Красноіванівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Красноіванівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район П'ятихатський район (1923 - 17 липня 2020 року)[1], Кам'янський район (19 липня 2020 року -)
Рада Грушуватська сільська рада
Облікова картка Красноіванівка 
Основні дані
Населення 568
Поштовий індекс 52171
Телефонний код +380 5651
Географічні дані
Географічні координати 48°21′25″ пн. ш. 33°43′45″ сх. д. / 48.35694° пн. ш. 33.72917° сх. д. / 48.35694; 33.72917Координати: 48°21′25″ пн. ш. 33°43′45″ сх. д. / 48.35694° пн. ш. 33.72917° сх. д. / 48.35694; 33.72917
Середня висота
над рівнем моря
108 м
Водойми річка Балка Осиковата
Найближча залізнична станція П'ятихатки
Місцева влада
Адреса ради 52171, Дніпропетровська обл., П'ятихатський р-н, с. Грушуватка, вул. Шевченка, 36
Сільський голова Піцик Микола Іванович
Карта
Красноіванівка. Карта розташування: Україна
Красноіванівка
Красноіванівка
Красноіванівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Красноіванівка
Красноіванівка
Мапа
Мапа

Красноіва́нівка (в минулому — Шинаєве, Коншинівка, Коншино, Кончино) — село в Україні, у Кам'янському районі Дніпропетровської області.

Орган місцевого самоврядування — Грушуватська сільська рада. Населення — 568 мешканців.

Географія[ред. | ред. код]

Село Красноіванівка примикає до села Грушуватка, на відстані 0,5 км розташоване село Нерудсталь, за 3 км — місто П'ятихатки. Селом протікає річка Балка Осиковата. Поруч проходять автомобільна дорога Т 0419 і залізниця, станція Красноіванівка (недіюча) за 4 км.

Історія[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік у власницькому селі Красно-Іванівка (Шинаєве) Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії існувало 22 двори, у яких мешкало 262 особи (123 чоловічої статі та 139 — жіночої)[2].

1908 року населення власницького села Саксаганської волості зросло до 679 осіб (355 чоловіків та 324 жінки), налічувалось 111 дворових господарств[3].

  Дворянин Коншин Михайло Опанасович у 1839, що володів селом, закінчив Царськосільський ліцей (Санкт-Петербург), потім служив чиновником з особливих доручень при генерал-губернаторові Західного Сибіру, помер  в 1902 в своєму маєтку біля Красноіванівки.  Його дружина часто влаштовувала гучні бенкети,  гості в неї  не виводилися. Його син Михайло Михайлович (1866 р.н.) до 1917 року працював мировим суддею Саксаганської дільниці. Під час Громадянської війни  у маєтку Коншиних  таборились Нестор Махно (1888-1934)  та Маруся Нікіфорова (1883-1919) зі своїми загонами.   Після революції - член колегії захисників, проживав у П'ятихатках з дружиною і 4 малими дітьми[4].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 92,3 %
російська 7 %
інші/не вказали 0,7 %

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

Постаті[ред. | ред. код]

В селі похований Варфоломєєв Володимир Олександрович — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1070) (рос. дореф.)
  3. Списокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.)
  4. Становление советского режима. Часть1/2. Жизнеописание Софиевского агронома Коморного Eng subs (uk-UA) , архів оригіналу за 4 квітня 2022, процитовано 4 квітня 2022
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Красноіва́нівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.723