Краснокутський повіт
| Краснокутський | ||||
| Губернія | Харківське намісництво | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Краснокутськ | |||
| Створений | 1780 | |||
| Скасований | 1797 | |||
| Площа | 151 270 десятин 1907 сажен[1] | |||
| Населення | 38 715 осіб (1785)[2] осіб | |||
Краснокутський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Харківського намісництва Російської імперії. Адміністративним центром було м. Краснокутськ. Площа повіту — 151 270 десятин 1907 сажен[1].
Географія[ред. | ред. код]
Повіт межував на півночі з Охтирським, на північному сході та сході з Богодухівським, а на південному сході з Валківським повітами Харківського намісництва. Також він межував на південному заході з Новосанжарським, а на заході з Зіньківським повітами Катеринославського намісництва.
Історія[ред. | ред. код]
Повіт було утворено з частин Краснокутського, Богодуівського та Котелевського комісарств Охтирської провінції. Також у його відомство було передане російське населення, яке проживало у цих деяких поселеннях цих комісарств, і відносилось до Бєлгородського повіту Бєлгородської провінції Бєлгородської губернії[3].
1797 року повіт був ліквідований, і його територія увійшла до складу Охитирського та Богодухівського повітів Слобідсько-Української губернії. Пізніше повіт не був відновлений, а його центр — м. Краснокутськ було перетворено на заштатне місто Богодухівського повіту Слобідсько-Української, а з 1835 року — Харківської губернії.
Населення[ред. | ред. код]
Станом на 1785 рік у повіті налічувалося 34 населених пункти, в тому числі 14 слобід, 9 села, 5 деревень та 6 хуторів.
У повіті проживало 38 715 осіб (19 425 чол. та 19 290 жін.)[2].
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Описи Харківського намісництва. — К., 1991.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||