пособників терористів
  13. АТО триває, Красний Лиман і Слов'янськ зачищають від бойовиків
  14. Сили АТО перейшли у наступ: встановлено контроль над містом Красний Лиман
  15. Красний Лиман практично звільнений від бойовиків, — Нацгвардія
  16. Красний Лиман під контролем, люди зітхнули з полегшенням, — Аваков
  17. Красний Лиман знову під прапором України, городяни радіють — Аваков
  18. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 498/2014
  19. У Красному Лимані силовики повністю контролюють ситуацію, — Аваков
  20. Пашинський: Красний Лиман і Північ Луганщини повністю під контролем
  21. Після авіаудару пошкоджені об'єкти залізничного вузла Красний Лиман, травмований хірург
  22. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.

Джерела[ред.ред. код]