Красноармійський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Красноармійський район
Krasnoarmiyskiy rayon gerb.png Krasnoarmiyskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Донецька область
Код КОАТУУ: 1422700000
Утворений: 1963 року
Населення: 31 765 (на 1.08.2013)
Площа: 1315 км²
Густота: 24.8 осіб/км²
Тел. код: +380-6239
Поштові індекси: 85300-85382
Населені пункти та ради
Районний центр: Красноармійськ
Селищні ради: 3
Сільські ради: 17
Смт: 3
Села: 85
Селища: 10
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 85300, Донецька обл., м. Красноармійськ, пл. Шибанкова, 11, 2-14-81
Веб-сторінка: Красноармійський район
Голова РДА: Марусенко Ігор Володимирович
Голова ради: Костюк Михайло Семенович

Красноармі́йський райо́н — територіально-адміністривна одиниця на заході Донецької області. Населення становить 31 765 осіб (на 1.08.2013). Утворено 1963 року. Площа — 1315 км².

Географія[ред.ред. код]

Протяжність його з півночі на південь — до 40 км, а із заходу на схід — 64 км. Площа району — 1400 км². На півночі ми граничимо з Добропільськім і Костянтинівським, на півдні — з Великоновоселківським і Мар'їнськім, на сході — з Ясинуватським районами, а на заході — з Дніпропетровською областю.

Центр району — місто Красноармійськ, яке розташоване за 76 км на північний захід від Донецька. Його координати — 17 градусів 20 хвилин східної довготи, 148 градусів 25 хвилин північної широти.

Населення району — 37,4 тис. чол. Тут мешкає 44 національності. Це українці, росіяни, білоруси, німці, азербайджанці, татари, молдавани, вірмени, греки та інші 80% населення району — українці.

Красноармійський район розташований у межах Донецької піднесеності. Поверхня його — хвиляста рівнина, повністю розорана, сильно розрізана балками і ярами.

Найвищі точки рельєфу розташовані на сході і південному сході Красноармійського району — 240 м. Такий рельєф, як і багато інших рис природи району, — це перш за все результати складної і тривалої історії геологічного розвитку. В геологічній будові території беруть участь дислоковані породи карбону.

Клімат[ред.ред. код]

Територія району розташована в помірних широтах, для неї характерний клімат степу. В цілому клімат помірно-континентальний з недостатньою вологістю. Теплий місяць — липень, середня температура якого дорівнює 21,7 градуси тепла по Цельсію, а найхолодніший — січень (мінус 6,4 градуси).

Для нашого краю характерна недостатня вологість, опади по всій його території розподіляються нерівномірно. Так, на більшій частині протягом року випадає 450 мм опадів, а ближче на схід кількість опадів зростає до 500 мм і вище. Переважаюча частина опадів випадає при температурі понад 10 градусів. Зима на території району малосніжна, характеризується нестійкою погодою. Сніговий покрив невеликий. Холодною порою володарюють вітри східного і південно-східного напряму, вони несуть з собою морози і заметіль. Влітку і навесні східні вітри викликають суховії.

Річки, водні ресурси[ред.ред. код]

Через нестачу атмосферних і ґрунтових вод в районі мало річок, хоча певну роль в цьому також зіграли геологічні умови і будова поверхні.

На території району протікають річки: Солона, Вовча, Солоненька, Гришинка, Казенний Торець, Клебан-Бик, а також є 60 ставів. Одна з найбільших річок — Казенний Торець бере свій початок поблизу села Червоний Яр, тече через села Гродівку, Миролюбівку, Новоекономічне.

Річки Красноармійського району відносяться до розряду дрібних. Вони мають широкі долини з пологими схилами, невеликий кут падіння, звивисті русла. Харчуються річки головним чином сніговими водами, влітку місцями пересихають. Для них характерні весняні повені. Найбільша товщина льоду на річках — в середньому 20-40 см, а в дуже суворі зими — 50-60 см.

Є на території району і цілющі води. Так, біля села Миролюбівка знаходиться бурова свердловина, вода якої аналогічна водам Арзні (Вірменія), Єсентуків. Ця вода рекомендована при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, і як столова. Таке ж призначення має і мінеральне джерело поблизу села Нововасилівка, що на лівому березі річки Солоної.

Ґрунти, рослинність[ред.ред. код]

Територія краю багата не тільки надрами (вугіллям). Його поверхня — найцінніші родючі ґрунти. Відповідні кліматичні умови привели до утворення тут на лісовидних материнських породах чорноземів. Найпоширеніші: чорноземи звичайні важкосуглинистого механічного складу средне- і менш гумусні. Також є чорноземи солонцюваті і лужні ґрунти.

Степи страждають від недоліку вологи, і тому дуже високої трави на них немає. Росте тут в основному рослинність степів: типчак, ковила, піщанка українська, катран татарський, цикорій звичайний, пирій, житняк, шафран, шавлія.

Незвичайно красивий ароматний степ весною і на початку літа, якщо на срібному фоні (ковиловому) чітко виділяються білі «пласти» катрана татарського, синім кольором зосереджена шавлія і голубі плями кольорів льону і цикорію. З початком липневої жари барвистість степу різко змінюється і набуває жовтого фону, який восени переходить в жовто-бурий.

На території району поширені чагарники терну, глоду, жостера. На схилах балок, річкових долин збереглися ліси байрачного типу з дуба, ясена, клена, тополі, бересту, дикої груші.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Сарна європейська («дика коза») — найпоширеніший в районі вид копитних

Небагате, але своєрідне тваринне царство району. Тут живуть: лисиця руда, сарна європейська, єнот уссурійський; з плазунів — вужі, ящірки. Неозорий степ дає притулок багатьом дрібним тваринам — хом'як звичайний (нині зник), сліпаку (місцева назва — сліпець), ховраху сірому, зайцю сірому.

Досить часто в лісових смугах можна зустріти дроздів, синиць, зозуль і інших пернатих. В степу можна відчути спів степового і польового жайворонка, вночі — голос сича.

Заповідний фонд[ред.ред. код]

В районі є заповідник — ентомологічний заказник місцевого значення «Удачненський». Постійно тут проводиться робота з охорони рослинного і тваринного світу.

Природні ресурси. Екологічна ситуація[ред.ред. код]

Рослинний світ району представлений як трав'яною рослинністю, яка нараховує більш 350 видів рослин, так і лісними насадженнями, які займають площу 5,3 тис. га.

Лисиця руда — найвідоміший мисливський вид

Мисливські ресурси: лисиця руда, свиня дика (кабан), єнот уссурійський, заєць сірий (русак), куріпка сіра, фазан, дикі гуси, качки. Загальна площа мисливських угідь в районі — 119,5 тис. га.

Водні ресурси: річка Казенний Торець, річка Солона, Лисогорська гребля, водосховище «Синявка».

На території розміщено понад 146 млн промислових відходів. Через значний ступінь забруднення середовища фауна в межах р. Солоної майже знищена, тому що концентрація шкідливих речовин перевищує ГДК в сотні і тисячі разів.

На території району розташовано 5 підприємств, що використовують джерела іонізованого випромінювання. Такі показники, як забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, використання земельних і рослинних ресурсів, надр, мають більш чи менш стабільний характер.

Історія[ред.ред. код]

Територія району почала заселятися в другій половині XVIII ст. вільними козаками з Запорізької Січі й переселенцями з центральних губерній Росії (Тверська, Орловська, Воронезька), з півночі України, Польщі, Таврії, Німеччини та інших.

В 1923 року на підставі Постанови ВУЦВК «Про адміністраційно-територіальний поділ Донеччини» був створений Гришинський район, розташований в північно-західній частині Донецької області, який включав в себе території Гришинської, Криворізької, Святогорівської і Сергіївської волостей із центром у селі Гришиному. 1924 року центр району був перенесений до селища Гришиного (сучасний Красноармійськ).

До 1934 року район називався Гришинським, з 1934 по 1938 роки — Постишевським, з 1938 року має сучасну назву.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 3 селищні ради та 17 сільських рад, які об'єднують 98 населені пункти та підпорядковані Красноармійській районній раді. Адміністративний центр — місто Красноармійськ[1].

Красноармійська районна державна адміністрація має в своєму складі 9 відділів і 6 управлінь.

Відділи: освіти, культури, праці та соціального захисту населення, організаційної і кадрової роботи, будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства, внутрішньої політики, юридичний загальний, зі справ сім'ї і молоді.

Управління: сільського господарства і продовольства, економіки, фінансове, юстиції, пенсійного фонду, зі справ сім'ї і молоді.

Населення[ред.ред. код]

Національний склад населення району за переписом 2001 року[2]

чисельність частка
українці 32 592 86,8
росіяни 4 250 11,3
білоруси 259 0,7

Економічна географія[ред.ред. код]

В економіці району переважає сільськогосподарське виробництво. На сьогодні в районі працює 102 сільськогосподарських формування, а саме: 25 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 2 приватні підприємства, 25 фермерських господарств.

Основний напрямок в сільському господарстві — зернове, а також м'ясо-молочне тваринництво, розвинуте овочівництво і садівництво.

Наука і освіта[ред.ред. код]

Освітню галузь району становить 21 школа і 20 дитячих садків.

Медичні установи[ред.ред. код]

Медичне обслуговування здійснює 43 лікувальних установи: 2 лікарні, 7 амбулаторій, 34 фельдшерсько-акушерських пункти.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Газети: «Маяк», «Орбита плюс», «Телескоп», телекомпанія «Орбита», місцеве радіо. Телебачення «Капрі».

Культура та спорт[ред.ред. код]

В районі діють 25 клубних установ, дитяча районна школа мистецтв, 25 бібліотек, 2 юнацькі спортивні школи, міжгосподарський спортклуб «Колос», меморіальний музей видатного композитора сучасності С. С. Прокоф'єва.

Туризм[ред.ред. код]

Річка Вовча. При впаданні в неї ріки Соленої утворилася мальовнича місцевість між ними, що називається в народі Філія. Вона приваблює туристів сосновим гаєм, піщаними пляжами, розлогими гніздами лелк.

Станція «Чунишине». Мальовничі берега ставка — місце відпочинку автотуристів.

Село Красне. Батьківщина композитора С. Прокоф'єва. До його 100-річчя в 1991 році був відкритий меморіальний музей, пам'ятник композитору роботи скульптора В. П. Полонкіна. Відкритий також в селі і концертний зал, в якому щорічно проводиться музичний фестиваль «Прокоф'євська весна».

Гродівка. Холодна балка. На початку 18 ст. тут перебували запорізькі зимовники з сторожовими баштами — своєрідна «прикордонна зона» запорізьких козаків. Через Гродівку пролягав також Чумацький шлях — Соляний суходільний тракт.

Село Гришине знамените тим, що в ньому народився маршал, двічі Герой Радянського Союзу К. Москаленко. З його життєдіяльністю можна ознайомитися в сільському музеї.

Селище Новоекономічне. Храм Різдва Богородиці — перший православний храм, побудований в окрузі, один з найкрупніших в Донецькій області і має величезну цінність як духовний центр і як пам'ятник історії Донецького краю.

Село Новотроїцьке. Свято-Вознесінська церков — єдиний храм, що зберігся в 30-ті роки в Красноармійському районі. В церковному подвір'ї — могила праведника землі Донецької ігумена Давида.

На березі річки Соленої археологами відкрита стоянка зрубної культури, що датується 14−13 ст. до н. е.

Релігійні організації[ред.ред. код]

На території Красноармійського району зареєстровано 17 релігійних громад, серед них 2 громади УЦК Київського патріархату, 13 — УПЦ Московського патріархату, 1 — Церква християн віри євангельської «Свята Троїця», 1 громада свідків Єгови.2 громади УГКЦ православної віри.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.