Кременчук
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кременчук | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
| Кременчук на мапі України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Полтавська область |
||||
| Район/міськрада | Кременчуцька міська рада Кременчуцький район |
||||
| Рада | Кременчуцька міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 5310400000 | ||||
| Засноване | 1571 | ||||
| Поділ міста | 2 райони | ||||
| Населення | 232 000 | ||||
| Площа | 92 км² | ||||
| Поштові індекси | 396хх | ||||
| Телефонний код | +380-5366 | ||||
| Координати | 49°05′ пн. ш.; 33°25′ сх. д. | ||||
| Водойма | Дніпро | ||||
| Міста-побратими | Бидгощ, Свіштов, Біла Церква, Бітола, Новомосковськ (Тульська область) | ||||
| День міста | 29 вересеня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Кременчук | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 119 км | ||||
| - автошляхами | 115 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Веб-сторінка | Рада Кременчука | ||||
| Міський голова | Глухов Микола Володимирович | ||||
Кременчýк — місто в Полтавській області України, адміністративний центр Кременчуцького району. Поділяється на два райони: Автозаводський та Крюківський. Розташований на річці Дніпро.
Кременчук є містом обласного значення, самостійною та самоврядною адміністративно-територіальною одиницею у складі області.
[ред.] Походження назви
За однією з версій назва міста походить від тюркського слова «керменчик», що у перекладі означає «невелика фортеця». Серед інших припущень — легенда про те, що у старі часи, коли тут пропливали торгівельні човни, стерновий, помітивши гранітні пороги, вигукував: «Кремінь! Чув?» Згодом це словосполучення переросло у теперішню назву. На користь того, що назва міста означає «укріплення біля переправи через річку», свідчить те, що є п’ять поселень із такою назвою, і всі вони знаходяться біля річки, (власне Кременчук, а також два в Молдові, одне в Кабардино-Балкарії (Росія) та Кокчетаївській області в Казахстані).
[ред.] Історія
[ред.] Заснування
Перші поселення на території сучасного Кременчука були у V—III тисячолітті до н.е.
За часів великого князі литовського Вітовта (1392—1430) тут вперше побудований Кременчуцький замок (фортеця) для захисту від татарських набігів. Історія України-Русі
Символічною датою заснування міста відповідно до хроніки М. Бельського вважається 1571 рік.
[ред.] Козаччина
Період кременчуцької історії з 1571 по 1764 роки з повним правом можна назвати козацьким. Однак ще в 30-ті роки XVI століття в цих місцях полював за татарами ротмістр Бернард Претвич гербу Вчелє - один з героїв ранньої козаччини, автор перших українських військових мемуарів (т.зв. "Апологія Претвича", що являла собою захисну промову пана Бернарда на польському сеймі)
В 1638 році було споруджено Кременчуцьку фортецю, план якої розробив французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан, залишивши по собі книгу «Опис України».У цей час виник на місці запорізького зимівника Крюків.
Розташований на розі давніх торгових шляхів, зручний та вигідний стратегічно, він часто страждав від ворогів. В 1625 році біля озера Курукового (поблизу Кременчука) реєстрові козаки разом з запорожцями завдали поразки польсько-шляхетському війську; поляки змушені були укласти мирний договір, який увійшов в історію під назвою Куруківської угоди. В документах про ці події вперше згадується Крюків, що тепер є правобережною частиною Кременчука.
В останні десятиріччя XVII століття на початку XVIII місто відбудовується, утворилась низка нових поселень навколо нього. Велике значення для розвитку міста мала переправа, яка пролягала на одному із важливіших шляхів, що з'єднували російську Україну з польською. У 1649 році Кременчук стає сотенним містечком правобережного Чигиринського полку. З 1661 по 1663 роки – центр Кременчуцького полку, а після Андрусівського намісництва і резиденцією князя Г.О. Потьомкіна.
Цей час ознаменувався зародженням у місті промисловості. В Кременчуці засновується ливарний, збройовий заводи, кораблебудівна верф, засновані селітровий завод, панчішна та шкіряна фабрики. Розвивається торгівля, роль чумацького промислу зростає настільки, що Крюків стає своєрідною «чумацькою столицею». Місто входить до всеросійського ринку.
Із середини 60-х років XVIII століття починає працювати одна з перших на Україні друкарень. У 1754 році на березі Дніпра відкривається митниця. Під час епідемії чуми 1784 року доктор медицини Д.С. Сущинський проводить дослідження цієї хвороби. Д. Биков-Поздняков уславлює своє ім’я винаходами машин і пристроїв для підйому суден, пропозиціями в галузі суднобудування тощо. С. Романовський стає одним із перших винахідників підводного човна та водолазного спорядження.
[ред.] У складі Росії
З 1786 року командуючим Кременчуцьким гарнізоном призначається О.В. Суворов. У 1787 році по приїзді в Кременчук Катерини ІІ художник В.Л. Борисовський розписує палац. Закладаються корабельні верфі, відкривається перша в Росії консерваторія, директором якої був знаменитий італійський композитор Дж. Сарті. За проектом архітектора Д. Кваренгі споруджується соборний храм.
В 1798 році Кременчук отримує свій герб.
З відкриттям пароплавного сполучення (1850 рік), будівництвом залізниці та мосту через Дніпро (1872 рік) розширюється торгівля. Це дало повне право професору Ю. Янсону так оцінити торгове значення Кременчука: «На всім Дніпрі між порогами і гирлом Прип’яті немає місця більш важливого в торговому відношенні, ніж Кременчук».
Завдяки вигідному географічному положенню, розвитку торгівлі Кременчук протягом першої половини ХІХ сторіччя перетворюється в найбільше промислове місто Полтавської губернії. Провідна роль у промисловому виробництві належить переробним галузям. Діють пивоварні, медоварні, канатні заводи, млини, крупорушки, винокурні. Успішно розвивається суконна промисловість, деревообробна, тютюново-махоркова.
З’являються нові підприємства: вагонні майстерні, механічний завод. У 1899 році завдяки Бельгійському акціонерному товариству в Кременчуці з'являється електричний трамвай.
За кількістю населення, торговим обігом, промисловим потенціалом Кременчук на початку ХХ сторіччя входить до першого десятку найбільших українських міст. В місті на той час працювало близько 100 промислових підприємств, а населення складало 63 тисячі.
[ред.] Радянська влада
Роки революції, світової та громадянської воєн залишили тяжкий слід у місті. Не звучали заводські гудки, стояла електростанція, лютували голод, безробіття, епідемії. Населення скоротилося майже на третину.
Декретом ЦВК України від 30 липня 1920 року Кременчуцький повіт перетворюється на губернію. Відродженням економіки займається губернська економічна рада.
За роки повоєнних п’ятирічок Кременчук перетворюється на великий промисловий центр. Будуються по новій або реконструюються понад 60 промислових підприємств. Крюківські вагонні майстерні виростають у вагонобудівний завод, великих перетворень зазнає 2-й механічний завод, що починає випускати дорожню техніку. На березі Дніпра встає потужна суконна фабрика. Будуються беконна, макаронна фабрики, створюються швейна, взуттєва, трикотажна.
На цей час припадають голод і репресії.
[ред.] Друга світова
Все змінилося в житті міста 22 червня 1941 року з початком Великої Вітчизняної війни. 9 вересня 1941 року нацисти захопили місто. На території Кременчука було створено мережу концтаборів, де за два роки окупації було розстріляно і замордовано понад 97 тисяч людей. На місці одного з колишнього легерю тепер споруджено меморіал «Вічно Живим». Близько 10 тисяч кременчужан вивезені на каторжні роботи до Німеччини.
Боротьбу з нацистами продовжували 8 антинацистських груп, що об’єднували близько 400 чоловік. Багато з них не дожили до Дня Перемоги.
29 вересня 1943 року, після триденних запеклих боїв, місто було звільнене від нацистів. Але визволителі побачили лише попелище, житловий фонд міста було зруйновано майже на 95 %, фашисти знищили 93 промислові підприємства, усі культурно-просвітницькі та навчальні заклади, залізницю, електростанцію, міст через Дніпро. Загальна сума збитків складала понад 1 млрд. крб.
До Книги Пам'яті України занесені імена 6210 кременчужан.
[ред.] Післявоєнна відбудова
У 1949 р. було збудовано новий міст, замість того, що був знищений народними ополченцями для затримки просування німецько-фашистських війск через річку Дніпро на початку війни. Після Другої Світової швидким темпом розвивалася важка промисловість. Три кременчуцькі машинобудівельні заводи: автомобільний (КрАЗ), вагонобудівний (КВЗ) та шляхових машин (Кредмаш) стали основою промисловості міста. У 1959р. було випущено перші вантажівки на «КрАЗі». У сусідньому Світловодську побудована Кременчуцька гідроелектростанція.
[ред.] Роки застою
В 60 — 80-ті роки в Кременчуці було збудовано цілий комплекс хімічних підприємств, найпотужнішу в області ТЕЦ, один з найпотужніших в Європі нафтопереробний завод (КНПЗ), Завод технічного вуглецю. З’явилися нові житлові масиви, вулиці, проспекти, парки, сквери, кінотеатри, палаци культури, бібліотеки.
[ред.] Роки незалежності
Після розпаду СРСР з ряду об'єктивних причин економічна ситуація на Україні значно погіршала, що, безумовно, відобразилось на місті. Але, незважаючи на економічні труднощі, в Кременчуці, як і в цілому на Україні, розвиваються ринкові відносини. Місто має великі перспективи соціально-економічного та культурного розвитку.
[ред.] Галерея поштових листівок початку XX століття
 |
 |
 |
 |
|
Північна частина міста
|
Південна частина міста
|
Західна частина міста
|
Східна частина міста
|
 |
 |
 |
 |
|
Бурлаки на Дніпрі
|
Загальний вигляд міста
|
Загальний вигляд міста
|
Посад Крюків
|
 |
 |
 |
 |
|
Вокзал Кременчука
|
Крюківський вокзал
|
Трамвайне депо
|
Технічне залізничне училище
|
 |
 |
 |
 |
|
Міст через Дніпро
|
Міст через Дніпро
|
Міст через Дніпро
|
Пристань та пароплав на Дніпрі
|
 |
 |
 |
 |
|
Жіноча гімназія Е. В. Баберіної
|
Маріїнська жіноча гімназія
|
Маріїнська жіноча гімназія
|
Реальне училище
|
 |
 |
 |
 |
|
Херсонська вулиця
|
Херсонська вулиця
|
Зелено-Костянтинівська вулиця
|
Казарма
|
 |
 |
 |
 |
|
Броварня Ямпольського
|
Херсонська вулиця Крюкова
|
Успенський собор
|
Торговий ряд Файдиш
|
 |
 |
 |
 |
|
Поштамт
|
Пушкинська аудиторія
|
Паровий млин
|
Олександрівська Базарна площа
|
 |
 |
 |
 |
|
Міська управа
|
Міська управа
|
Держбанк, Київська вулиця
|
Держбанк, Київська вулиця
|
 |
 |
 |
 |
|
Міський сад
|
Курильний зал у міському парку
|
Міська лікарня
|
Губернська земська лікарня
|
 |
 |
 |
 |
|
Крюківська лісопильня
|
Крюківська лісопильня
|
Крюківська набережна Дніпра
|
Крюківський інтендантський склад
|
[ред.] Клімат
Місто розташоване у зоні помірного поясу.
| Зима | Весна | Літо | Осінь | |||||||||
| грудень | січень | лютий | березень | квітень | травень | червень | липень | серпень | вересень | жовтень | листопад | |
| Середня температура, °C | -2,0 | -4,2 | -3,6 | +1,1 | +8,8 | +15,6 | +18,5 | +20,0 | +20,0 | +14,1 | +7,9 | +1,5 |
| Середні опади, мм | 37 | 42 | 33 | 29 | 36 | 51 | 68 | 63 | 43 | 42 | 38 | 33 |
[ред.] Зима
Зимовий сезон в місті триває 116 днів. Суворі сніжні зими не типові для Кременчука. Абсолютний мінімум складає -35…-38°C. Середньодобова температура: -3,3 °C. Узимку відмічається найменше опадів у порівнянні з іншими сезонами. Снігопади трапляються 12-14 разів на сезон.
[ред.] Весна
Весняний, найкоротший, період триває 55 днів. Перша гроза спостерігається в першій декаді травня, рідше — у другій половині квітня. Характерною рисою весни в Кременчуці є пізні заморозки на ґрунті, які в окремі роки спостерігаються майже весь травень, а іноді і в кінці.
[ред.] Літо
Літо триває 131 день. Особливістю літніх гроз в Кременчуці є те, що при переході з одного берега Дніпра на інший, вони сильно втрачають свою міць. Тому на лівому березі може бути сильна злива, а у Крюків так і залишиться сухим, відстань між цими частинами міста не перевищує кілометра.
Іноді грози над містом супроводжуються такими сильними зливами, що за декілька годин випадає місячна норма опадів (50—70 мм) Наприклад, 28 червня 1980р. випало 108,9 мм опадів. У середньому на літо припадає 7 днів з грозою.
Найспекотнішими місяцями є липень та серпень. Максимальні температури літа +35, +36 °C відмічаються у кінці липня — початку серпня.
Переважають у цей сезон північні, північно-східні та східні вітри.
[ред.] Осінь
Осінь триває 63 дні. Виходи циклонів з півдня України починають приносити в район міста дощову з туманами та мрякою погоду. Кінець вересня — початок жовтня відзначається ранковими заморозками у повітрі та на ґрунті.
[ред.] Екологія
[ред.] Атмосфера
На обліку у відділенні комунальної гігієни знаходяться біля 100 підприємств, які здійснюють викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря. Близько 95 % викидів підприємств припадає на 9 з них: АТ «Укртатнафта», ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», Кременчуцька ТЕЦ, ВАТ «Кременчуцький колісний завод», ХК «АвтоКрАЗ», ВАТ «Сталеливарний завод», концерн «Крюківський вагонобудівний завод», ВАТ «Кредмаш».
За останні роки збільшилися шкідливі викиди в атмосферне повітря за рахунок зростання обсягів виробництва на підприємствах міста. Валовий обсяг викидів забруднюючих речовин по м. Кременчуку в атмосферне повітря є найбільшим серед населених пунктів Полтавської області (97 % усіх промислових та побутових відходів області приходяться на Кременчук.)
Щільність викидів забруднюючих речовин у рахунку на квадратний кілометр території міста у 2006 році зберіглася на рівні 2005 та становить — майже 320 т/км². Зменшилися також обсяги шкідливих речовин на одного жителя міста.
Оцінка стану атмосферного повітря проводиться цілодобово на чотирьох стаціонарних постах спостереження у місті Кременчуці. Спостереження ведеться за концентраціями основних, характерних для підприємств міста забруднюючих речовин.
За даними Кременчуцької лабораторії спостереження за забрудненням атмосфери у 2006 році порівняно з 2005 роком в атмосферному повітрі збільшився вміст аміаку та формальдегіду. Зменшився вміст — діоксиду азота, сажи, бензолу, толуолу, етилбензолу, сірководню та ненасичених вуглеводнів. На рівні 2005 року в повітрі був вміст — пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, оксиду азота, фенолу та сульфатів.
Середня концентрація за 2006 рік в цілому по місту перевищувала середньодобову ГДК по пилу у 1,3 рази та формальдегіду у 1,3 рази.
[ред.] Водні ресурси
Поверхневі водні об’єкти міста представлені Дніпродзержинським водосховищем, річками Сухих Кагамлик, Крива Руда та мережею дренажних каналів.
Починаючи з 2000 року, місто має проблеми з якістю питної води. Водоочисні споруди КП «Кременчукводоканал» побудовані і розраховані на воду, що повинна подаватися з водосховища I класу. А через забруднення води у Дніпрі, вхідна вода у літній період часу відповідає лише III класу якості.
За даними спостережень стан забруднення поверхневих водних об’єктів оцінюється як помірний для Дніпродзержинського водосховища (сезонне перевищення ГДК по 2—3 компонентах), за виключенням літнього періоду з несприятливими метеорологічними умовами, та значний для всіх малих річок міста. В забруднення останніх основний внесок роблять скиди неочищених дощових вод з території міста. Також значну роль відіграє відсутність процесів самоочищення з причини порушення природного гідрологічного режиму.
Скид стічних вод здійснюється через локальні очисні споруди. Загальний скид стічних вод по місту знаходиться в межах 42—47 млн. м. куб. на рік.
У місті нараховується 40 випусків, з яких зливові стоки скидаються без попередньої очистки безпосередньо в поверхневі водні об’єкти.[1]
[ред.] Демографія, релігія
Частка молоді складає 24,5% від усього населення міста.
На сьогоднішній день в місті діє понад 50 церков різних конфесій.
Більшість населення розмовляє російською.
З урахуванням національного складу населення в місті працюють 4 російськомовні школи, єврейський навчально-виховний комплекс та німецька недільна школа.
[ред.] Промисловість
Промисловий потенціал налічує 72 великих підприємства з чисельністю працюючих 39,4 тис. чол. Основу економіки міста складає нафтопереробна галузь. Кременчуцький нафтопереробний завод «Укртатнафта» — один з найбільших в Європі. Його частка на ринку нафтопродуктів України складає 15 %. Це при тому, що завод працює не на всю потужність.
| № з/п | Назва | Відносна доля, % | Основні підприємства |
| 1 | Нафтопереробна | 51,6 | УкрТатНафта |
| 2 | Машинобудівна, металургійна | 22,7 | АвтоКрАЗ, Кредмаш, Крюківський вагонобудівний завод, Сталеливарний завод, Колісний завод, Автоскладальний завод |
| 3 | Харчова | 14,8 | Молокозавод «Кремез», кондитерська фабрика «Рошен», м’ясокомбінат «Кременчукм’ясо», хлібокомбінат |
| 4 | Хімічна | 7,3 | «Укртатнафта», Завод технічного вуглецю, СП «Фобос», «Центр» |
| 5 | Будівельних матеріалів | 1,8 | Силікатний завод |
| 6 | Легка | 0,4 | Кремтекс, взуттєва фабрика, тютюнова фабрика «JTI» |
| 7 | Лісова, деревообробна | 0,2 | |
| 8 | Інші | 1,2 | Міська друкарня |
| № з/п | Країна | Сума, млн. дол. США | Відносна частка, % |
| 1 | Росія | 103,6 | 77,7 |
| 2 | Нідерланди | 19,1 | 14,3 |
| 3 | Кіпр | 4,4 | 3,3 |
| 4 | США | 2,1 | 1,3 |
Станом на 1 січня 2004 р. в економіку міста залучено іноземних інвестицій на зальну суму 234,5 млн. доларів США.
Найбільш інвестиційно привабливими галузями є:
- виробництво нафтопродуктів
- харчова промисловість
- виробництво будматеріалів[2]
[ред.] Географія
Лівобережна частина міста знаходиться в роздлубаних болотами і озерами річищах Дніпра і його притоки — Сухого Кагамлика. Тільки на північному сході підіймається невеликий пагорб — Піщана гора, що складена з пісків другої бортової тераси Дніпра.
Правобережна частина, Крюків, розташована на півострові, утвореному річищем Домахою, куди впадали річки Крюків і Гнила, а з іншої — широкою затокою ріки Семова. Долини цих сильно заболочених річок були природними межами у яких розвивався Крюків. У декількох кілометрах від Дніпра здіймається Деївська гора, невелика система пагорбів, урочищ і ярів. Тут знаходиться найвища точка Полтавської області. Це курган, на якому встановлено пам’ятник солдатам, які загинули в перші дні оборони міста від німців у Другій Світовій. Його висота — 204 м над рівнем моря. У той час як висота нижніх частин міста приблизно 40 м.
[ред.] Заповідні об'єкти
У Кременчуцькому районі 17 заповідних об'єктів. Площа заповідного фонду 6511,75 га, що складає 5,8 % від території району. Обєкти загальнодержавного значення
заказник «Білецьківські плавні» Обєкти місцевого значення
Ландшафтні:
- о. Стрілечий-2
- балка «Широка»
Ботанічні
- о. Стрілечий-4
Геологічні
- Скеля — гранітний реєстр
[ред.] Озера
На правобережній частині міста знаходиться кілька озер.
- Скеля, біля колишніх артскладів, це затоплениі каменоломні XIX ст
- Озеро Гарячка біля заводу Кредмаш, колишній ставок царських садів
- Штучне озеро у Комсомольському парку із острівцем посередині
- Затоплений кар’єр на Занасипу
| Відстань, км | |
| Києвом | 280 |
| Полтавою | 114 |
| Географічним центром України, Мар’янівкою | 180 |
[ред.] Райони
Місто розділене на два райони: Автозаводський (144 тис. жителів) і Крюківський (93 тис. жителів)
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 3.03.1975 утворено Крюківський район в м. Кременчук і ліквідовано Великокохнівську раду Кременчуцького району, а с. Велика Кохнівка включено до складу міста.
Крюківський район знаходиться не лише на правому березі (Крюків, Раківка), а також займає частину центру із залізничним вокзалом та мікрорайони 1-й, 2-й і 3-й Занасип.
До Автозаводського входить частина центру із міськвиконкомом, Щемилівка, Ревівка (Реївка), Новоіванівка, Чередники, Млинки, Лашки, Велика Кохнівка, Молодіжний).
Межа між районами проходить по вулицях Пролетарській, Красіна, 60 років Жовтня та Щорса.
[ред.] Архітектура
В місті лишилося лише 22 будинки, побудовані в дореволюційні та довоєнні часи. Серед них приміщення технікуму залізничного транспорту (1889 рік), будинок АКБ «Укрсоцбанк» (1900—1903 рр.), Успенська церква (1871) та інші.
Два пам’ятники архітектури республіканського значення – клуб ім. Котлова та будинок для спостереження за рухом по р. Дніпро.
Іншими визначними будівлями є Народне училище на вул. Чкалова, готелі «Вікторія» та «Пальміра» на вул. К. Маркса.
У 2004 році до 190-річчя Т.Г. Шевченка у Кременчуці відкрито пам’ятник письменнику.
[ред.] Спорт
У місті діють 9 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 5 стадіонів, 2 плавальних басейни, 2 легкоатлетичні манежі, 14 стрілецьких тирів.
| Спортсмен | Здобутки | Титули |
| Володимир Кисельов | Чемпіон літніх Олімпійських ігор 1980 року з штовхання ядра | Заслужений майстер спорту, Почесний громадянин Кременчука |
| Віктор Ржаксинський | Переможець велогонки світу 1991 року | Чемпіон світу, Заслужений майстер спорту |
| Олег Білоконь | Переможець XIX Всесвітніх ігор 2001р. серед спортсменів із вадами слуху | Майстер спорту |
| Роман Луговий | Бронзовий призер Чемпіонату Європи з велоспорту 2001 р. | Майстер спорту |
| Світлана Кузнєцова | Срібний призер Чемпіонату Європи з самбо 2002 р. | Майстер спорту |
[ред.] Транспорт
Основними видами міського пасажирського транспорту є автобусний (АО АТП-15307), тролейбусний (комунальне підприємство «Тролейбусне управління») та 14 автотранспортних приватних підприємств. Довжина міських автобусних маршрутів – 136 км, тролейбусних – 54 км. Тролейбусний парк складається з 40 старих машин, проїзд в них — 60 коп, для пенсіонерів безкоштовний.
Автобусне сполучення нараховує 28 маршрутів. (на 2002 р.) Основним міським видом транспорту є рейсові мікроавтобуси («маршрутки»), проїзд коштує 1 гривню 75 копійок. Проїзд в автобусі коштує від 1 гривні до 2.50 грн. для приміських маршрутів, наприклад до села Стара Білецьківка (маршрут № 131).
З Кременчука до Харкова і Києва ходить потяг-експрес, який значно зручніший за маршрутні таксі, але відправляється лише раз у день.
Є два річкових порти: вантажний і пасажирський, останній не працює — здається в аренду.
[ред.] Культура
Розгалужена мережа закладів культури створена у Кременчуці за часів Радянського Союзу, за останні десять років у місті відкрилися Центр культури і дозвілля, Міська картинна галерея, картинна галерея Наталії Юзефович.
У місті діє 13 комунальних установ культури.
- міський палац культури
- міський центр культури і дозвілля
- 2 централізовані бібліотечні системи (20 філій)
- краєзнавчий музей
- музей А.С.Макаренка
- 3 дитячі музичні школи
- дитяча художня школа з двома філіями
- парк культури і відпочинку «Придніпровський»
- 2 міські художні галереї
Є кілька нічних клубів: «Зебра», «Джос», «Європа», «Інфініті», тощо. Останнім часом стали популярними серед населення дискотеки 80-х та клубні вечірки, але деякі гурти людей ще вузько спеціалізуються на «неформальській» музиці і ходять в заклади типу «Кондор».
[ред.] Освіта
У Кременчуці працює 50 дитячих дошкільних закладів, 36 загальноосвітніх шкіл (з них 4 — приватних), 1 вечірня, 6 закладів позашкільної освіти, 8 ПТУ, 11 вищих навчальних закладів.
[ред.] Школи
У школах міста навчається приблизно 29, 5 тис. учнів, працює 1,9 тис педагогічних працівників. Працюють школи нового типу: ліцеї № 4, 11,та Полтавський обласний ліцей для обдарованої молоді при педагогічному училищі ім. А. С. Макаренка, гімназії № 5, 6, колегіум №25, школа №10, експериментальна школа №17 «Вибір», пілотна школа № 30, профільно-диференційована школа № 3, школа-родина №8. Приватні школи: «Ада», «Надія України» (закрита наприкінці 2007), «Логос». У приватній школі «Хабад-ор Авнер» викладають іврит. Окрім цих загальноосвітніх закладів працює інтернат для дітей-сиріт ім. А.С.Макаренка, обласний військовий ліцей з поглибленою фізичною підготовкою, обл. ліцей для обдарованих дітей при педучилищі.
У місті є єдиний в Україні навчальний заклад, що готує пілотів гелікоптерів — Кременчуцький льотний коледж - структурна одиниця Національного авіаційного університету.
[ред.] Інші навчальні заклади
- Кременчуцьке педагогічне училище ім. А. С. Макаренка
- Технікум залізничного транспорту
- Медичне училище
- Кременчуцький льотний коледж
- Вище професійне училище №7
[ред.] ВНЗ
Найбільшим ВНЗ в місті є Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М. Остроградського. На його 8 факультетах навчається 8,5 тис. студентів, працює бл. 500 викладачів.
[ред.] Сусідні міста і села
Приміські села:
Кременчук тісно пов’язаний із сусідніми містами Комсомольськом та Світловодськом, які були збудовані в 1961 для робітників Полтавського Гірничо-збагачувального Комбінату та Кременчуцької ГЕС відповідно. Вони знаходяться приблизно на одній відстані від Кременчука (бл. 20 км).[3]
[ред.] Особистості
В цьому місті народились
- науковці: мовознавець П. Житецький, зоолог М. Шарлемань, механік академік П. Супруненко, літературознавець академік В. Дончик
- письменники Б. Чичибабін, Е. Казакевич, Д. Вишневський, А. Литвин
- композитори М. Калачевський, Д. Тьомкін, Л. Орнштейн; диригент О. Рябов
- живописці та скульптори Є. Крендовський, О. Литовченко, А. Рєзниченко, О. Харків, Мане-Кац, Л. Блох
- кінорежисер С. Дудка
[ред.] Міста-побратими
[ред.] Примітки
- ↑ http://www.rada.kremenchug.net/infra/ekologija/ http://www.rada.kremenchug.net/infra/ekologija/
- ↑ http://www.rada.kremenchug.net/infra/promyslovist/
- ↑ Кременчуцький край
[ред.] Список літератури
- Євселевський Л.І. Кременчуччина з давніх часів до ХІХ століття: Історичний нарис. — Полтава: Криниця, 1995.-95с.
- Євселевський Л.І. Кременчуччина у ХІХ – на початку ХХ ст.. : Історичний нарис. — Кременчук, 1996.- 144 с.
- Евселевский Л. И., Пустовит П.Н. Кременчук: путеводитель.- 2-е изд., доп. — Х.: Прапор, 1985.- 111 с.
- Кременчук // Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К., 1967.- с. 463-490.
- Кременчук. "Імідж 99": Інформаційно-рекламний каталог.- Кременчук, 1999.- 151 с. Історія Кременчука с.2
- Лушакова А.М., Євселевський Л.І. Вулицями старого Кременчука.- К.: Техніка, 1997. —152 с.: іл.— Бібліогр.: с. 152.- Рос.мовою.
- Нарис історії Кременчука: Наукове видання/ Осташко О.І., Юшко В.М., Крот В.О., Стегній П.А. — Кременчук, 1995.- 179 с.
- Миколайчик Ф. Д. Город Кременчук: Исторический очерк.- С.- Петербург: Типогр. М. Стасюлевича, 1891 .- 217 с.
- Полтавщина : Енцикл. довід. / За ред. А.В. Кудрицького . — К. : УЕ , 1992.- 1024 с. Кременчук с. 401-435
- Юшко В.М. Кременчук. Минуле наддніпрянського міста: Випуск перший. - Кременчук, 2000 .- 12 с.
- Твердохліб М.Ф. Кременчуччина в роки німецько-радянської війни .1941-1945 роки, Кременчук, 2000.-200с.
[ред.] Посилання
- Офіційний сайт міської ради
- Кременчук, каталог посилань Open Directory Project
- Історія України-Русі - Микола Аркас. Про побудову Кременчуцького замку
|
|
|
|---|---|
| Села: | Білецьківка · Бондарі · Бурти · Варакути · Василенки · Вільна Терешківка · Воскобійники · Гориславці · Гуньки · Демидівка · Дзержинське · Єристівка · Запсілля · Заруддя · Кам'яні Потоки · Карпівка · Келеберда · Кіндрівка · Кобелячок · Ковалі · Ковалівка · Коржівка · Крамаренки · Кривуші · Литвиненки · Майбородівка · Максимівка · Мала Кохнівка · Маламівка · Малики · Махнівка · Миловидівка · Мирне · Михайленки · Найденівка · Недогарки · Новоселівка · Олефірівка · Омельник · Онищенки · Остапці · Панівка · Пащенівка · Петрашівка · Писарщина · Підгірне · Піщане · Потоки · Пришиб · Пустовіти · Пухальщина · П'ятихатки · Радочини · Ревівка · Роботівка · Ройове · Рокитне · Рокитне-Донівка · Романки · Садки · Салівка · Самусіївка · Соснівка · Стара Білецьківка · Степівка · Федоренки · Червона Знам'янка · Чечелеве · Чикалівка · Щербаки · Щербухи · Ялинці · Яремівка |
 Міста і смт Полтавської області |
||
|---|---|---|
| Міста: | Гадяч · Глобине · Гребінка · Зіньків · Карлівка · Кобеляки · Комсомольськ · Кременчук · Лохвиця · Лубни · Миргород · Пирятин · Полтава · Хорол · Червонозаводське | |
| Смт: | Артемівка · Білики · Велика Багачка · Гоголеве · Градизьк · Диканька · Козельщина · Комишня · Котельва · Машівка · Нова Галещина · Нові Санжари · Новооржицьке · Опішня · Оржиця · Решетилівка · Ромодан · Семенівка · Чорнухи · Чутове · Шишаки | |
|
|
||
|---|---|---|
| Райони: | Великобагачанський • Гадяцький • Глобинський • Гребінківський • Диканський • Зіньківський • Карлівський • Кобеляцький • Козельщинський • Котелевський • Кременчуцький • Лохвицький • Лубенський • Машівський • Миргородський • Новосанжарський • Оржицький • Пирятинський • Полтавський • Решетилівський • Семенівський • Хорольський • Чорнухинський • Чутівський • Шишацький | |
| Міста обласного значення: | Комсомольськ • Кременчук • Лубни • Миргород • Полтава | |
|
|||||||||||
