Красноград

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Красноград
Герб Краснограда (Small).png Krasnograd prapor.PNG
Герб Краснограда Прапор Краснограда
Красноградський вокзал
Красноградський вокзал
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Красноградський район
Рада Красноградська міська рада
Код КОАТУУ 6323310100
Засноване 17311733
Статус міста з 1731 року
Населення 21 430 (01.01.2011)[1]
Поштові індекси 63300
Телефонний код +380-5744
Координати 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д. / 49.37167; 35.45667Координати: 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д. / 49.37167; 35.45667
Водойма р.Берестова
День міста 19 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Красноград
До обл./респ. центру
 - залізницею 110 км
 - автошляхами 100 км
Міська влада
Адреса 63304, Харківська обл., Красноградський р-н, м. Красноград, вул. Леніна,94
Міський голова Максим Володимир Іванович

Красногра́д — (до 1922 р. Костянтиноград Полтавської губернії) — місто районного підпорядкування, центр однойменного району Харківської області.

Географія і основні дані[ред.ред. код]

Красноград стоїть на на р. Берестовій за 101 км на південь від обласного центру — м. Харкова.

Місто розташоване на вододільному плато, що круто спускається до правобережжя долини р. Берестової. Загальний схил поверхні спостерігається з північного сходу на південний захід у бік ріки.

Клімат — помірно континентальний. Середньомісячна температура січня — −7,2 °C, липня — +20,8 °C. Абсолютний максимум — +37 °C, мінімум — −35 °C. Середньорічна кількість опадів — 536 мм.

Площа міста — 1355 га, з яких 58% зайняте під забудову. Населення на 01.01.1992 р. становило 27,6 тис. чол. У порівнянні з 1979 р. воно зменшилося на 17,9 пункта.

Історія[ред.ред. код]

Місто Красноград засновано як Білевськ — десяту фортецю у складі Української лінії оборонних зміцнень в 1731-33 роках, що проходила від Дніпра до Сіверського Дінця. Фортеця була закладена 11 серпня 1731 року генералом Таракановим і стала першою спорудою майбутнього міста. Завершено будівництво фортеці 20 жовтня 1731 року. Тут 1733 року розмістився один з 20 ландміліцьких полків, який був сформований у місті Більові Тульської губернії Білгородським військовим столом. Від назви міста Більова одержав назву полк, а фортеця, в якій він поселився стала називатися Більовською.

Білевськ був центром Озівської губернії у 1775–1778 роках.

У 1784 році фортеця перейменована на Костянтиноград, а в 1797 році одержала статус міста.

На середину XIX століття в Костянтинограді проживало 2289 чоловік, було 2 кам'яні храми, 4 цегляні будинки і 326 дерев'яних.[2]

За даними на 1859 рік у місті мешкало 3258 осіб (1696 чоловічої статі та 1562 — жіночої), налічувалось 935 дворових господарств, існували 3 православні церкви, євангелісько-лютеранський молитовний будинок, єврейський молитовний будинок, лікарня, богодільня, повітове, приходське та німецьке училища, поштова станція, 8 фабрик та заводів, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари[3].

В березні 1869 року в Костянтинограді відкрилася земська фельдшерська школа на 10 учнів.

З 1922 року місто називається Красноградом. Однак ще до початку 1980-х років залізнична станція називалася Конград (Константиноград), та ходив т. зв. «робочий» (тобто приміський) поїзд «Конград-Лозова».

Нацистські війська вступили до міста 20 вересня 1941 року.

Радянські частини вибили нацистських окупантів з Краснограда 18 вересня 1943 року.

Економіка і транспорт[ред.ред. код]

Основна галузь економіки міста — промисловість: газовидобувна (представлена підприемством Укргазвидобування), легка (ткацька фабрика), харчова (комбінати м'ясний і хлібопродуктів, маслозавод, завод продтоварів, хлібозавод, овочева фабрика), деревообробна (меблева фабрика), а також промисловість будівельних матеріалів. Із міста в інші поселення на роботу виїжджають 14 тис. чол.

Місто газифіковане мережним і зрідженим газом.

Через місто проходить автомагістраль Москва — Сімферополь, залізничні лінії на Дніпропетровськ, Харків, Полтаву, Лозову.

Соціальна сфера і культура[ред.ред. код]

Житловий фонд Краснограда становить 396 тис. м² з них 56% — громадський. Забезпеченість житлом 14,3 м² на 1 чол.

Сфера обслуговування і культури представлена 4 загальноосвітніми, музичною, художньою і спортивною школами, 2 лікувальними установами, 16 бібліотеками, 7 клубними установами, кінотеатром. Є медичний і професійний ліцеї, педагогічний коледж, технікум механізації сільського господарства. Працює краєзнавчий музей, картинна галерея.

Зелені масиви і насадження Краснограда займають 504 га, що разом з р. Берестовою є місцем відпочинку городян.

У місті встановлений пам'ятник воїнам, що загинули в боях за звільнення Краснограда в роки війни.

Персоналії, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. http://krasnograd.org.ua/history.php?h=2-1
  3. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 6)
  4. а б Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). — Наукове видання. — Київ: Темпора, 2007. — 536 с. — ISBN 966-8201-26-4