Країна сліпих

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Країна сліпих» (англ. The Country of the Blind) — оповідання англійського письменника Герберта Веллса, видане 1904 року.

Сюжет[ред.ред. код]

Альпініст на ім'я Нуньєс ковзає в горах Еквадору і падає вниз по ту сторону гори. Там він знаходить долину, відрізану від решти світу, з крутими схилами з усіх боків. Невідоме для нього місце виявилося легендарною Країною сліпих. Долина була притулком для поселенців, які втекли від тиранії іспанських правителів, а землетрус відрізав їх від зовнішнього світу. Ізольовані переселенці процвітали багато століть. Але їх вразила страшна хвороба. Мешканці поступово втрачали зір. Немовлята народжувались уже сліпими. І коли останній зрячий мешканець долини помер, суспільство стало цілком сліпим.

Нуньєс спускається в долину і знаходить унікальне місто, проходи в якому складаються з мережі вікон і бордюрів. Тоді він розуміє, що може вчити місцевих мешканців, а також керувати ними. Але місцеві не розуміють сенсу його дій. Він неохоче підкоряється способу їхнього життя, тому що вороття з цієї долини немає.

Йому надають роботу. З часом він закохується в одну дівчину та намагається повернути їй зір. Вона його не розуміє. Нуньєс відмовляється від роботи. Лікарі запропонували видалити йому очі, мотивуючи це тим, нібито вони погано впливають на його мозок. Він погоджується. Але напередодні операції тікає у гори, щоб відшукати виходу з цієї долини…

Посилання[ред.ред. код]