Красноград

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Красноград
Герб Краснограда (Small).png Krasnograd prapor.PNG
Герб Краснограда Прапор Краснограда
Красноградський вокзал
Красноградський вокзал
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Красноградський район
Рада Красноградська міська рада
Код КОАТУУ 6323310100
Засноване 17311733
Статус міста з 1731 року
Населення 21 430 (01.01.2011)[1]
Поштові індекси 63300
Телефонний код +380-5744
Координати 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д. / 49.37167; 35.45667Координати: 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д. / 49.37167; 35.45667
Водойма р. Берестова
День міста 19 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Красноград
До обл./респ. центру
 - залізницею 110 км
 - автошляхами 100 км
Міська влада
Адреса 63304, Харківська обл., Красноградський р-н, м. Красноград, вул. Леніна,94
Міський голова Максим Володимир Іванович

Красногра́д — (до 1922 р. Костянтиноград Полтавської губернії) — місто районного підпорядкування, центр однойменного району Харківської області.

Географія і основні дані[ред.ред. код]

Красноград стоїть на на річці Берестовій за 101 км на південь від обласного центру — м. Харкова. На протилежному березі розташоване село Наталине, до міста примикає село Піщанка. Через місто проходять автомобільна дорога М18 (E105) та залізничні лінії на Дніпропетровськ, Харків, Полтаву, Лозову, станція Красноград.

Місто розташоване на вододільному плато, що круто спускається до правобережжя долини р. Берестової. Загальний схил поверхні спостерігається з північного сходу на південний захід у бік ріки.

Клімат — помірно континентальний. Середньомісячна температура січня — −7,2 °C, липня — +20,8 °C. Абсолютний максимум — +37 °C, мінімум — −35 °C. Середньорічна кількість опадів — 536 мм.

Площа міста — 1355 га, з яких 58% зайняте під забудову. Населення на 01.01.1992 р. становило 27,6 тис. чол. У порівнянні з 1979 р. воно зменшилося на 17,9 пункта.

Історія[ред.ред. код]

Місто Красноград засновано як Білевськ — десяту фортецю у складі Української лінії оборонних зміцнень в 1731-33 роках, що проходила від Дніпра до Сіверського Дінця. Фортеця була закладена 11 серпня 1731 року генералом Таракановим і стала першою спорудою майбутнього міста. Завершено будівництво фортеці 20 жовтня 1731 року. Тут 1733 року розмістився один з 20 ландміліцьких полків, який був сформований у місті Більові Тульської губернії Білгородським військовим столом. Від назви міста Більова одержав назву полк, а фортеця, в якій він поселився стала називатися Більовською.

Білевськ був центром Озівської губернії у 1775–1778 роках.

У 1784 році фортеця перейменована на Костянтиноград, а в 1797 році одержала статус міста.

На середину XIX століття в Костянтинограді проживало 2289 чоловік, було 2 кам'яні храми, 4 цегляні будинки і 326 дерев'яних.[2]

За даними на 1859 рік у місті мешкало 3258 осіб (1696 чоловічої статі та 1562 — жіночої), налічувалось 935 дворових господарств, існували 3 православні церкви, євангелісько-лютеранський молитовний будинок, єврейський молитовний будинок, лікарня, богодільня, повітове, приходське та німецьке училища, поштова станція, 8 фабрик та заводів, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари[3].

В березні 1869 року в Костянтинограді відкрилася земська фельдшерська школа на 10 учнів.

З 1922 року місто називається Красноградом. Однак ще до початку 1980-х років залізнична станція називалася Конград (Константиноград), та ходив т. зв. «робочий» (тобто приміський) поїзд «Конград-Лозова».

Нацистські війська вступили до міста 20 вересня 1941 року.

Радянські частини вибили нацистських окупантів з Краснограда 18 вересня 1943 року.

Економіка і транспорт[ред.ред. код]

Основна галузь економіки міста — промисловість: газовидобувна (представлена підприемством Укргазвидобування), легка (ткацька фабрика), харчова (комбінати м'ясний і хлібопродуктів, маслозавод, завод продтоварів, хлібозавод, овочева фабрика), деревообробна (меблева фабрика), а також промисловість будівельних матеріалів. Із міста в інші поселення на роботу виїжджають 14 тис. чол.

Місто газифіковане мережним і зрідженим газом.

Через місто проходить автомагістраль Москва — Сімферополь, залізничні лінії на Дніпропетровськ, Харків, Полтаву, Лозову.

Соціальна сфера і культура[ред.ред. код]

Житловий фонд Краснограда становить 396 тис. м² з них 56% — громадський. Забезпеченість житлом 14,3 м² на 1 чол.

Сфера обслуговування і культури представлена 4 загальноосвітніми, музичною, художньою і спортивною школами, 2 лікувальними установами, 16 бібліотеками, 7 клубними установами, кінотеатром. Є медичний і професійний ліцеї, педагогічний коледж, технікум механізації сільського господарства. Працює краєзнавчий музей, картинна галерея.

Зелені масиви і насадження Краснограда займають 504 га, що разом з р. Берестовою є місцем відпочинку городян.

У місті встановлений пам'ятник воїнам, що загинули в боях за звільнення Краснограда в роки війни.

Персоналії, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. http://krasnograd.org.ua/history.php?h=2-1
  3. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 6)
  4. а б Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). — Наукове видання. — Київ: Темпора, 2007. — 536 с. — ISBN 966-8201-26-4.