Красноград
| Красноград | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Харківська область |
||||
| Район/міськрада | Красноградський район | ||||
| Рада | Красноградська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 6323310100 | ||||
| Засноване | 1731–1733 | ||||
| Статус міста | з 1731 року | ||||
| Населення | ▼21 430 (01.01.2011)[1] | ||||
| Поштові індекси | 63300 | ||||
| Телефонний код | +380-5744 | ||||
| Координати | 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д.Координати: 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д. | ||||
| Водойма | р.Берестова | ||||
| День міста | 19 вересня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Красноград | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 110 км | ||||
| - автошляхами | 100 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 63304, Харківська обл., Красноградський р-н, м. Красноград, вул. Леніна,94 | ||||
| Міський голова | Максим Володимир Іванович | ||||
.png)
Красногра́д — (до 1922 р. Костянтиноград Полтавської губернії) — місто районного підпорядкування, центр однойменного району Харківської області.
Зміст |
Географія і основні дані [ред.]
Красноград стоїть на на р. Берестовій за 101 км на південь від обласного центру — м. Харкова.
Місто розташоване на вододільному плато, що круто спускається до правобережжя долини р. Берестової. Загальний схил поверхні спостерігається з північного сходу на південний захід у бік ріки.
Клімат — помірно континентальний. Середньомісячна температура січня — −7,2 °C, липня — +20,8 °C. Абсолютний максимум — +37 °C, мінімум — −35 °C. Середньорічна кількість опадів — 536 мм.
Площа міста — 1355 га, з яких 58 % зайняте під забудову. Населення на 01.01.1992 р. становило 27,6 тис. чол. У порівнянні з 1979 р. воно зменшилося на 17,9 пункта.
Історія [ред.]
Місто Красноград засновано як Білевськ — десяту фортецю у складі Української лінії оборонних зміцнень в 1731-33 роках, що проходила від Дніпра до Сіверського Дінця. Фортеця була закладена 11 серпня 1731 року генералом Таракановим і стала першою спорудою майбутнього міста. Завершено будівництво фортеці 20 жовтня 1731 року. Тут 1733 року розмістився один з 20 ландміліцьких полків, який був сформований у місті Більові Тульської губернії Білгородським військовим столом. Від назви міста Більова одержав назву полк, а фортеця, в якій він поселився стала називатися Більовською.
Білевськ був центром Озівської губернії у 1775–1778 роках.
У 1784 році фортеця перейменована на Костянтиноград, а в 1797 році одержала статус міста.
На середину XIX століття в Костянтинограді проживало 2289 чоловік, було 2 кам'яні храми, 4 цегляні будинки і 326 дерев'яних.[2]
За даними на 1859 рік у місті мешкало 3258 осіб (1696 чоловічої статі та 1562 — жіночої), налічувалось 935 дворових господарств, існували 3 православні церкви, євангелісько-лютеранський молитовний будинок, єврейський молитовний будинок, лікарня, богодільня, повітове, приходське та німецьке училища, поштова станція, 8 фабрик та заводів, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари[3].
В березні 1869 року в Костянтинограді відкрилася земська фельдшерська школа на 10 учнів.
З 1922 року місто називається Красноградом. Однак ще до початку 1980-х років залізнична станція називалася Конград (Константиноград), та ходив т. зв. «робочий» (тобто приміський) поїзд «Конград-Лозова».
Економіка і транспорт [ред.]
Основна галузь економіки міста — промисловість: газовидобувна (представлена підприемством Укргазвидобування), легка (ткацька фабрика), харчова (комбінати м'ясний і хлібопродуктів, маслозавод, завод продтоварів, хлібозавод, овочева фабрика), деревообробна (меблева фабрика), а також промисловість будівельних матеріалів. Із міста в інші поселення на роботу виїжджають 14 тис. чол.
Місто газифіковане мережним і зрідженим газом.
Через місто проходить автомагістраль Москва — Сімферополь, залізничні лінії на Дніпропетровськ, Харків, Полтаву, Лозову.
Соціальна сфера і культура [ред.]
Житловий фонд Краснограда становить 396 тис. м² з них 56 % — громадський. Забезпеченість житлом 14,3 м² на 1 чол.
Сфера обслуговування і культури представлена 4 загальноосвітніми, музичною, художньою і спортивною школами, 2 лікувальними установами, 16 бібліотеками, 7 клубними установами, кінотеатром. Є медичний і професійний ліцеї, педагогічний коледж, технікум механізації сільського господарства. Працює краєзнавчий музей, картинна галерея.
Зелені масиви і насадження Краснограда займають 504 га, що разом з р. Берестовою є місцем відпочинку городян.
У місті встановлений пам'ятник воїнам, що загинули в боях за звільнення Краснограда в роки війни.
Персоналії, пов'язані з містом [ред.]
- Єстаф'єв Микита Павлович (1814 — 4 (16) серпня 1883) — український лексикограф.
- Ващенко-Захарченко Олександр Петрович — підполковник Армії УНР.[4]
- Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович — народився у Краснограді (Костянтинограді) 28 лютого 1857 року. Міністр народного здоров'я Української Народної Республіки.
- Кудрявцев Павло Омелянович — генерал-поручник Армії УНР (посмертно).[4]
- Толубко Володимир Федорович (1914–1989) — народився у Краснограді. Радянський військоначальник, член ЦК КПРС, Герой Соціалістичної Праці, головний маршал артилерії.
- Мартинович Порфирій Денисович (24 лютого (7 березня) 1856 — †15 грудня 1933, Красноград) — живописець, графік, фольклорист і етнограф, дослідник кобзарства. 1873–1880 навчався у Петербурзькій академії мистецтв. З ініціативи Мартиновича у Краснограді було засновано краєзнавчий музей.
- Копиленко Олександр Іванович (1900–1958), український письменник.
- Первомайський Леонід Соломонович (справжнє ім'я — Гуревич Ілля Шльомович) (1908–1973), українский письменник. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1946).
- Грінченко В'ячеслав Олександрович (1938-98) — оперний співак, народний артист СРСР (1980).
- Ревзіна Віра Ісаківна — член Української Центральної Ради.
Галерея [ред.]
-
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці
-
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, вид з боку дороги
-
Дзвіниця Церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці
-
Красноградський районний суд
-
Красноградське поштове відділення
Джерела [ред.]
- На Конградському (Константиноградському) напрямку. Настрої місцевого населення, добровільна поміч села, підхід Слобідського Коша. Бої під Лозовою та Понятином.
- В'ячеслав Труш. Національно-визвольний рух на Лозівщині у двадцятому столітті
- Константиноград (Проект Викизнание)
- http://www.histans.com/index.php?termin=Krasnograd
- krasnograd.com.ua Міський портал Краснограда (рос.)
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ http://krasnograd.org.ua/history.php?h=2-1
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 6)
- ↑ а б Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). — Наукове видання. — Київ: Темпора, 2007. — 536 с. — ISBN 966-8201-26-4
|
||||||||||||||
|
||||||||
|
|||||||||||
